Рішення № 79930920, 19.02.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1999/18

2/311/39/2019

19.02.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Кудінова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» в порядку захисту прав споживача про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення моральної шкоди, суд,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 в порядку захисту прав споживача пред'явив позов до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення моральної шкоди.У позовній заяві позивач просить суд встановити нікчемність договору фінансового лізингу №01484 від 29 травня 2018 року, укладеного між сторонами; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, стягнувши з відповідача на користь позивача 73000 грн., сплачених в рахунок авансового платежу за автомобіль; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої моральної шкоди 20000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 в травні 2018 року в мережі «Іптернет» знайшов оголошення про розпродаж нових автомобілів ВАЗ 2016 року випуску та зателефонував за номером телефона автора оголошення - 380672500474, яка представилася Веронікою та повідомила, що він може купити в автосалоні у м. Дніпро, який знаходиться за адресою, яка містилася в оголошенні, новий автомобіль за акційною невисокою ціною. За домовленістю з вказаною особою ОСОБА_1 прибув у м. Дніпро за адресою: пр. Гагаріна, 63. Там насправді автосалону не було, а був розмішений офіс, де знаходились його працівники. Коли ОСОБА_1 повідомив про мету мого візиту, а саме про те, що він хоче купити автомобіль ВАЗ-2112, йому роз'яснили, що він має підписати договір, сплатити кошти за автомобіль на рахунок в банку саме в тому відділенні, куди його направили працівники офісу та чекати, поки йому повідомлять про дату та час отримання автомобіля. З компанією, яка продавала ОСОБА_1 автомобіль, він контактував за телефонами: НОМЕР_1 (офіс), НОМЕР_2 (склад). На теперішній час вказані телефони не відповідають. 29 травня 2018 року ОСОБА_1 підписав, як вважав, договір купівлі-продажу автомобіля, та сплатив на рахунок відповідача повну ціну за автомобіль – 73 000 грн. Як розповіли у вказаному офісі, ОСОБА_1 зробили велику знижку на автомобіль, бо він продавався за акцією, тому ціна для нього була дуже привабливою. Проте на теперішній час автомобіль йому не переданий. На його вимоги, працівники ТОВ «Максус Лізинг» повідомляли, що автомобіля ще немає в наявності і йому потрібно чекати. На його вимоги про повернення грошей відповідач не реагує.

Після звернення та отримання консультації ОСОБА_1 дізнався, що підписав не договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-2112, який хотів купити, а договір фінансового лізингу. Після консультації ОСОБА_1 зрозумів, що його ошукали, ввели в оману і ОСОБА_1 підписав договір під впливом обману. Додаток до договору №1, в якому повинні міститися фактично усі суттєві умови договору, працівники відповідача йому не передавали і у нього він відсутній. Фактично ОСОБА_1 договір підписував у м. Дніпро, за вказаною вище адресою, а в договорі вказано місце його укладення - м. Київ. Також адвокатом йому роз'яснено, що він сплатив не ціну за автомобіль, а авансовий платіж, який становить 25% від вартості предмета лізингу. Дізнавшись про такий обман, ОСОБА_1 звернувся до поліції з заявою про злочин, передбачений ст.190 ч.4 КК України.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» про встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення моральної шкоди, призначено справу до судового розгляду по суті.

В призначене судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 не з’явилися, надали заяву з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, позов просять задовольнити.

Предтавник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг»у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку. Відзив та заперечень на позов не подано.

У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Згідно зі ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що в травні 2018 року ОСОБА_1 в мережі «Іптернет» знайшов оголошення про розпродаж нових автомобілів ВАЗ 2014-2016 року випуску та зателефонував за номером телефона автора оголошення - 380672500474, яка представилася Веронікою та повідомила, що він може купити в автосалоні у м. Дніпро, який знаходиться за адресою, яка містилася в оголошенні, новий автомобіль за акційною невисокою ціною.

За домовленістю з вказаною особою ОСОБА_1 прибув у м. Дніпро за адресою: пр. Гагаріна, 63.

Відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

29 травня 2018 року ОСОБА_1 підписав, як вважав, договір купівлі-продажу автомобіля, та сплатив на рахунок відповідача повну ціну за автомобіль – 73 000 грн. Як розповіли у вказаному офісі, ОСОБА_1 зробили велику знижку на автомобіль, бо він продавався за акцією, тому ціна для нього була дуже привабливою. Проте на теперішній час автомобіль йому не переданий. На його вимоги, працівники ТОВ «Максус Лізинг» повідомляли, що автомобіля ще немає в наявності і йому потрібно чекати. На його вимоги про повернення грошей відповідач не реагує.

Додаток до договору №1, в якому повинні міститися фактично усі суттєві умови договору, працівники відповідача йому не передавали і у нього він відсутній.

Фактично ОСОБА_1 договір підписував у м. Дніпро, за вказаною вище адресою, а в договорі вказано місце його укладення - м. Київ.

Також згідно договору вбачається, що він сплатив не ціну за автомобіль, а авансовий платіж, який становить 25% від вартості предмета лізингу. Дізнавшись про такий обман, ОСОБА_1 звернувся 07 червня 2018 року до поліції із заявою про злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю- продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Відповідно до ч.5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.б ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору-несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Зі змісту договору фінансового лізингу, укладеного ОСОБА_1 з відповідачем видно, що його умови суттєво обмежують його права як лізингоодержувача та як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункти 3.3 та 3.4, п.12.1, п.12.5, п.12.6, 12.7, п.12.11, 12,13, п.12.14, п.15.1, 15.3, 15.4, п.16.4, п.16.5 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства (п.3.1 та 3.2, п.12.2).

Щодо платежів, які ОСОБА_1 мав здійснювати за договором фінансового лізингу, то ці умови договору не відповідають положенням ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (п.1.2) Вартість предмета лізингу, яка за умовами договору міститься в Додатку №1 договору, відсутня, оскільки цього Додатку відповідачем позивачеві не надано. Тобто позивача не було повідомлено про реальну вартість автомобіля. Якщо виходити з того, що 73 000 грн. авансового платежу - це 25% вартості предмета лізингу, то з врахуванням інших платежів, які позивач мав сплатити за договором (страхування предмета лізингу, оплату державної реєстрації автомобіля та ін.), то вартість предмета лізингу - автомобіля ВАЗ-2112 2014 року випуску в рази була б більшою ніж його дійсна ринкова ціна.

Договір фінансового лізингу №01484 від 29 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, нотаріально посвідчено не було, що вказує на його нікчемність відповідно до ч.1 ст.220, ст.799 ЦК України. Відповідну правову позицію Верховний Суд України виклав у свої постанові у справі №6-2766 цс15 та Верховний Суд у постанові у справі №288/383/15-ц.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає необхідним встановити нікчемність договору фінансового лізингу №01484 від 29 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Максус Лізинг» та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, стягнувши з відповідача та користь позивача 73000 грн. сплачених позивачем коштів в рахунок авансового платежу за автомобіль.

В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини … юридичної особи, у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Він сплатив відповідачеві грошову суму у розмірі 73000 грн., яку суд у повному обсязі стягує з відповідача на користь позивача. Таким чином задоволення позову в частині стягнення внесеної на користь відповідача грошової суми є належною компенсацією порушених прав споживача.

Також, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.216 ЦК України, ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити нікчемність договору фінансового лізингу №01484 від 29 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, місце проживання: 71633, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Миру, 122) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг»(код ЄДРПОУ 41597671, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, офіс 404-3).

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг»(код ЄДРПОУ 41597671, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, офіс 404-3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, місце проживання: 71633, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Миру, 122) – 73000 (сімдесят три тисячі) грн., сплачених в рахунок авансового платежу за автомобіль згідно договору фінансового лізингу №01484 від 29 травня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг»(код ЄДРПОУ 41597671, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, офіс 404-3) судовий збір в дохід держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).

В іншій частині позову у задоволенні відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А.Носик