Рішення № 79938950, 18.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №522/18295/18

Пр. №2/521/1602/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Романюк О.М.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 соціального захисту інвалідів до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 соціального захисту інвалідів звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 22 травня 2018 року між позивачем, відповідачем та закордонним надавачем спеціалізованої допомоги - німецьким підприємством «Ottobock SE & Co. KGaA» було укладено тристоронній договір про заміну приймальної гільзи (куксоприймача) протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності №1/18, відповідно до п.1.1. якого, з урахуванням вимог Порядку №518 закордонний надавач спеціалізованої допомоги зобов’язався здійснити заміну приймальної гільзи (куксо приймача) протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності учасника АТО, а ОСОБА_2 – надати останньому для цього грошову допомогу відповідно до умов договору.

Вказав, що п. 4.2.7. Договору було передбачено, що протягом десяти днів після повернення із-за кордону відповідач зобов’язався надати ОСОБА_2 документи, які підтверджують вартість проїзду за кордон (туди і назад), вартість проїзду за кордоном, вартість проживання та харчування учасника антитеростичної операції та його супроводжуючої особи для проведення з ОСОБА_2 остаточного розрахунку та у разі необхідності повернути залишок коштів ОСОБА_2.

Зазначив, що на виконання умов вищевказаного договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 93214,12 грн., однак згідно документів, наданих відповідачем ОСОБА_2, останній витратив на 19960,00 грн. менше наданої суми.

Позивач стверджував, що неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути невикористаний залишок коштів, який листом від 10 серпня 2018 року визнав суму боргу та зобов’язався повернути невикористані кошти протягом двох місяців, однак грошові кошти так і не повернув.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 19960,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надала до суду клопотання, згідно якого підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника позивача (а.с. 61-62).

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, відзиву на позов у встановленим судом строк не надав (а.с. 53).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 21 грудня 2018 року було ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 49-50).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22 травня 2018 року між позивачем, відповідачем та закордонним надавачем спеціалізованої допомоги - німецьким підприємством «Ottobock SE & Co. KGaA» було укладено договір про заміну приймальної гільзи (куксо приймача) протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності №1/18.(а.с. 6-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 22 травня 2015 року встановлено, що з урахуванням вимог Порядку №518 закордонний надавач спеціалізованої допомоги зобов’язався здійснити заміну приймальної гільзи (куксоприймача) протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності учасника АТО, а ОСОБА_2 соціального захисту інвалідів – надати останньому для цього грошову допомогу відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2. Договору від 22 травня 2015 року передбачено, що ОСОБА_2 надається грошова допомога шляхом безготівкового перерахування коштів закордонному надавачу спеціалізованої допомоги для оплати вартості проживання (крім номерів підвищеної комфортності), проїзду за кордоном та заміни приймальної гільзи (куксо приймача) протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності учасника антитерористичної операції, за технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, згідно технічного опису конструкції та комплектації виробу, зазначених в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. загальна ціна Договору складає 574977,04 грн., сума, що перераховується на рахунок учасника антитерористичної операції складає в загальному 93214, 12 грн., про що зазначено у п. 2.2.2. Договору.

Згідно п. 3.10. Договору для оплати вартості харчування учасника антитерористичної операції та його супроводжуючої особи за кордоном та їх проїзду за кордон (туди і назад), ОСОБА_2 перераховує кошти, зазначені у пункті 2.2.2. Договору на рахунок учасника антитерористичної операції.

Встановлено, що 06 червня 2018 року позивачем перераховано ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 93214,12 гривень для оплати проїзду та проживання за кордоном, що підтверджено копією платіжного доручення від 06 червня 2018 року №12 (а.с. 20).

Згідно виписки по картковому рахунку від 07 червня 2018 року відповідач отримав 93214,12 гривень для оплати проїзду та проживання закордоном (а.с. 21).

Відповідно до акту приймання-передачі від 27 серпня 2018 року, протезно-ортопедичний виріб, котрим забезпечено відповідача повністю відповідає технічному опису конструкції та комплектації, зазначеними у специфікації. Сторони претензій стосовно протезно-ортопедичного виробу не мають (а.с. 22).

Згідно п. 4.2.7 Договору від 22 травня 2015 року, протягом 10 (десяти) робочих днів після повернення із-за кордону ОСОБА_3 був зобов’язаний надати ОСОБА_2 документи, які підтверджують вартість проїзду за кордон (туди і назад), вартість проїзду за кордоном, вартість проживання та харчування учасника антитеростичної операції та його супроводжуючої особи для проведення з ОСОБА_2 остаточного розрахунку та у разі необхідності повернути залишок коштів ОСОБА_2.

Відповідно до поданих позивачем документів, загальна сума витрат понесених ОСОБА_3 на проїзд, проживання і харчування за кордоном становить 73254,12 грн.

Різниця між перерахованою позивачем сумою у розмірі 93214,12 грн. та фактично використаною відповідачем сумою у розмірі 73254,12 грн. становить 19960,00 грн.

В матеріалах справи наявна пояснювальна записка ОСОБА_3, в якій зазначено, що ним була витрачена сума у розмірі 17000,00 грн. та 100 євро в аеропорту Франкфурта, на транспортні витрати, на харчування в клініці та додаткові витрати за кордоном, а також останній зобов’язався повернути витрачені кошти протягом двох місяців.

Встановлено, що листом від 13 серпня 2018 року позивач звертався до відповідача з клопотанням про повернення невикористаного залишку перерахованих коштів, однак вказаний лист залишився без реагування, кошти на рахунок ОСОБА_2 не повернуто.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 518 «Деякі питання протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, окремих категорій громадян, які брали участь в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення і втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок» цей Порядок визначає механізм безоплатного забезпечення військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до закону військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та перебували безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством, та осіб, які безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі її проведення у складі добровольчих формувань, що утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок (далі - учасники антитерористичної операції, які втратили функціональні можливості кінцівок), за бюджетною програмою «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів» протезуванням та/або ортезуванням виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, заміни приймальної гільзи (куксо приймача) та післягарантійного ремонту протезно-ортопедичного виробу підвищеної функціональності шляхом надання їм грошової допомоги та безготівкового перерахування кошті на рахунок учасника антитерористичної операції, який втратив функціональні можливості кінцівок, для оплати вартості проїзду, проживання та харчування його та супроводжуючої особи (у разі потреби) за кордоном.

Пунктом 24 Порядку передбачено, що операції, пов’язані з перерахуванням і використанням бюджетних коштів, відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов’язань здійснюються в установленому законодавством порядку. До грошової допомоги, зазначеної в пункті 1 цього Порядку, що надається учасникові антитерористичної операції, який втратив функціональні можливості кінцівок, не включаються витрати на оплату банківських послуг.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень, доказів повернення грошової суми позивачу.

Своїм правом бути присутнім у судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 19960,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 соціального захисту інвалідів до ОСОБА_3 про стягнення коштів– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії КМ №636274, виданий 25 грудня 2009 року Портофранківським ВМ Приморського РВ м. Одеси, на користь ОСОБА_2 соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 00034163) грошові кошти в розмірі 19960 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2019 року.

Суддя: О.М. Сегеда