Рішення № 79932399, 18.02.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8523/18

2/212/3230/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Чорного І.Я.,

з участю секретаря: Поперечної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач по справі ОСОБА_1, працював на підприємстві відповідача ОСОБА_2 «Суха Балка» з 17 серпня 1993 року по 31 липня 2015 року підземним прохідником на шахті "Фрунзе" та шахті "Ювілейна" був звільнений за власним бажанням, по виходу на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ "Український НДІ промислової медицини" м. Кривого Рогу "Про наявність професійного характеру захворювання" № 793 від 09.06.2015 року, позивачу встановлено діагнози - вібраційна хвороба першої-другої ст.. від дії локальної вібрації з периферичним ангіодистонічним синдромом з акроангіоспазмами кистей, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФС першого-другого ст.), остеоартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ст.) Т75.2; радикулопатія попереково-крижова білатеральна (L5-S1) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м’язово-тонічними синдромами. М54.1; хронічний(пиловий) бронхіт. Легенева недостатність першого ступеня. J44.

16.06.2015 року на підприємстві ПАТ "Євраз ОСОБА_3", правонаступником якого є ОСОБА_2 "Суха Балка", проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Професійне захворювання виникло через тривалий час роботи в умовах впливу шкідливих факторів.

За висновком МСЕК від 08 вересня 2015 року серії 12 ААА № 014656 позивачу було первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 30 % - вібраційна хвороба; 20% - радикулопатія; 10 % - хронічний бронхіт, встановлена третя група інвалідності. При повторному переогляді 26.07.2016 року позивачу визначено 60 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, з наступним переоглядом 01.08.2019 року, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 043085.

Причиною професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Умови праці підземного прохідника за рівнем локальної вібрації відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за важкістю праці – до 3 класу 3 ступеня шкідливості, за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони – до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проводились на підприємстві для атестації робочих місць за умовами праці Український НДІ промислової медицини в 2010 році), що стали причиною профзахворювання позивача: Вібрація локальна, еквівалентний коректований рівень віброшвидкості в дБ 115 при гранично допустимому 112;

Важкість праці, загальні енергозатрати організму, Вт: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, Вт: при регіональному навантаженні (з переважною участю м’язів рук та плечового поясу): для чоловіків – 55,95 при гранично допустимому до 45;

Статичне навантаження, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, кг/с: двома руками для чоловіків – 110540 при гранично допустимому до 70000;

Маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 50 при гранично допустимій до 30;

Робоча поза знаходження у нахиленому положенні до 30%/понад 30% зміни: 41.4/3,7 при гранично допустимій до 25/0;

Нахили корпуса (вимушені, більше 30), кількість за зміну: 250 при гранично допустимих до 100;

Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксину (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 9,2 при гранично допустимій 2,0.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного ОСОБА_3 України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану здоров'я позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 60%, які встановлені не безстроково, період роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки вже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 80 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь держави – судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено та підписано без проголошення 18 лютого 2019 року.

Суддя: І. Я. Чорний