Рішення № 79941392, 12.02.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10905/18

Провадження № 2/428/673/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - Центр надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, ОСОБА_2, ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - Центр надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, ОСОБА_2, ОСОБА_4. В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. За даною адресою крім позивача зареєстрований також онук позивача ОСОБА_3. Відповідач не проживає за місцем реєстрації в зазначеній квартирі з 2016 року, мешкає у Російській Федерації. Позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, оскільки відповідач не проживає з 2016 року у вказаній квартирі і добровільно з реєстраційного обліку не знімається.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що онук з 2016 року не мешкає за місцем реєстрації, комунальні послуги сплачувати не допомагає. Онук є співвласником квартири.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Представник третьої особи ЦНАП у м. Сєвєродонецьку в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, рішення прийняти на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, чоловік позивача ОСОБА_5 (помер), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.12.1993, виданого Житлово-комунальною конторою концерну «Луганськбуд».

Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 28475 від 04.07.2018 станом на 04.07.2018 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вбачається з копії акту про встановлення факту проживання/не проживання/ № 898 від 10.07.2018 року, затвердженого директором КП «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька», в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, проживає ОСОБА_1, окрім неї з 23.09.2016 ніхто не проживає.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права користування та розпорядження житловим приміщенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316-319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 ЖК УРСР.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 є співвласником вищевказаної квартири, права користування якою його просить позбавити позивач.

Отже, з вищенаведеного суд доходить висновку, що, оскільки відповідач є співвласником квартири, то визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 призведе до обмеження останнього у праві користування своєю власністю, що суперечить положенням ст. 317, 319 ЦК України, які гарантують кожному власнику право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, що також включає і право бути зареєстрованим у житловому приміщенні, яке належить особі на праві приватної власності, незалежно від фактичного проживання або не проживання такого співвласника у цьому житловому приміщенні.

Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 647/1683/15-ц, згідно з яким та обставина, що відповідач був відсутній у квартирі за місцем своєї реєстрації понад один рік, не свідчить про його відмову від права власності на нерухоме майно та не є підставою для припинення права власності на нього або втрати права користування своєю власністю.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду має бути ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України, оскільки відповідач не втратив право власності на вказану квартиру в силу вимог ст. 319, 321 ЦК України, а тому не може бути позбавлений іншим співвласником права користування своєю власністю.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - Центр надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, ОСОБА_2, ОСОБА_4, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що ухвалою суду від 29.11.2018 позивача ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору та у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, а тому вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - Центр надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, ОСОБА_2, ОСОБА_4, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1;

- відповідач: ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2;

- третя особа: Центр надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32-а;

- третя особа: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1;

- третя особа: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 18.02.2019 року.

Суддя І. С. Посохов