Ухвала суду № 79945891, 19.02.2019, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3103/16-ц

Провадження 4-с/545/8/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2019 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Потетій А.Г.

з участю секретаря – Кудря А.Р.

розглянувши в м. Полтава матеріали скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,-

в с т а н о в и в :

До Полтавського районного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області , зацікавлена особа – ОСОБА_2, Державне підприємство «СЕТАМ».

На адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про забезпечення позову (скарги), в якому вказує, що головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 та старшим державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа №2- 01100 виданого Полтавським районним судом 17.11.2011 року (ВП №30381625) та виконавчого листа №2/545/1434/18 виданого Полтавським районним судом 17.11.2016 року (ВП №56215993) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 131990,87 грн. (загальна сума заборгованості) виконавчі дії проведені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

- в порушення вимог ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 08.09.2017 року складено ОСОБА_4 опису й арешту майна - нежитлового приміщення: гараж №75 загальною площею 21,8 кв.м який знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська 6Г, хоча на дату складання ОСОБА_4 опису й арешту майна вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, яким встановлено, що про проведення опису майна боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна боржника, а не складає акт опису й арешту майна.

- в порушення вимог ч. 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 17.08.2018 року винесено постанову про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, а саме: гараж №75 загальною площею 21,8 кв.м який знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська 6Г.

Таким чином, в діях головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 та старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 очевидними є ознаки протиправності.

ОСОБА_5 опису й арешту майна боржника від 08.09.2017 року (ВП №30381625) призведе до повернення сторін виконавчого провадження у початкове становище, тобто поновлення за мною права власності на нерухоме майно - гараж №75 загальною площею 21,8 кв.м який знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська 6Г, а Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області буде змушений буде повторно провести опис та арешт мого нерухомого майна, а також здійснити необхідні дії щодо його реалізації.

Але, на даний час Полтавським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області проводяться виконавчі дії щодо примусового звернення стягнення на його рухоме та нерухоме майно, що порушує не тільки його права як боржника (порушення вимог ст.ст. 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження»), а і права стягувача (невиконання рішення суду через визнання дій (бездіяльності) державних виконавців неправомірними, адже, державні виконавці помилково вважають, що діють в межах Закону України «Про виконавче провадження»), а тому необхідно забезпечити скаргу шляхом заборони головному державному виконавцю (старшому державному виконавцю, державному виконавцю) Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо мене у межах виконавчого провадження №30381625 та виконавчого провадження №56215993 до набрання законної сили судовим рішенням за скаргою у цивільній справі №545/3103/16-ц.

Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даного питання.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що предметом спору є оскарження дій головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4

Відповідно до ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п.7 ч.4 ст.37 Закону України " Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом реалізації арештованого майна.

Відповідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин аналогію закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити скаргу, може бути забезпечення ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересі, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене та з метою недопущення порушення прав боржника, як сторони виконавчого провадження, суд приходить до висновку про необхідність заборони головному державному виконавцю (старшому державному виконавцю, державному виконавцю) Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №30381625 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-01100 виданого Полтавським районним судом 17.11.2011 року та виконавчого провадження №56215993 при примусовому виконанні виконавчого листа №2/545/1434/18 виданого Полтавським районним судом 17.11.2016 року до набрання законної сили судовим/рішенням за скаргою у цивільній справі №545/3103/16-ц.

На підставі викладеного і керуючись Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 10, 149, 150, 153 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

До вирішення скарги по суті у справі №545/3103/16-ц. заборонити головному державному виконавцю (старшому державному виконавцю, державному виконавцю) Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №30381625 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-01100 виданого Полтавським районним судом 17.11.2011 року та виконавчого провадження №56215993 при примусовому виконанні виконавчого листа №2/545/1434/18 виданого Полтавським районним судом 17.11.2016 року

Копію ухвали направити для виконання до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та учасникам справи для відома.

Ухвала про забезпечення скарги виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 15 днів з моменту проголошення, а сторонами, що не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту отримання копії.

Оскарження ухвали про забезпечення скарги не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: А.Г.Потетій