Рішення № 7993302, 16.02.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-11

2010 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року Дружківський міський суд Донецької області у складі :

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст»-Сервіс»

про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 24 червня 2009 року звернулась до Дружківського міського суду з позовом до ТОВ «Віст»-Сервіс» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітної платі, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В позові вона посилається на те, що з 01 квітня 2008 року працює у ТОВ «Віст»-Сервіс» на посаді продавця. Наказом № 66/01-к від 22.05.2009 року її було звільнено за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату.

Звільнення вважає незаконним з наступних підстав.

З наказом про необхідність скорочення штатної одиниці продавця непродовольчих товарів її не було своєчасно ознайомлення в день видання наказу. Наказ від 25.03.2009 року про скорочення вона отримала 27.03.2009 року по пошті. Адміністрацією не було попереджено її за два місяці про звільнення. Також при звільненні було затримано трудову книжку, яку позивачка отримала лише 05.06.2009 року.

Крім того, під час роботи відповідач не сплатив їй заробітну плату за лютий 2009 року у розмірі 900 грн., за березень, квітень і травень 2009 року їй була знижена заробітна плата удвічі. Тому, вважає, що їй не донарахована заробітна плата за березень-травень 2009 року у сумі 2157 грн. 17 коп.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України вона бажає стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 5000 гривень. При визначенні моральної шкоди вважає, що відповідач незаконним звільненням погіршив її матеріальне становище, порушив нормальні життєві зв’язки, вона постійно хвилювалась, яким чином забезпечити свою сім’ю, втратила спокій та сон.

Позивачка ОСОБА_1 просить: скасувати наказ про її звільнення, визнати її звільнення незаконним та поновити її на роботі на посаді продавця ТОВ «Віст»-Сервіс», стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі у розмірі 3057 грн. 17 коп., середньомісячну заробітну плату за час затримки заробітної плати у розмірі 1500 грн., середньомісячну заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 490 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.

22 липня 2009 року позивачка подала змінену позовну заяву (а.с.9), згідно до якої просила скасувати наказ про її звільнення, визнати її звільнення незаконним та поновити на роботі на посаді продавця непродовольчих товарів відповідно до штатного розкладу, стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 1439 грн. 20 коп., заборгованість по заробітній платі у розмірі 3057 грн. 17 коп., середньомісячну заробітну плату за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 1500 грн., середньомісячну заробітну плату за час затримки трудової книжки 490 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн.

28 січня 2010 року позивачка подала уточнену позовну заяву згідно до якої просила визнати незаконним наказ ТОВ «Віст-Сервіс» № 66/01 к від 22.05.2009 року, поновити її на попереднє місце роботи, стягнути з відповідача на її користь заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.05.2009 року по день поновлення на роботі в розмірі 1850 гривень за місяць, заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2009 року по 25.05.2009 року у розмірі 5048 гривень 67 коп., середній заробіток за час затримки трудової книжки в розмірі 656 грн. 45 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Віст»-Сервіс» позовні вимоги не визнала та пояснила, що 25.03.2009 року по підприємству видано наказ № 37/01 щодо попередження під підпис ОСОБА_1 про скорочення з 25.05.2009 року штатної одиниці продавця продовольчих товарів в магазині «Comfi» у м.Дружківка в порядку п.1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 25.03.2009 року, однак от підпису в наказі позивач відмовилась, про що складено акт № 1 від 25.03.2009 року. 25.03.2009 року позивачці було направлено листа про направлення копії наказу.

На виконання наказу № 37/01 відповідачем на адресу Донецького міського центру зайнятості 25.03.2009 року надіслано звіт про заплановане вивільнення працівників. Позивачці було запропоновано зайняти інші посади продавця, касира, техніка у м. Маріуполь, касира у м.Донецьк. Але позивачка не скористувалась наданими пропозиціями, тому її було звільнено у зв’язку із скороченням штатів.

25.05.2009 року позивачці було надіслано лист з проханням з’явитись до адміністрації відповідача для отримання трудової книжки, заробітної плати та компенсаційних виплат. Окрім цього разом з даним листом направлена копія наказу від 22.05.2009 року. Даний лист позивачкою отримано 27.05.2009 року. У зв’язку з тим, що позивач не з’явилась за отриманням трудової книжки та компенсаційних виплат, 05.06.2009 року у м. Дружківка було направлено співробітника ОСОБА_6, який вручив позивачці документи.

Заробітна плата позивачці сплачена у повному обсязі 05.06.2009 року, оскільки позивачка не з’являлась за розрахунком. Їй було надіслано відповідні листи 08.04.2009 року, 21.04.2009 року, 13.05.2009 року, 25.05.2009 року з проханням явитись та отримати заробітну плату.

Представник відповідача, вважає, щодо відшкодування моральної шкоди також позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки підприємством не було порушено трудових прав позивачки. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши  пояснення осіб, які приймали участь у справі та дослідивши докази по справі, суд  вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного   Суду  України  № 9 від 6 листопада 1992  р.  "Про  практику  розгляду судами трудових спорів" у п. 19 роз'яснено,  що  суди розглядаючи трудові спори пов’язані зі звільненням по п.1ст.40 КЗпП  зобов’язані  з'ясувати,   чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання  підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або , що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд, встановив, що позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТОВ «Віст»-Сервіс» продавцем непродовольчих товарів 01.04.2008 року, що підтверджується наказом № 5/01-к від 01.04.2008 року (а.с.156-157).

22 травня 2009 року позивачку було звільнено за ст.. 40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату, що підтверджується наказом № 66/01 від 22.05.2009 року (а.с.3).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації  виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до наказу № 115/1 від 13 березня 2009 року (а.с.130) магазин «Comfi», розташований за адресою м. Дружківка було закрито торгова діяльність зупинена.

За п. 1 ст. 40 КЗпП передбачено розірвання роботодавцем трудового договору і у разі ліквідації підприємства. За наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов’язковим додержанням передбаченого ст.. 49-2 КЗпП порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності такої роботи іншу.

Згідно наказу № 37/01 від 25.03.2009 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення 27.03.2009 року (а.с.7).

Звільнено ОСОБА_1 відповідно до наказу № 66/01-к 25.05.2009 року (а.с.3).

Таким чином, позивачку було звільнено на два дні раніше, ніж це визначено законом.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача, що позивачку було повідомлено своєчасно 25.03.2009 року про скорочення штатів, але вона від підпису відмовилась, про що складено акт.

Як вибачається із змісту акту № 1 від 25.03.2009 року (а.с.49) і проте цього не заперечувала представник відповідача, його складено у відсутності позивачки та у м. Донецьк. Таким чином, суд не може визнати акт доказом відмови позивачки від підпису.

Наслідком повідомлення працівника за менший строк, ніж це визначено законом, є те, що звільнення треба визнавати незаконним.

Позивач ОСОБА_1 також пояснила, що, вважає своє звільнення незаконним оскільки їй не було запропоновано іншої роботи.

Згідно з ч.2 ст. 49-2 КЗпП України інша робота на тому ж підприємстві пропонується працівникові власником одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці лише у разі наявності такої роботи за відповідною професією чи спеціальністю.

Представник відповідач пояснив, що позивачці було запропоновано зайняти посади продавця непродовольчих товарів, касира, техніка у м. Маріуполь, про що їй було надіслано 27.03.2009 року.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дійсно, відповідно до листа за № 27/1 від 27 березня 2009 року (а.с.51) вказано, що ОСОБА_1 запропоновано посади: продавця непродовольчих товарів, касира, техніка м. Маріуполь.

Відповідно до листа за № 36/1 від 27 квітня 2009 року (а.с.60) вказано, що ОСОБА_1 запропоновано посади: продавця непродовольчих товарів у м. Маріуполь, дві посади продавця непродовольчих товарів у м. Донецьк, дві посади касира у м. Донецьк.

Але, відповідач не надав суду доказів того, що дані листи були позивачці надіслані, та вона їх отримала.

Суд не може прийняти до уваги, як докази запропонування позивачці посади та відмови від посади, акт № 2 від 24.04.2009 року та акт № 3 від 22.05.2009 року (а.с.56,61), оскільки їх складено у відсутності позивачки та без належного повідомлення останньої.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що позивачці було запропоновано роботу з 27.04.2009 року по 25.05.2009 року.

За таких обставин, суд вважає, що не виконання передбаченого ч. 2 ст. 40 КЗпП України обов’язку по переведенню працівника за його згодою на іншу роботу, власник підприємства порушив встановлені законом гарантії при розірванні трудового договору у зв’язку із скороченням штату.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений її орган має право розірвати не пізніше як через місяць з дня надання згоди профспілки.

Звільнення працівника без згоди профспілкового комітету відбувається коли на підприємстві не має профспілкової організації, що передбачено ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України.

Згідно листа ТОВ «Віст»-Сервіс» № 286 від 22.10.2009 року (а.с137) на підприємстві не має профспілки.

В такому, разі згода профспілки на звільнення позивачки була не потрібна.

Таким чином, суд не може визнати звільнення позивача обґрунтованим та законним.

Позивачка наполягає на поновленні на роботі на тій самій посаді в магазині «Comfi», але даний магазин закрито і торговельна діяльність зупинена.

Відповідно до п.18 Пленуму Верховного суду України від 06 листопаду 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» ( із змінами та доповненнями) у випадках коли працівника звільнено з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, суд визнає звільнення неправильним і зобов’язує власника виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно суд визнає працівника звільненим за п.1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з ліквідацією організації.

Відповідно до ч. 2 ст.. 235 КЗпП України суд одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінетом Міністрів країни від 8 лютого 1995 року №100 (далі –Порядку) у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

  Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.  

З матеріалів справи вбачається, що позивачку звільнено 22 травня 2009 року (а.с.3). Середня заробітна плата повинна  обчислюватися виходячи з виплат за попередні два місяці роботи – березень, квітень 2009 року.

Згідно до п.8 Порядку  нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки відповідача вбачається, що позивачеві ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата  за березень 2009 року 816.23 грн., за квітень 2009 року 826.94 грн. (а.с.10). У квітні-березні 2009 року було 42 робочих дня.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки становить 39 грн. 12 коп. ( 1643.17гривен : 42 дня).

З 22 травня 2009 року по 16 люте 2010 року позивачка має 186 днів вимушеного прогулу.

Відповідно до штатного розкладу від 01 вересня 2009 року заробітна плата продавцю непродовольчих товарів була підвищена до 900 гривень.

При підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішенням, передбаченим колективними договорами, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата за проміжок часу, в якому мало місце підвищення, коригується на коефіцієнт їх підвищення.

В даному випадку коефіцієнт підвищення становить 1,2 (900 грн.:750грн.)

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивачки за час вимушеного прогулу складає 8356 грн. 03 коп., а саме середньоденна заробітна плата позивачки за час вимушеного прогулу травень,червень, липень складає 1877.76 гривень (48дн.х39.12 грн.), за період вересень 2009 року по 16 люте 2010 року складає 6478.27 гривень (138 дн.х39.12грн.х1,2).

Відповідно до закону при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується вихідна допомога, а також допомога по безробіттю, яку працівник мав у цей час. Відповідно до наказу про звільнення позивача звільнено з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, яка відповідно довідки становить 821 грн.52 коп. (а.с.121)

Згідно даних Дружківського міського центрі зайнятості позивачка ОСОБА_1 з червня 2009 року знаходиться на обліку та за весь період отримала допомогу у розмірі 2301грн. 76 коп.

Таким чином, всього підлягає стягненню 5323 грн. 75 коп. (8356.03грн. –821.88 грн.-2301.76 грн.).

Згідно ст. 116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.  Якщо працівник  в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня  після пред’явлення звільненим   працівником  вимоги   про розрахунок. Про  нараховані суми, належні працівникові при  звільненні, власник  або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або  уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені   в статті 116 цього Кодексу, працівникові належить виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд встановив, позивачку звільнено 22 травня 2009 року у зв’язку із скороченням штатів, в день звільнення позивачка не працювала, оскільки магазин було закрито 13 березня 2009 року, про що було видано відповідний наказ.

Відповідно до листа № 29 від 08 квітня 2009 року, листа № 34 від 21 квітня 2009 року, 13 травня 2009 року адміністрація підприємства просить явиться позивачку за отриманням заробітної плати (а.с.52,54,62).

Відправлення даних листів позивачці 08.04.2009 року, 21 квітня 2009 року, 13 травня 2009 року підтверджено квитанціями про оплату даної кореспонденції (а.с.53,55,63.)

Відповідно до листа № 51 від 25 квітня 2009 року адміністрація підприємства просить явиться позивачку за трудової книжкою, заробітною платою та компенсаційними виплатами (а.с.64).

Відправлення даного листа позивачці 25.05.2009 року та отримання його позивачкою 27 травня 2009 року підтверджено квитанціями про оплату даної кореспонденції та повідомлення (а.с.65-66).

Дані листи позивачка отримувала, що підтверджується її листами від 17 квітня 2009 року (а.с.89), від 28 травня 2009 року (а.с.90-94).

Розрахунок з позивачкою було здійснено 05 червня 2009 року, що підтверджено позивачкою, відомостями отримання заробітної плати, а також не заперечувалось представником відповідача.

Відповідно до ст.. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Відповідно до ст.. 235 ч. 4 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Як було встановлено у судовому засіданні, позивачку було звільнено 25.05.2009 року. Відповідно до наказу № 66/01-к від 22 травня 2009 року (а.с.3) з наказом її було ознайомлено 27.05.2009 року. Трудову книжку позивачка отримала 05 червня 2009 року (а.с.50).

Відповідно до листа № 51 від 25.05.2009 року ОСОБА_1 надіслано наказ № 66/01 від 22.05.2009 року про звільнення та просять з’явитись за трудової книжкою, заробітної платою та компенсаційних виплат.(а.с.64), що підтверджується квитанцією від 25.05.2009 року на ім’я ОСОБА_1 (а.с. 65). 27.05.2009 року позивачка отримала дані повідомлення, що підтверджується повідомленням (а.с.66).

Даний листи позивачка отримувала, що підтверджується її листом від 28 травня 2009 року (а.с.90-94), а також вона не заперечувала проти цього.

Позивачка пояснила, що не з’явилась до відповідача за розрахунком та трудової книжкою, так як не мала можливості приїхати до м. Донецьк із-за свого матеріального становища.

Суд вважає, що при проведені розрахунку та видачі трудової книжки підприємством виконані усі вимоги законодавства і затримка видачі трудової книжки та розрахунку, здійснено не з вини підприємства.

Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 5048.67 гривен, оскільки вважає, що їй неправильно була нарахована заробітна плата за лютий, березень, квітень, травень 2009 року, а саме не донарахована заробітна плата за лютий 2009 року у сумі 818,68 гривень, за березень 2009 року у сумі 801,69 гривень; за квітень 2009 року 792,92 гривні; за травень 2009 року -2635,38 гривень.

Суд вважає, що позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 4.1 колективного договору ТОВ «Віст»-Сервіс» затвердженого 29.04.2009 року оплата праці працівників здійснюється згідно місячних посадових (тарифних) окладів, затверджених у штатному розписі не менш розміру мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства.

Згідно штатного розкладу від 29 грудня 2008 року ТОВ «Віст»-Сервіс» посадовий оклад продавця непродовольчих товарів складає 750 гривень (а.с. 124).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Віст»-Сервіс» на посаді продавця непродовольчих товарів з 01 квітня 2008 року з окладом 750 гривень, що підтверджується наказом № 5/01-к та особової карткою (а.с.156-159).

Також розмір окладу ОСОБА_1 у сумі 750 гривень підтверджено звітами про заплановане вивільнення працівників за станом на 25 березня та на 25 травня 2009 року ДФ ТОВ «Віст»-Сервіс», індивідуальної відомістю пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 від 07.04.2009 року № 2194/11-00, де вказано її заробіток за 2008 рік квітень-червень 750 гривень, липень – жовтень - 758.44 гривні, листопад -767.39 гривен, грудень - 778,77 гривень ( а.с.16-19,99).

Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «Віст»-Сервіс» (а.с.121) оклад позивачки складає 750 гривень.

Згідно даного окладу позивачці нараховувалась заробітна плата.

За березень 2009 року позивачці нарахована заробітна плата у сумі 714.20 гривень, за квітень 2009 року - у сумі 722.97 гривень, за травень 2009 року - у розмірі 1937,43 гривні, що підтверджується відповідними платіжними відомостями від 07 квітня, 08 травня, 25 травня 2009 року (а.с.4-6).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату від 05.06.2009 року ТОВ «Віст»-Сервіс» для центра зайнятості для обчислення допомоги по безробіттю заробітна плата ОСОБА_1 за лютий 2009 року складає - 795,49 гривень, за березень 2009 року - 816,23 гривні, за квітень 2009 року - 826,94 гривні, за травень 2009 року - 2333,77 гривень (а.с.10).

Відповідно до платіжної відомості від 09.02.2009 року за період 01.01.2009 року по 31.01.2009 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату у сумі 685.33 гривні (а.с.47).

Дану заробітну плату позивачка не оскаржує та не просить до нарахувати.

У судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10БЮ., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працював продавцем-консультантом в ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi» в період з лютого 2008 року по березень 2009 року, його оклад складав 600 гривень, на руки він отримував 1000 гривень. Заробітну плату платили офіційно один раз, а другий раз платили неофіційно, тобто виплачували відсотки від проданого товару, бонуси.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працювала в ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi». Її заробітна плата була до 1000 гривень, яка виплачувалась один раз на місяць особисто директором ОСОБА_6 по відомості. Яку заробітну плату отримувала ОСОБА_1 вона не знає.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він працював у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi» та отримував заробітну плату у розмірі 600 гривень – один раз на місяць. Одну заробітну плату отримували офіційно по відомості, а друга частина була відсотками за кількість проданого.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що працював у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi». На підприємстві заробітну плату давали два рази на місяць. Точну суму не знає. Скільки отримувала ОСОБА_1 не знає. Знає тільки, що сума була від 1000 до 2000 гривень.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працювала у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi» з 24.01.2008 року по 16.03.2009 року. Вона отримувала заробітну плату один раз на місяць. Не пам’ятає знайомили її з наказом про прийом на роботу чи ні. Заробітну плату видавав директор ОСОБА_6 по відомостям. При прийомі на роботу обіцяли заробітну плату не більше 1000 гривень. Свою заробітну плату вже на пам’ятає, щось приблизно 700 гривень. Зараз вона також працює в ТОВ «Віст»-Сервіс» її заробітна плата 950 гривень. Інколи були бонуси від проданого товару, це було раз у три місяці. Яка була заробітна плата у ОСОБА_1 не знає.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що працював у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi», отримував заробітну плату до 1000 гривень. Яку точно, не пам’ятає. Заробітну плату отримували може один, а може два рази на місяць, не пам’ятає. Заробітну плату видавав директор ОСОБА_6 по відомостям. Коли приймали на роботу гарантували заробітну плату до 1000 гривень, може 1000 - 1500 гривень. Який оклад був у ОСОБА_1 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він працював у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi» до закриття магазину. При закриття магазину їх попередили, що вони можуть не звільнятися, а перейти на іншу роботу в інший магазин, але він не захотів, так як це було не вигідно іІ він звільнився. Оклад у нього був 600 гривень та плюс виробітки магазину та його. У нього заробітна плата була до 1300 гривень.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що працював у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi». Заробітну плату давала два рази на місяць, тобто аванс та получку. ОСОБА_1 працювала продавцем . Різниця у заробітної платі його та ОСОБА_1 була у 100 грн. Вважає, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату 1800-1900 гривень, так як він бачив її заробітну плату у відомості, оскільки вона ішла перша по списку. З наказом про прийом на роботу його не знайомили. Часи роботи магазину були з 09 до 19 години без перерви. Суми заробітної плати були різні кожен раз.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що працював вантажником у ТОВ «Віст»-Сервіс» магазин «Comfi», звільнився в червні 2008 року. З наказом про прийом на роботу його не знайомили. При прийомі на роботу гарантували заробітну плату в розмірі 2000-2500 гривень, але фактично він отримував заробітну плату приблизно 1600-1800 гривень. Заробітну плату видавали два рази на місяць. ОСОБА_1 йому казала, що отримує заробітну плату 1600-1700 гривень. Також він бачив її заробітну плату у відомостях, так як вона ішла перша по списку. Магазин працював з 09 години до 20 години, перерви не було.

Суд не може погодитись з доводами позивача, та її представників, що свідки підтвердили той факт, що заробітна плата її не донарахована.

Ніхто із свідків не назвав точну заробітну плату ОСОБА_1 Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_17 повідомили, що знають заробітну плату ОСОБА_1 зі слів та бачили у відомості, так як вона стоїть перша по списку, але відповідно до відомостей про виплату заробітної плати (а.с.37,47) ОСОБА_1 іде за списком друга.

Таким чином, показання даних свідків викликають сумніви у суду.

Крім того, позивач та її представники ставили питання про подлінность підписів свідків у відомості про нарахування заробітної плати за березень від 20.03.2009 року (а.с.26).

Свідки пояснили, що підписи в даній відомості не їх. Але в даній відомості немає на отримання заробітної плати ОСОБА_1, яка є позивачем по справі. Ніхто із свідків не оскаржує заробітну плату та її виплату по даній відомості.

Дана відомість не є доказом по справі. Крім того, якщо документ визиває сумнів у суду, він може не брати його до уваги та не посилатись на нього, як на доказ.

Оскільки позивачка не довела суду того факту, що їй була неправильно нарахована заробітна плата, то суд вважає, що заробітна плата позивачці була нарахована відповідно до встановленого окладу.

Таким чином, судом не встановлено порушень вимог трудового законодавства при нарахуванні заробітної плати позивачці, тому на її користь не може бути стягнуто середній заробіток за час затримки виплати заробітку.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивачки при звільненні, вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив незаконного звільнення на її душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та стягує на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Оскільки позивачку, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача в доход держави відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України і становить держмито у розмірі 59 грн. 50 коп. (51 грн. вимоги майнового характеру та 8.50 грн. вимоги немайнового характеру) та судовий збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. На підставі ст. 10,11,58,59,60,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 40 ч.1, ч.3,42,43, 47,49-2, 97,235,237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з усіма змінами та доповненнями), Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з усіма змінами та доповненнями), суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віст»-Сервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати звільнення позивачки ОСОБА_18 від 22 травня 2009 року незаконним.

Визнати ОСОБА_18 звільненою за п.1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з ліквідацією магазина «Comfi».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» ( р/р 26009051705065 КОД ОКПО 33908049 МФО 335496 в Донецком ру «Приватбанк») на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16732 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 97 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 900 (дев’ятсот) гривень підлягає негайному виконанню.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» ( р/р 26009051705065 КОД ОКПО 33908049 МФО 335496 в Донецком ру «Приватбанк») на користь держави держмито у сумі 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 50 коп. на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривен.

Рішення набирає чинності після спливу строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяті днів з момент проголошення рішення або двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя