Рішення № 79937006, 16.01.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2226/18

Провадження № 2/346/132/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючої- судді ОСОБА_1

секретаря Матушевської Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради, третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області , про визнання права власності на самочинне будівництво, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом мотивуючи тим, щовона відповідно до договору купівлі-продажу від 04.02.1992 року купила квартиру за № 3 будинку в № 14 по вул. Леніна (на даний час вул. Свободи) в с–щі Отинія Коломийського району.На земельній ділянці, яка обліковується за будинком № 14 по вул. Свободи в с-щі Отинія Коломийського району збудувала господарську будівлю – гараж.

У 2015 році завершила вказане будівництво і в квітні 2018 року звернулася до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області з проханням реєстрації декларації про готовність об»єкта до експлуатації, що було б підставою для реєстрації за нею, позивачем права власності на вказане нерухоме майно. Однак, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області листом за № 11 -7/009/140 від 02.05.2018 року відмовлено у вказаному по тій причині, що будівництво є самочинним. Разом з тим питання визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно побудоване, можливо вирішити згідно вимог п. 5 ст. 376 ЦК України в судовому порядку, а тому вона звернулась до суду з даним позовом.

У вищевказаній квартирі вона проживає з 1977 року і в її користуванні, крім вищевказаного нерухомого майна, був і дерев»яний сарай, розташований на вищевказаній земельній ділянці. Оскільки даний сарай не мав фундаменту, тому вважався тимчасовою спорудою і не був вказаний в технічному паспорті на квартиру та у вищевказаному договорі купівлі- продажу. В 2004 році вона вирішила на місці вказаної тимчасової споруди ( дерев»яного сараю) збудувати господарську будівлю – гараж. Оскільки земельна ділянка, яка обліковується за вказаним будинком була в законному користуванні всіх її співвласників, звернулася до всіх співвласників будинку з проханням надання їй згоди на будівництво вищевказаного гаражу. 23.03.2004 року власники квартир за № 1, 2, 4 будинку за № 14 по вул. Свободи в с-щі Отинія подали до виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради письмову заяву – згоду, якою погодили будівництво її,позивача вищевказаного гаражу.

Після цього вона знесла тимчасову споруду – дерев»яний сарай і на його місці розпочала будівництво спірного гаража. В зв»язку з сімейними обставинами та скрутним матеріальним становищем вказане будівництво було завершено в 2015 році.

Зазначає, що здійснила вказане будівництво на земельній ділянці, яка є в її та інших співвласників будинку користуванні. Фактично, між співвласниками будинку вже давно склався порядок користування даною земельною ділянкою і кожен з співвласників огородив частину земельної ділянки, якою користується і вона, позивач збудувала гараж на частині земельної ділянки, яка є в її фактичному користуванні. Всі співвласники будинку погодилися з вказаним будівництвом.

Вказує, що спірним самочинним будівництвом вона не порушила прав та інтересів ні територіальної громади с-ща Отинія в особі ОСОБА_3 селищної ради, ні всіх співвласників будинку та користувачів земельної ділянки, яка обліковується за даним будинком, ні суміжних землекористувачів, ні інших громадян. Ніхто із них не пред”являє до неї будь-яких претензій з приводу спірного будівництва.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на самочинно збудовану господарську будівлю - гараж, який знаходиться за адресою с-ще Отинія, вул. Свободи, 14 Коломийського району Івано-Франківської області.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву від 16 січня 2019 року вх.. № 791/19 –вх про розгляд справи у його відсутності і, що згідний з позовом.

Представник третьої особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи заяви сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку. Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі N 6-1328цс15, згідно із частиною першою статті 376 ЦК Українисамочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Згідно п. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради за № 97 від 27.12.1990 року вирішено продати позивачу ОСОБА_2 квартиру за № 3 в будинку за № 14 по вул. Леніна ( на даний час вул. Свободи) в с –щі Отинія Коломийського району (а.с.7-8). Пунктом 2 вказаного рішення за вказаним будинком закріплена земельна ділянка площею 1568 кв.м.

На підставі вищевказаного рішення 04.02.1992 року укладений договір купівлі-продажу, згідно якого виконавчий комітет ОСОБА_3 селищної ради продав, а позивач ОСОБА_2 купила квартиру за № 3 будинку за № 14 по вул. Леніна (на даний час вул. Свободи) в с –щі Отинія Коломийського району. Даний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 318.(а.с.9) Згідно п.1 вказаного договору квартира позивача складається з двох житлових кімнат, житловою площею 30,7 кв.м, і становить 1/4 частину двохповерхового чотирьохквартирного будинку, з відповідною частиною господарських будівель та споруд – сараю, двох вбиралень, огорожі, розміщених на земельній ділянці площею 1568 кв.м. Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 в Коломийському мБТІ, в реєстрову книгу за № 810, що стверджується штампом Коломийського мБТІ, проставленим на звороті вищевказаного договору купівлі-продажу.

Позивач у 2004 році вирішила на місці тимчасової споруди ( дерев»яного сараю) збудувати господарську будівлю – гараж. Оскільки земельна ділянка, яка обліковується за вказаним будинком була в законному користуванні всіх її співвласників, позивач звернулася до всіх співвласників будинку з проханням надання їй згоди на будівництво вищевказаного гаражу.

23.03.2004 року власники квартир за № 1, 2, 4 будинку за № 14 по вул. Свободи в с-щі Отинія подали до виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради письмову заяву – згоду, якою погодили будівництво мною вищевказаного гаражу, що стверджується копією заяви – згоди співвласників будинку : власника квартири за № 1 ОСОБА_5, власника квартири за № 4 ОСОБА_6, власника квартири за № 2 ОСОБА_4»юк І.С.(а.с.10)

Ввказане будівництво позивач завершила у 2015 році, що стверджуються виданим їй 09.05.2018 року технічним паспортом (а.с.11-14).

Однак, позивач збудувала вищевказаний гараж без належної дозвільної документації і таке будівництво згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним.

Відповідно до п. 5 ст. 375 ЦК України власник ( користувач) земельної ділянки набуває право власності на збудовані ним будівлі та споруди за умови дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил та за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Спірний гараж побудований позивачем з дотриманням діючих архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних норм і правил, що стверджується складеним ПП ОСОБА_7, ОСОБА_8 звітом про проведення візуального обстеження та визначення технічного стану несучих будівельних і огороджувальних конструкцій та інженерних мереж на відповідність вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил гаража біля будинку № 14 по вул. Свободи в с-щі Отинія Коломийського р-ну.(а.с.16-21) У вказаному звіті зазначено, що технічний стан гаража відповідає вимогам надійсності та безпечності експлуатації, будівельно-монтажні роботи виконані з дотриманням вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, гараж розміщений на земельній ділянці з дотриманням регламентованих відстаней по пожежній та санітарній безпеці і він рекомендується для визнання на нього права власності.

Отже, позивач здійснила вказане будівництво на земельній ділянці, яка в її та інших співвласників будинку користуванні. Всі співвласники будинку погодилися з вказаним будівництвом. Вказане стверджується актом, складеним співвласниками будинку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4»юк І.С. (а.с.15) Крім того, ОСОБА_9 яка на даний час є власником квартири № 1 вказаного будинку також написала заяву про те, що не заперечує щодо будівництва позивачем спірного гаража (а.с. 96).

Кадастровим планом земельної ділянки підтверджується, що площа земельної ділянки , яка обліковується за будинком за № 14 по вул. Свободи в с-щі Отинія становить 0,15 га. , що саме на даній земельній ділянці розміщений спірний гараж і суміжним землекористувачем від точки В до точки Г є ОСОБА_10В (а.с.98).

Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Отже, позивач використовує дану земельну ділянку, на якій збудований спірний гараж, згідно її цільового призначення. Будь-яких обмежень для використання даної земельної ділянки під будівництво спірного будинку немає, а розташування об”єкту відповідає вимогам забудови даної території.

Згідно звіту про оцінку вартості гаража як господарської будівлі до квартири № 3 за адресою вул. Свободи, 14 смт. Отинія його ринкова вартість ( в генплані літ «Д» ) становить 19500 грн. (а.с.23-32).

Отже, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.375,376 ЦК України, та ст.ст. 247ч.2, 268,273,354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на гараж в с-щі Отинія, вул. Свободи, 14 Коломийського району Івано-Франківської області, ринковою вартістю ( в генплані літ. «Д») 19 500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_2, місце проживання селище Отинія вул. Свободи, 14/3 Коломийського району Івано-Франківської області, 78233, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1.

ОСОБА_3 селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області місцезнаходження с-ще Отинія вул. Шевченка, 2 Коломийського району Івано-Франківська область, 78233, Код ЄДРПОУ 04356705.

Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, місцезнаходження м. Івано-Франківськ вул. І.Франка, 4 , п.і.76018, Код ЄДРПОУ 35517368.

Суддя Беркещук Б. Б.