Рішення № 79938460, 14.02.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8037/18

Провадження № 2/361/1265/19

14.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

14 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Селезньової Т.В.,

при секретарі - Коваль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки НОМЕР_1 від 21.05.2015 р. у розмірі 3872,83 грн., мотивуючи тим, що банк видав відповідачу кредит на умовах поворотності, платності у сумі 2080 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 28 % річних, відповідач кредит отримав, але допустив прострочення в платежах, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість по тілу кредиту, по сплаті відсотків та послугам за розрахунково - касове обслуговування, а також нараховано пеню, інфляційні втрати і 3 % річних за несвоєчасність виконання зобов`язань.

Відповідач повторно не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місця проживання, відзив на позов не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, вважає можливим розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

Судом встановлено, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки НОМЕР_1 від 21.05.2015 р.

Відповідно до п.1.1 договору банк на підставі наданих клієнтом, відповідно до вимог чинного законодавства України документів, відкриває клієнту рахунок за тарифним пакетом «Зарплатний». Відповідно до п.п. 1.1.2 договору банк надає клієнту платіжну картку типу Mastercard Standard 0 грн. та ПІН - конверт до неї. Згідно із п. 1.2 договору, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в т.ч. здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту. Відповідно до п. 4.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків, встановлених договором, правилами, тарифами та закриття рахунку.

Позичальника повідомлено про сукупну вартість кредиту, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у Додатку № 3 до Договору про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки НОМЕР_1 від 21.05.2015 р.

27 серпня 2015 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №1 до договору №3983/15 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки.

Згідно із п.1.1.4 додаткового договору № 1, банк встановлює клієнту кредит у сумі 2080 грн. Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін кредит подовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 28% річних і сплачується щомісячно. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 40 % річних від суми несанкціонованого овердрафту у випадку його виникнення.

Згідно із п. 4.2 додаткового договору №1, клієнт має право скористатись кредитом у разі відсутності власних коштів на рахунку на умовах та у розмірі, визначених договором та правилами. При випуску платіжної картки на новий термін Кредит подовжується на відповідний строк дії нової платіжної Картки, при цьому повне погашення Кредиту на дату випуску нової Платіжної картки не вимагається.

Відповідно до п.4.4 додаткового договору №1, клієнт зобов'язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем чи неробочим згідно з Договором. В разі порушення строку сплати платежів за договором клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6. додаткового договору №1 у разі виникнення простроченої заборгованості за рахунком та кредитом, її непогашення у строки, визначені правилами, клієнт гарантує повернення сум такої заборгованості Банку всіма належними йому коштами, майном, майновими правами, тощо.

Відповідно до п.4.9. додаткового договору № 1 банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором та застосовувати процедуру звернення стягнення на майно клієнта згідно чинного законодавства України, у випадку невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов'язань щодо вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим договором, зокрема у випадку несплати клієнтом більше однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5 % від суми кредиту.

Відповідно до п.4.10 додаткового договору №1 якщо банк на основі умов цього договору вимагає здійснення внесків (платежів), строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі внески (платежі) або повернення кредиту можуть здійснені клієнтом протягом тридцяти календарних днів, з дня одержання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду клієнт усуне порушення умов цього договору, вимога банку втрачає силу.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення договору кредиту, факт видачі кредиту позичальнику і відповідно виконання даного договору з свого боку.

Факт укладення договору кредиту з відповідачем, і факт згоди на умови кредитування підтверджується наявністю підпису відповідача у кредитному договорі і у додатковому договорі, укладених між ним і позивачем.

З наданого розрахунку заборгованості видно, що позичальник допустив прострочення в платежах по поверненню кредиту, по сплаті відсотків.

Станом на 01.10.2018 р. за відповідачем рахується заборгованість по сплаті основного боргу - 2077,08 грн., по сплаті відсотків за користування кредитом 945,77 грн., заборгованість за комісією за розрахунково - касове обслуговування - 9,00 грн., пеня - 69,40 грн.

Згідно ст.627 ЦК - сторони є вільними в укладанні договору. Згідно ст.638, ст..639 ЦК - якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов'язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав. Згідно ч.1ст.631 ЦК- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки у відповідності з договором. Згідно ч.4 ст.631 ЦК - закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов'язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав позивачу кредит. Відповідач не подав заперечень проти цього і не оспорив факт укладення договору, його умови, отримання суми кредиту на вказаних умовах і в указаному розмірі; не оспорив наявності заборгованості і не довів факту належного виконання грошових зобов'язань за даним договором.

Кожній стороні надано право на доведення своїх вимог і заперечень, кожна сторона користується своїми правами на власний розсуд, відповідач не подав докази, розрахунки, не спростував поданих позивачем розрахунків і інших доказів, зокрема, факту наявності заборгованості у зазначеній в розрахунку позивача сумі. Тому вказані розрахунки і подані позивачем докази суд приймає як достовірні, належні і достатні для висновків щодо наявності невиконаних зобов'язань та їх розміру.

Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість у вказаній в розрахунку сумі - в тому числі заборгованість за кредитом, за відсотками.

04.10.2017 р. року позивач направив відповідачу вимогу про погашення боргу за кредитним договором, проте дана вимога залишена відповідачем без виконання.

За умовами договору позивач має право вимагати дострокового сповнення кредиту у разі прострочення платежів і невиконання позичальником умов договору та грошових зобов'язань за договором. Тому є підстави для дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитом та відсотками, як простроченої, так і строкової. При цьому відповідач не надав ніяких доказів, що вказували б на наявність підстав для відмови у достроковому стягненні кредиту.

Згідно ч.1 ст..611 ЦК - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема сплата неустойки (п.3). Згідно ст.549 ЦК - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума чи інше майно, котре боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, яка обчислюється в процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст..550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, спричинених невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно ст.617 ЦК- особа, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, невиконання зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 4.4. додаткового договору № 1 передбачено пеню за порушення строку сплати платежів за договором в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Умови договору в даній частині не суперечать закону, що передбачає неустойку як засіб забезпечення зобов'язання.

Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача як від сторони, що прострочила зобов'язання, сплати неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Згідно наданому розрахунку - нарахована пеня у розмірі 603,43 грн.

Розрахунок пені проведений в межах компетенції, у відповідності до умов договору, не суперечить закону, не оспорюється відповідачем, судом приймається як достовірний.

Відповідач не представив суду наявності у нього підстав для звільнення від неустойки, сам факт прострочення ним грошових зобов'язань за даним договором, вважається достатнім доказом того, що умови договору не виконані з вини позичальника.

Також позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат від простроченої заборгованості по кредиту - 97,62 грн., інфляційних втрат від простроченої заборгованості по процентам - 59,63 грн., 3 % річних від простроченої заборгованості по кредиту - 53,61 грн., 3 % річних від простроченої заборгованості про процентам - 26,69 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3 % річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.

Таким чином позивач має право вимагати від відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення. Відповідачем не оспорений розрахунок інфляційних втрат і трьох відсотків річних, тому приймається судом як достовірний.

Щодо стягнення заборгованості за розрахунково - касове обслуговування у сумі 9,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Тобто, компенсація сукупних послуг банку за рахунок позичальника - комісія за розрахунково - касове обслуговування, є такою, що не відповідає Закону..

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі № 234/169/15-ц.

Відповідно до ч.4 чт. 263 ЦПК України при виборі норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду України з аналогічних правовідносин щодо нарахування комісії, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за розрахунково - касове обслуговування є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість 2077,08 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 945,77 грн., пеня - 603,43 грн., інфляційні втраті від простроченої заборгованості по кредиту - 97,62 грн., інфляційні втрати від простроченої заборгованості по процентам - 59,63 грн., 3 % річних від простроченої заборгованості по кредиту - 53,61 грн., 3 % річних від простроченої заборгованості про процентам - 26,69 грн., всього стягнути 3863,83 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1762 грн. Позов задоволено на 99,8 %. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 99,8 %, що становить 1758,50 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 625, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки НОМЕР_1 від 21.05.2015 р. заборгованість у розмірі 3863,83 грн. і судові витрати 1758,50 грн., всього стягнути 5622,33 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять дві гривні 33 копійки).

В іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 18 лютого 2019 року.

Суддя Т.В. Селезньова