Рішення № 79934359, 26.09.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/449/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"26" вересня 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого – судді Кравціва В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження за правилами ч. 3 ст. 211 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської районної державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 22 лютого 2018 року пред’явила до Самбірської районної державної адміністрації позов про визнання права власності на земельну частку (пай) розміром 1,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості у Новосілківській СВСГ у порядку спадкування за заповітом після смерті її діда ОСОБА_2, який помер 30 березня 2009 року.

У обгрунутування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що після смерті діда ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, яке належало йому на праві власності, а саме: житловий будинок № 6 по вулиці Нова у с. Долобів Самбірського району Львівської області та земельну частку (пай) розміром 1,63 в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки на місцевості в Новосілківській СВСГ, згідно сертифіката на право приватної власності на земельну частку (пай), виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження Самбірської РДА від 21.04.1997.

Так, ОСОБА_3, яка померла 29 жовтня 1994 року, заповіту не склала, а тому спадкування здійснюється за законом і ОСОБА_2, будучи чоловіком померлої, у відповідності до ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року постійно проживав разом з дружиною до дня її смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, а вона, позивач, має право на спадщину за заповітом, оскільки 9 серпня 1994 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів їй, Хомяк, і вона, після смерті свого діда спадщину на частину майна прийняла, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13.01.2010, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) нотаріусом їй відмовлено за відсутності правовстановлюючого документа на земельну частку (пай).

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог.

Від відповідача - Самбірської районної державної адміністрації Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов визнав повністю та про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наявних у суду матеріалів, виходячи із такого.

Згідно ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 211 цього Кодексу розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про здійснення судового розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Із свідоцтва про смерть відомо, що 29 жовтня 1994 року померла ОСОБА_3 (а. с. 7).

Отже, внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

Згідно довідки, виданої 22.01.2018 № 126 виконавчим комітетом Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області, розпаювання земель «Новосілківської спілки власників селянських господарств» на території Новосілко-Гостиннівської сільської ради відбувалося у період з 1994 року по 1997 рік. Сертифікати на право на земельну частку (пай) видавалися з 1997 року на підставі рішення Самбірської районної державної адміністрації № 270 від 21 квітня 1997 року (а. с. 15).

Із списків громадян, яким надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та довідки, виданої виконавчим комітетом Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області відомо, що ОСОБА_3 є у списках громадян, що мають право на середню земельну частку (пай) у Новосілківській СВСГ на території Новосілко-Гостиннівської сільської ради під порядковим номером 990, розмір земельної частки становить 1,63 в умовних кадастрових гектарах, з яких 0,96 умовних кадастрових гектарів становить рілля; 0,67 умовних кадастрових гектарів - сіножаті, так як вона померла 29 жовтня 1994 року, то сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 1,63 умовних кадастрових гектарах вона не отримала (а. с. 14, 16-17).

Із витягу з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Новосілко-Гостиннівській сільській раді відомо, що 22 травня 1997 року у книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 990 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай), розміром 1,63 умовних кадастрових гектарів в Новосілківській СВСГ, виданий на підставі розпорядження Самбірської РДА від 21.04.1997 року № 270 ОСОБА_3 (а. с. 19).

Згідно ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8.08.1995 року N720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Отже, право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Згідно п. 17 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно роз’яснень, які викладені у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, до складу спадщини, яка відкрилася унаслідок смерті ОСОБА_3, належало право на земельну частку (пай) в Новосілківській СВСГ, на яку вона за життя сертифікат не отримала, так як він був виданий після її смерті.

Згідно ст. 525 ЦК Української РСР, який був чинний на час відкриття спадщини, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Правилами статтей 524 та 549 цього Кодексу було встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, зокрема, подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області, відомо, що ОСОБА_3, яка померла 20 жовтня 1994 року, постійно і до дня смерті проживала та була зареєстрована у с. Долобів по вул. Новій Самбірського району і в будинку на день її смерті проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).

Отже, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3, однак не оформив своїх спадкових прав.

Із свідоцтва про смерть та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі відомо, що 30 березня 2009 року у с. Долобів Самбірського району Львівської області помер ОСОБА_2 ( а. с. 7).

Відповідно до ст. ст. 1220, 1216 та 1218 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Із заповіту, складеного 9 серпня 1994 року, вбачається, що ОСОБА_2 все своє майно заповіла своїй внучці ОСОБА_4 (а. с. 9).

Із свідоцтв про одруження та паспорта громадянина України відомо, що ОСОБА_4 після одруження присвоєне прізвище ОСОБА_1 (а. с. 21).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.10.2010, виданого Самбірською державною нотаріальною конторою, на праві приватної власності зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 10).

Самбірська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) з посиланням на те, що відсутні оригінали документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай) розміром 1,63 в умовних кадастрових гектарах (а. с. 6).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Із публікації в ЗМІ видно, що сертифікат на право на земельну частку(пай) серії ЛВ № 0084990, виданий на ім’я ОСОБА_3 на земельну частку пай розміром 1,63 умовних кадастрових гектарах у Новосілківській СВСГ, загублений (а.с.23).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801, якою затверджено форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), п. 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 05.08.1995 року видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Сертифікат на право на середню земельну частку (пай) чи його дублікат може бути видано лише громадянину, який має право на середню земельну частку.

Так як особа, яка мала право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) померла, то в даний час видати дублікат сертифікату іншій особі, зокрема, спадкоємцю, на ім'я померлого, є неможливо.

Згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ураховуючи наведене, право позивача на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на спадкове майно за заповітом, а саме права на земельну частку (пай), розміром 1,63 в умовних кадастрових гектарах без контурного визначення зовнішніх меж цієї частки на місцевості у Новосілківській СВСГ.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті її діда ОСОБА_2, який помер 30 березня 2009 року, право власності на земельну частку(пай) розміром 1,63 в умовних кадастрових гектарах без контурного визначення зовнішніх меж цієї частки на місцевості у Новосілківській спілці власників селянських господарств, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження Самбірської РДА від 21 квітня 1997 року № 270.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Самбірська районна державна адміністрація Львівської області, вул. Мазепи, 8, м. Самбір Львівської області, код ЄДРПОУ 04056322.

Суддя