Рішення № 79931327, 11.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9574/18

(2/199/1380/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2019 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Перетятько А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 19.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» та відповідачем укладено договір №3339009610-014740 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті http://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Даний договір є письмовим правочином, який відповідає формі, передбаченої ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

На виконання даного договору, на підставі договору співробітництва №2829 від 28.12.2017, ТОВ «Фінансова компанія є гроші» 27.06.2018 було перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 4000 грн., яку він зобов'язався повернути не пізніше 23.00 години 27 липня 2018 року. Строк дії, на який надається позика за цим договором, становить 31 днів.

За умовами договору сума процентів за 31 день користування позикою становить 1416.00 грн. Проценти за користування позикою становлять 2 % за кожен день користування позикою, що становить 730 процентів річних. Фіксована процентна ставка за договором - 2% (80,00 грн. процентів) за кожен день, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики.

Таким чином, як зазначається позивачем при зверненні до суду, ТОВ «Фінансова компанія є гроші» свої зобов’язання за договором виконало в повному обсязі. Загальна сума позики, враховуючи проценти за користування цією позикою, яка підлягала сплаті позичальником, у період, визначений договором, склала 5 416.00 грн.

На переконання позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не повернувши позику у встановлений термін, в зв'язку з чим станом на 01 жовтня 2018 року виникла заборгованість у сумі 18 616,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 6696,00 грн., пеня – 7920,00 грн.

01 жовтня 2018 року між позикодавцем та ТОВ "ФК "Преміум Актив" було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0110/1, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором, укладеним з ОСОБА_1.

Посилаючись у позові на те, що заборгованість відповідачем до теперішнього часу не погашена, у позові заявлено вимогу про стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3339009610-014740 від 27.06.2018 у розмірі 18616,00 грн., витрат за надання юридичних послуг в розмірі 1500,00 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

У судове засідання позивач не з’явився; в особі директора ТОВ «ФК «Преміум Актив» надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, повідомив також про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом брати участь в судових засіданнях та скористався правом надання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ним був укладений договір №3339009610-014740 від 27.06.2018 з ТОВ «Фінансова компанія є гроші», та отримано позику у розмір 4000, 00 грн., строк позики відповідно до п. 5.2. договору становить 31 день, дата повернення позики – 27.07.2018, сума процентів за користування позикою становить 1416 грн. за 31 день згідно з п. 3.2 договору. На переконання відповідача, позивачем безпідставно нараховано відсотки за користування позикою поза межами строку, на який позика надавалась, оскільки згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, а нарахування відсотків припиняється.

Відповідач також зазначив, що він є військовослужбовцем з 19.01.2016 та по теперішній час, а також має статус учасника бойових дій. Про вказані обставини він інформував ТОВ «Фінансова компанія є гроші» шляхом направлення листів із копією довідки військової частини та посвідчення на їх офіційну електронну адресу та неодноразово просив надати йому пояснення з приводу продовження нарахування відсотків та штрафних санкцій.

Також відповідач зауважує, що у нього не виникло обов’язку щодо повернення позики саме позивачу, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Ним не було отримано повідомлення про відступлення права вимоги за договором № №3339009610-014740 від 27.06.2018, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та позивачем, не надано доказів щодо вручення йому цієї вимоги, тобто, на переконання відповідача, фактично відступлення права вимоги не відбулося, а тому ТОВ «ФК «Преміум актив» не є належним позивачем. У зв’язку з викладеним, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач також зазначає, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, а тому просив в задоволенні вимоги про стягнення з нього сплаченого позивачем судового збору також відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу то, на переконання відповідача, в даному випадку не надавалася професійна правнича допомога адвокатом, оскільки на підтвердження витрат надано лише копію договору про надання юридичних послуг, кладеного з юридичною особою – ФОП ОСОБА_2, яка діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2 224 000 0000 110744, та відсутнє підтвердження того, що вона має право на заняття адвокатською діяльністю, а тому у і вказаній частині відповідач просив відмовити.

Дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 77-80 ЦПК України, відповідач є військовослужбовцем військової частини 3021 НГУ та перебуває на військовій службі у військовій частині 3021 з 19.01.2016, що підтверджується довідкою начальника відділення кадрів військової частини 3021 від 10.10.2018 №77 та згідно посвідчення серії МВ №013050, виданого 09.06.2015 є учасником бойових дій.

19.06.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та відповідачем укладено договір №3339009610-014740 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті http://e-groshi.com і виконання ним певних дій.

На виконання даного договору на підставі договору співробітництва №2829 від 28.12.2017 ТОВ «Фінансова компанія є гроші» 27.06.2018 було перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 4000 грн., яку він зобов'язався повернути не пізніше 23.00 години 27 липня 2018 року. Строк дії, на який надається позика за цим договором, становить 31 день.

За умовами договору сума процентів за 31 день користування позикою становить 1416.00 грн. Проценти за користування позикою становлять 2% за кожен день користування позикою, що становить 730 процентів річних. Фіксована процентна ставка за договором - 2% (80,00 грн. процентів) за кожен день, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія є гроші» свої зобов’язання за договором виконало в повному обсязі. Загальна сума позики, враховуючи проценти за користування цією позикою, яка підлягала сплаті позичальником, у період визначений договором, склала 5416.00 грн.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, не повернувши позику у встановлений строк, у зв'язку з чим, станом на 01 жовтня 2018 року виникла заборгованість у сумі 18616,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 4000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 6696,00 грн., пеня – 7920,00 грн.

01 жовтня 2018 року між позикодавцем та ТОВ "ФК "Преміум Актив" було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0110/1, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором, укладеним з ОСОБА_1.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору), що підтверджується Договором №3339009610-014740 надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 27.06.2018, графіком розрахунків до Договору, розрахунком заборгованості станом на 01.10.2018, платіжним дорученням №3461 від 27.06.2018 щодо перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 4000 грн., повідомленням про видачу займу (а.с.13-19, 20, 21-24, 25, 26).

Розв’язуючи позовні вимоги, суд керується наступним.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Разом з тим, у пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

У зв’язку з вищенаведеним слід дійти висновку, що позивачем неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом після 27.07.2018, оскільки строк дії кредитного договору згідно п.5.2, п. 5.4 становить 31 день із датою повернення не пізніше 23:00 27.07.2018.

Разом з тим, суд погоджується із слушністю доводів відповідача щодо відсутності підстав для нарахування процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідач є військовослужбовцем військової частини 3021 НГУ та перебуває на військовій службі у військовій частині 3021 з 19.01.2016, що підтверджується довідкою начальника відділення кадрів військової частини 3021 від 10.10.2018 №77 та згідно посвідчення серії МВ №013050, виданого 09.06.2015 є учасником бойових дій.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним Ї з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних Ї з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією згідно з положеннями наведеної статті є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України, дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Задовольняючи позов частково, суд враховує наведені вище положення законодавства, та дійшов висновку про те, що відповідачу, як військовослужбовцю Національної гвардії України, проценти та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв’язку з викладеним з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 4000 грн.: саме тіло кредиту.

Що стосується тверджень відповідача щодо того, що ТОВ «ФК «Преміум Актив» є неналежним позивачем, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, відповідно до договору про надання фінансових послуг факторингу №011/01 від 01.10.2018 та Додатку №1 до нього ТОВ «Фінансова компанія є гроші» передало, а ТОВ «Фінасова компанія «Преміу Актив» прийняло право вимоги за грошовими зобов’язаннями ОСОБА_4 за договором №14740 від 27.06.2018 на загальну суму 18616,00 грн. (а.с.10-11, 12).

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ст. 1077 ЦК України).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, закон не пов’язує укладення договору факторингу з обов’язковим повідомленням боржника щодо укладання такого договору, разом з тим, таке повідомлення відповідачу було направлено (а.с. 52,53), а тому доводи відповідача про те, що фактично відступлення право вимоги не відбулося, не є слушними.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

В силу ст. 516 вказаного Кодексу заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як передбачено ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов’язання є належним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.

З приводу позовної вимоги про стягнення витрат на юридичну допомогу, суд виходить з наступного.

В силу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (а не витрати на юридичну допомогу).

Конституційне право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника гарантується ст. 59 Конституції України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, воно не може бути скасоване, а звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод не допускається.

За ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

15 жовтня 2018 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2240000000110744, здійснює діяльність у сфері права, було укладено договір про надання юридичних послуг №15/10-1.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Позивач самостійно вирішує питання про вибір свого представника у суді, однак держава гарантує такій особі право на відшкодування витрат на правничу допомогу, надану лише адвокатом.

Враховуючи, що правову допомогу позивачу було надано фізичною особою-підприємцем, яка не є адвокатом, відсутні правові підстави для віднесення до судових витрат сум, сплачених позивачем за послуги, надані особою, яка не є адвокатом, тому в задоволенні вимоги позову про стягнення витрат на правову допомогу має бути відмовлено.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що він відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до вказаної норми закону учасники бойових дій мають пільги щодо сплати судового збору – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав, втім, в даній справі саме позивач ТОВ «ФК «Преміум Актив» звернувся до суду за захистом свого порушеного права до відповідача, тому судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 549, 634, 639,1050,1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 Елшана Мехрали оги (м. Дніпро, вул. Каруни, буд. 121 (Літ. А2), кв. 8, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» (ЄДРПОУ 41797188, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 16, офіс 11, м. Київ, 01021) заборгованість за договором №3339009610-014740 від 27.06.2018 про надання позики, розмір якої станом на 01.10.2018 складає 4000 грн. (чотири тисячі) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 4000,00 грн. – тіло кредиту.

В задоволенні вимоги позову про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та витрат за юридичні послуги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (м. Дніпро, вул. Каруни, буд. 121 (Літ. А2), кв. 8, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум Актив» (ЄДРПОУ 41797188, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 16, офіс 11, м. Київ, 01021) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 60 коп.

Дата складення повного судового рішення 18.02.2019.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї