Рішення № 79943888, 18.02.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11377/18

Провадження № 2/750/174/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участю позивача, представника відповідача Чернігівської міської ради Кулешової М.А., відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

23.10.2018 позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Свої вимоги мотивує тим, що встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька вона пропустила з поважних причин, оскільки хворіла, перенесла хірургічну операцію, а також хворів її вітчим, в зв'язку з чим була вимушена здійснювати догляд за ним.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2018 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та наполягала на задоволенні. Позивач пояснила суду, що поважними причинами пропуску звернення до нотаріуса була її хвороба та зазначила, що спілкування її з батьком відбувалося по телефону.

Представник Чернігівської міської ради просив відмовити в задоволенні позову, оскільки з матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не отримувала відмову нотаріуса в прийнятті вказаної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник проти позову заперечували. Відповідач подала до суду письмовий відзив, у якому вказала, що підстави пропуску строку, які вказує позивач не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини. Вказала, що проживала з померлим без реєстрації шлюбу з 1990 року. Зазначила, що впродовж її спільного життя з померлим, дочка, проживаючи з ним в одному місті, не спілкувалась та не цікавилась його життям.

В судовому засіданні відповідач пояснила суду, що проживала разом з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу з 1990 року як квартиранти в будинку по АДРЕСА_1. Здійснювали догляд за господаркою даного будинку ОСОБА_7, яка в подальшому склала заповіт на ОСОБА_6 та після її смерті останній прийняв в 1999 році спадщину на вказаний будинок, де разом проживали до дня його смерті.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження позивача батьком останньої є ОСОБА_6 (а.с.9)

08.10.2011 позивач одружилась та змінила прізвище зі «ОСОБА_3» на «ОСОБА_6», що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00021241728 від 19.10.2018 (а.с.10).

15.04.2017 до Другої чернігівської нотаріальної контори надійшла зава ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (а.с. 49).

Згідно виписки-епікризу № 1826 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_5 09.02.2017 останній було проведено операцію, лікарняні листи видано з 08.02.2017 по 21.02.2017, 24.02.2017 по 03.03.2017 (а.с. 16, 17).

26.05.1989 мати позивача одружилась із ОСОБА_9 (а.с.23).

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого хірургічного відділення № 3449 ОСОБА_9 з 28.05.2017 по 07.06.2017 перебував у стаціонарі (а.с. 20).

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_10 зазначив, що він є сином відповідача ОСОБА_3 та повідомив суду, що його мати та покійний ОСОБА_6 проживали однією сім'єю з 1990 року. Перші два роки вони проживали разом з ним, проте потім переїхали проживати до жінки похилого віку, яку і доглядали. Крім того, свідок зазначив, що він вважав ОСОБА_6 своїм батьком, мав з ним добрі відносини, та практично через день відвідував його та допомагав йому. Про те, що у ОСОБА_6 є дочка, він йому згадував один раз та повідомив, що не хоче про неї говорити. Свідок ОСОБА_10 повідомив, що він дочки ОСОБА_6 ніколи не бачив та не спілкувався з нею, не знав адреси її проживання будь-яких контактних даних, які б мали змогу зв'язатися з нею та повідомити про смерть ОСОБА_6, тому коли він помер, вони не повідомляли його дочку та родичів, оскільки не мали їх контактних даних. На похоронах ОСОБА_6 були він, його мати та сусіди, родичів ОСОБА_6 та його дочки не було. Вказав, що організовував похорони та здійснював усі необхідні витрати також він. Крім того, свідок вказав, що один раз він бачив сестру покійного ОСОБА_6, вона приходила до нього на день народження.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що є сусідкою ОСОБА_3 та особисто знала ОСОБА_6 та перебувала з ним у дружніх відносинах. Про те, що в нього є дочка вона не знала і її ніколи не бачила. Крім того, вказала, що вона також знала бабусю ОСОБА_7, з якою проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_3, і яким вона відписала спірний будинок.

Вона була інвалідом, погано пересувалася та хворіла і догляд за нею здійснювала ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_6 також хворів.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що він є сусідом ОСОБА_3 та давно знав покійного ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які проживали разом. Про те, що у ОСОБА_6 є дочка він знав, проте ніколи її не бачив та на похоронах її не було.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що є сусідкою ОСОБА_3 та покійного ОСОБА_6 та знає їх 30 років. Проте, що у ОСОБА_6 є дочка, він їй говорив, проте казав, що не спілкується з нею. На похоронах та поминках дочки не було. Крім того зазначила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали в будинку з бабусею як квартиранти, допомагали їй, доглядали за нею, а вона їм залишила після смерті цей будинок.

З матеріалів спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини не подавала.

Згідно постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 15.03.2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.11.2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовлено. Вказаним судовим рішенням було встановлено необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_14

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Причини пропуску зазначеного строку можуть бути визнані поважними в наступних випадках: через тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

При цьому, у абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій

Окрім цього, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/6040/17, провадження № 61-2590св18 (ЄДРСРУ № 76941473).

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2018 року у справі № 705/3890/16-ц, провадження № 61-18875св18 (ЄДРСРУ № 75691382), від 05 вересня 2018 року у справі № 178/560/16, провадження № 61-18010св18 (ЄДРСРУ № 76673164), від 20 вересня 2018 року у справі № 385/483/17, провадження № 61-16102св18 (ЄДРСРУ № 76859659) та ін.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не було надано суду беззаперечних доказів, а саме здійснення догляду за ОСОБА_9 з 28.05.2017 по 07.06.2017 під час перебував останнього на стаціонарному лікуванні.

Враховуючи, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивач хворіла та перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 08.02.2017 по 21.02.2017, на амбулаторному лікуванні з 24.02.2017 по 03.03.2017, при цьому позивач постійно працювала в Державній екологічній інспекції в Чернігівській області, не змінювала місце проживання та місце роботи, а з позовом про визначення додаткового строку позивач звернулась лише 23.10.2018 після її повідомлення судом у справі за позовом ОСОБА_15 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, тому наведені ОСОБА_5 причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому в задоволенні позову з підстав заявлених позивачем слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Чернігівської міської ради (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34339125), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено 19.02.2019.

Суддя Л.В. Карапута