Рішення № 79932256, 14.02.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 317/3192/18

Номер провадження 2/333/559/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 14 лютого 2019 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: суддя Фунжий О.А., за участю секретаря судового засідання Лященко В.А., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

Комунального підприємства «Благоводсервіс Широківської громади» до ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення, -

в с т а н о в и в :

27 вересня 2018 р. позивач звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 2 жовтня 2018 р. позов залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Заявою від 19 жовтня 2018 р. недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2018 р. цивільну справу передано на розгляд Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2018 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначене перше судове засідання.

Позовні вимоги КП «Благоводсервіс Широківської громади» мотивовані тим, що у період з 4 жовтня 2017 р. по 15 червня 208 р. відповідач ОСОБА_2 працювала у позивача на посаді начальника юридичного відділу. 12 червня 2018 р. відповідач звернулась до позивача з заявою про звільнення з посади в зв’язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом норм чинного законодавства про працю в частині систематичної невиплати заробітної плати. На підставі зазначеної заяви наказом від 14 червня 2018 р. ОСОБА_2 звільнено з роботи з посилання на п. 3 ст. 38 КЗпП України. Позивач вважає, що формулювання причин звільнення відповідача є неправильними та такими, що не відповідають дійсності, з наступних підстав. У наказі не зазначено причини та підстави звільнення ОСОБА_2 з посади; наказ містить посилання на п.3 ст. 38 КЗпП України, проте вказана стаття не містить такого пункту; наведені в заяві відповідача причини для звільнення не доводили порушення трудового законодавства; станом на день звільнення відповідача 12 червня 2018 р. у діях позивача були відсутні порушення трудового законодавства відносно відповідача. З наведених підстав позивач просить суд змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з посади із «звільнена за власним бажанням п. 3 ст. 38 КЗпП України» на «звільнена за власним бажанням на підставі ч.2 ст. 38 КЗпП України»; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

У заперечені на позов (по суті відзив на позов) відповідач, не визнавши позов, зазначила, що на момент її звільнення з роботодавцем було погоджено причину звільнення; припущення позивача про те, що на момент звільнення не існувало заборгованості за останні місяць не спростовує того факту, що на підприємстві існувала системна заборгованість з виплати заробітної плати за попередні місяці. Крім того, позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗпП строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив відповідача, в якому по суті виклала позовні вимоги та заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та їх обґрунтування, суду пояснила, що на момент звернення відповідача із заявою про звільнення з посади заборгованості по заробітній платі перед нею не було, тому формулювання причин звільнення, зазначена в наказі від 14 червня 2018 р., є неправильною.

Відповідач позов не визнала, суду пояснила, що з 4 жовтня 2017 р. працювала у позивача на посаді начальника юридичного відділу. Позивач систематично порушував строк виплати заробітної плати, в зв’язку з чим виникала заборгованість. 12 червня 2018 р. вона звернулась до позивача з заявою про звільнення в зв’язку з порушенням норм чинного законодавства про працю в частині систематичної невиплати заробітної плати. Наказом директора підприємства ОСОБА_3 від 14 червня 2018 р. її звільнено з роботи згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України. Формулювання причин звільнення узгоджена з роботодавцем, зміні в судовому порядку не підлягає.

В судовому засіданні представником позивача заявлені клопотання: про приєднання до матеріалів справи у якості доказу копію висновку № 124 за результатами судово-економічної експертизи, проведеної за заявою адвоката, – відмовлено у задоволені в зв’язку з тим, що вказана експертиза проводилась за іншою цивільною справою, не містить інформацію щодо предмета доказування, є неналежним доказом; про залучення до участі у справі третьої особи – бувшого директора КП «Благоводсервіс Широківської громади» ОСОБА_3 – відмовлено у задоволені, оскільки рішення суду може вплинути на його права та обов’язки; про допит у якості свідка бувшого директора КП «Благоводсервіс Широківської громади» ОСОБА_3 – відмовлено у задоволені в зв’язку з порушенням правил подання заяви про виклик свідка, передбачених ч.3 ст. 91 ЦПК України.

Позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні належними документами встановлено, що наказом директора КП «Водоканал Широківської громади», правонаступником якого є КП «Благоводсервіс Широківської громади» (а.с. 9), від 4 жовтня 2017 р. ОСОБА_2 прийнято на посаду начальника юридичного відділу підприємства. (а.с. 8)

4 жовтня 2017 р. з ОСОБА_2 укладено трудовий контракт, згідно якому оплата праці працівникові здійснюється роботодавцем згідно зі штатним розкладом; виплата заробітної плати проводиться два рази на місяць; роботодавець нараховує працівникові надбавки, доплати, премії та інші виплати відповідно до норм колективного договору з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством; договір може бути розірвано з ініціативи працівника у випадках, передбачених законодавством (ст. 38, 49 КЗпП України). (а.с. 10-11)

12 червня 2018 р. ОСОБА_2 подала директору КП «Благоводсервіс Широківської громади» заяву про звільнення з посади у зв’язку з порушенням власником та уповноваженим ним органом норм чинного законодавства про працю в частині систематичної невиплати заробітної плати. (а.с. 13)

Наказом директора КП «Благоводсервіс Широківської громади» від 14 червня 2018 р. ОСОБА_2 звільнено з посади начальника юридичного відділу підприємства з 15 червня 2018 р. п. 3 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 12)

В наказі про звільнення заступнику головного бухгалтера підприємства надано вказівку про виплату ОСОБА_2 заборгованості, зокрема, з виплати заробітної плати за травень 2018 р., вихідної допомоги при звільнені, а також зазначено, що підставою звільнення є заява ОСОБА_2 від 12 червня 2018 р.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ч.3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що 12 червня 2018 р. відповідач звернулась до позивача із заявою про звільнення у зв’язку з порушенням власником та уповноваженим ним органом норм чинного законодавства про працю; наказом уповноваженого власником органа від 14 червня 2018 р. відповідача звільнено з посади за п. 3 ст. 38 КЗпП України. Посилання в наказі на пункт 3, а не частину 3 ст. 38 КЗпП України суд вважає технічною помилкою, що не впливає на вирішення спору.

Видаючи наказ про звільнення відповідача з посади з вказаних підстав, позивач визнав порушення власником або уповноваженим ним органом норм чинного законодавства про працю. При цьому істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільнені за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 травня 2013 р. у справі № 6-34 цс 13, згідно якій за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Визнання позивачем порушення власником або уповноваженим ним органом норм чинного законодавства про працю підтверджується також наявністю в наказі про звільнення від 14 червня 2018 р. вказівки про виплату заборгованості по заробітної плати за травень 2018 р. Між тим за змістом ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Наявність станом на 14 червня 2018 р. заборгованості по заробітній платі за травень 2018 р. свідчить про порушення власником або уповноваженим ним органом норм чинного законодавства про працю, зокрема положень ч.1 ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати.

При цьому істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільнені за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Про визнання роботодавцем порушень норм чинного законодавства про працю свідчить також вказівка в наказі від 14 червня 2016 р. про виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги при звільнені. Відповідно до ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39).

Відмовляючи у задоволені позову, суд також приймає до уваги, що всупереч вимогам ч.1 ст. 81 ЦПК України позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які спростовували б заяву відповідача про порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Посилання представника позивача на копію висновку № 124 за результатами судово-економічної експертизи, проведеної за заявою адвоката, судом не прийнято до уваги, оскільки вказана експертиза проводилась за іншою цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до КП «Благоводсервіс Широківської громади» про стягнення заборгованості, не містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є неналежним доказом.

При цьому суд вважає, що для звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, по суті можуть взагалі не стосуватися конкретного працівника, однак формально порушення трудового законодавства має місце бути.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючисьст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволені позову Комунального підприємства «Благоводсервіс Широківської громади» до ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Запорізький апеляційний суд через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2019 р.

Суддя О.А.Фунжий