Ухвала суду № 79937195, 18.02.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/57/19

Провадження № 1-кп/496/174/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Галич О.П.,

за участі:

секретаря судового засідання – Ткаченко В.М.,

прокурора – Прушинського В.Б.,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Біляївка Одеської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносного обвинуваченого ОСОБА_2 та клопотання захисника про застосування більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшли для розгляду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, які ухвалою призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні в порядку ст. 315 КПК були заявлені клопотання прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та захисником про застосування більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обирати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Прокурор підтримав надане клопотання та заперечував проти клопотання захисника.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора та наполягав на застосуванні більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника та пояснив, що розкаявся у вчиненому злочині.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані до клопотань документи, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а клопотання захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, рішенням ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», засудженого за вчиненого ряду особливо тяжких злочинів, було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії» ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; «Бегчіев проти Молдови» - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв'язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа «Ньюмейстер проти Австрії» - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; «Ідалов проти Росії», «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Іліжков проти Болгарії» - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

Таким чином, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд враховує, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, однак в той же час, також враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце реєстрації згідно наданої характеристики та характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тобто зазначені обставини свідчать про міцні соціальні зв’язки.

Захисником обвинуваченого було надано суду заява та розписка потерпілого, що йому, було обвинуваченим частково відшкодовано матеріальну та моральну шкоду.

Також судом враховується, що стороною обвинувачення належним чином на даний час не доведено наявності таких ризиків, передбачених чинним законодавством, щоб обумовлювали застосування виняткового та самого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про можливість обрання більш м’якого запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладеними на нього обов'язками, передбаченим статтею 181 КПК України, строком на 2 місяці (60 діб).

Згідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, суд вважає що захисником не обґрунтовано, з яких саме підстав застосовувати домашній арешт у нічний час, а не цілодобово. Посилання захисника про наявність працевлаштування було ним же спростовано у підготовчому засіданні, а саме зазначено, що роботодавець звільнив обвинуваченого після вчинення останнім злочину.

З огляду на зазначенні обґрунтування, клопотання захисника обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого відсутня, тому клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177,178,181, 184, 193, 196, 203, 315, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносного обвинуваченого ОСОБА_2.

Клопотання захисника про застосування більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час – задовольнити частково.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати житло за адресою: Одеська область, Іванівський район с. Бузинове, вулиця Незалежності, 89 – цілодобово.

Зобов’язати обвинуваченого ОСОБА_2 прибувати до суду за першим викликом прокурора та суду.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк цілодобового домашнього арешту - 60 днів, з 18 лютого 2019 р. до 18 квітня 2019 р., включно.

Негайно звільнити обвинуваченого, ОСОБА_2, з - під варти в залі суду.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.

Органом національної поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту і повідомити про це суд.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому та прокурору після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19 лютого 2019 року.

Суддя Галич О.П.