Ухвала суду № 79945758, 15.02.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/161/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

15 лютого 2019 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., за участю секретаря судових засідань Волкодав А.А., прокурора Лисіюка Є.М., представника Богельського І.В., розглянувши в залі суду в місті Дубровиця клопотання старшого слідчого СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Пінчука В.Ф., погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури Агатинською Н.А., по матеріалах кримінального провадження №42018181200000233 від 23 листопада 2018 року про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Старший слідчий Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Пінчук В.Ф., за погодженням з прокурором Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури Агатинською Н.А. звернувся в суд із клопотанням про накладення арешту на майно.

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що на підставі ухвали слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 05 лютого 2019 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, в АДРЕСА_1 було вилучено резервуар об'ємом 1000 л. з наявним в ньому дизельним пальним об'ємом 920 л., резервуар об'ємом 1000 л. з наявним в ньому дизельним пальним об'ємом 850 л., резервуар об'ємом 1000 л. з наявним в ньому дизельним пальним об'ємом 300 л., бочку об'ємом 200 л. з наявним в ньому дизельним пальним об'ємом 200 л., бочку об'ємом 200 л. з наявним в ньому дизельним пальним об'ємом 170 л., бочку об'ємом 200 л. з наявним в ньому дизельним пальним об'ємом 30 л., чотири бочки об'ємом 200 л. кожна з наявним в них бензином об'ємом 200 л. в кожній, бочку об'ємом 200 л. з наявним в ньому бензином об'ємом 110 л., три шланги. Своєю постановою від 11 лютого 2019 року старший слідчий Пінчук В.Ф. вилучені речі, відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, визнав речовими доказами у кримінальному провадженні, приєднав до матеріалів кримінального провадження та передав на зберігання в кімнату речових доказів Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП у Рівненській області.

Також в клопотанні зазначається, що допитана як свідок ОСОБА_5 показала, що 11 лютого 2019 року в її господарстві було проведено обшук працівниками поліції. Під час обшуку їй запропонували видати наявне в неї дизельне пальне, бензин, обладнання АЗС. Вона погодилася і видала дизельне пальне та бензин, які знаходилися в приміщенні сараю. Дане пальне зберігається в пластикових та металевих ємкостях, резервуарах. Дизельне пальне та бензин вона купила на АЗС в м. Дубровиця біля лікарні. Купувала періодично по 70-100 л. Возила додому своїм автомобілем "AUDI 80", разом із чоловіком ОСОБА_6. Пальне возила протягом зими. Вона його зберігає для власних сільськогосподарських потреб. Продажем пального не займається.

Пункт 1 частини 3 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України, передбачає, що тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, а також, є предметом кримінального правопорушення.

Також як зазначив слідчий, в даному випадку є підстави вважати, що вилучені в ході обшуку три шланги ОСОБА_5 використовувала як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, для переливання пального, а саме дизельне пальне та бензин є предметом кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, метою арешту є забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначив слідчий, в даному випадку метою застосування арешту є збереження речових доказів, так як вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та предметом самого кримінального правопорушення і в майбутньому буде використано для доведення вини ОСОБА_5

Прокурор в судовому засідані підтримав клопотання, вказує на необхідність арешту майна з підстав, зазначених у клопотанні, просить клопотання задовольнити.

Власник майна ОСОБА_5 та її представник - адвокат Богельський І.В. заперечили щодо задоволення клопотання, вказавши на його безпідставність, просять відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши прокурора, власника майна та її представника, ознайомившись із матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить такого висновку.

Згідно частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Окрім того, згідно частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Виходячи з положень вищевказаних статей, у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, оскільки у клопотанні не зазначено і не доведено наданими матеріалами, що майно яке на думку слідчого необхідно арештувати, здобуте в незаконний спосіб та не доведено необхідністі такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.

Частина 1 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Крім того, у відповідності до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_5, вказане дизельне пальне та бензин вона купила на АЗС в м. Дубровиця біля лікарні. Купувала періодично по 70-100 л. Возила додому своїм автомобілем "AUDI 80", разом із чоловіком ОСОБА_6. Пальне возила протягом зими. Вона його зберігає для власних сільськогосподарських потреб. Продажем пального не займається. Також суду пояснила, що у її власності та власності її родичів знаходяться земельні ділянки, загальною площею близько 13 га. та використовує вказане пальне виключно для власних потреб. На підтвердження своїх слів ОСОБА_5 надала буду копії державних актів на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та копії заповітів ОСОБА_11 та ОСОБА_7, які належать її родичам та якими вона користується. Також ОСОБА_12 надала суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, а саме трактору колісного марки МТЗ-80Л, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_13 з яким вона заключила договір щодо обробітку земельних ділянок.

Окрім того, за клопотанням представника Богельського І.В. в судовому засіданні було оглянуто матеріали про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа №560/1507/17), згідно яких вбачається, що відносно ОСОБА_5 було відкрито кримінальне провадження за фактом незаконного придбання з метою збуту та зберігання з цією метою незаконно виготовлених підакцизних товарів (дизельного пального) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204 Кримінального кодексу України, в ході якого було прийнято рішення (постанова старшого слідчого з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області від 31 жовтня 2017 року) про закриття вказаного кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину.

Також суд зазначає, що у ході обшуку не було виявлено та вилучено обладнання, яке обліковує кількість відпущеного пального, що вказує на неможливість його продажу без даного обладнання, що натомість свідчить про факт його використання для власних потреб (в тому числі для обробітку земель та обслуговування власного автомобіля).

Крім того, до матеріалів клопотання не долучено будь-яких доказів екологічної інспекції та інших супутніх інстанцій стосовно дій ОСОБА_5, які негативно впливають на навколишнє середовище, оскільки відкрито кримінальне провадження №42018181200000233 від 23 листопада 2018 року (диспозиція частини 1 статті 239 передбачає забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля).

На думку слідчого судді речові докази, на які просить накласти арешт слідчий, не є доказом злочину та не відповідає критеріям, передбаченими статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 132, 167, 170-173, 309-310, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Пінчука В.Ф., погодженого прокурором Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури Агатинською Н.А., по матеріалах кримінального провадження №42018181200000233 від 23 листопада 2018 року про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом пяти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 19 лютого 2019 року.

Слідчий суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду Отупор К.М.