Ухвала суду № 79939693, 18.02.2019, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/53/17

У Х В А Л А

18.02.19 року

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І.,

розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1, його представник – ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 із вимогами про зобов’язання вчинити певні дії, а саме: демонтувати підземний резервуар (колодязь), який розташований на території житлового будинку по вул. Болградська, 77 у м. Рені Одеської області.

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 26.09.2017р., прийнятим заочно, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Будучи незгодною із прийнятим судом рішенням, ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою суду від 15.03.2018р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було задоволено, заочне рішення від 26.09.2017р. – скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

25.06.2018р. Ренійським районним судом було винесено ухвалу про задоволення заяви представника позивача про відкликання позовної заяви та повернення позову у вищевказаній цивільній справі.

Будучи незгодною із винесеною судом ухвалою, відповідачка подала на неї апеляційну скаргу. Постановою апеляційного суду Одеської області від 26.12.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, ухвалу Ренійського районного суду від 25.06.2018р. – скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Таким чином, справа підлягала подальшому розгляду.

У зв’язку із тим, що до початку розгляду справи по суті, представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 було подано заяву про залишення позову без розгляду, ухвалою Ренійського районного суду від 25.01.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії було знов залишено без розгляду.

Будучи незгодною із винесеною судом ухвалою, 13.02.2019р. відповідачка подала на неї апеляційну скаргу. 14.02.2019р. на адресу суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява про компенсацію судових витрат, а саме : витрат на правову допомогу в розмірі 11500 грн.; інших витрат в розмірі 14117, 92 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев’ятої статті 141 цього Кодексу.

Як вже було вказано вище, в даний час відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 25.01.2019р. про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, тобто цивільно-правовий спір між сторонами не вирішено, справа перебуває у стадії апеляційного оскарження. Заявлення вимоги про компенсування судових витрат напряму залежить від виду судового рішення, винесеного під час розгляду цивільної справи, і в даному випадку воно виникає саме з підстави про залишення позову без розгляду, яку сама відповідачка і оскаржує в апеляційному порядку. Таким чином, складається така ситуація, що відповідачка, оскаржуючи ухвалу про залишення позову без розгляду, сама начебто і погоджується із нею, претендуючи на правові наслідки для себе, які наступають в разі залишення позову без розгляду. Крім того, виходячи з вищенаведених положень законодавства, суд зауважує те, що вирішення питань про компенсацію судових витрат в разі залишення позову без розгляду, є правом суду, а не обов’язком, тому законодавець і залишив за відповідачем право на ініціювання цього питання за окремою заявою.

Таким чином, з урахуванням того, що в даний час відповідачкою була подана апеляційна скарга на ухвалу суду від 25.01.2019р. про залишення позову без розгляду, рішення по якій судом апеляційної інстанції ще не прийнято, пред’явлення вимог про компенсацію судових витрат є передчасним, таким, що не має достатніх правових підстав, отже це питання повинно бути вирішено після винесення остаточного судового рішення у даній цивільній справі. У зв’язку із цим, суд повертає відповідачці заяву про компенсацію судових витрат, залишаючи за нею право, в разі наявності достатніх правових підстав, звернутися із нею до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 142, 257 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії – повернути ОСОБА_2.

Роз`яснити ОСОБА_2, що повернення вищевказаної заяви не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.І. Дудник