Рішення № 79930349, 12.02.2019, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3400/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_1, до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_1, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач по справі ОСОБА_3 21.06.2016 року отримала від нього в борг 8000,00 доларів США і зобов’язалася їх повернути до 30.07.2016 року, що стверджується заявою, яка нею власноручно підписана, а справжність її підпису засвідчено нотаріусом. У встановлений час, а саме до 30.07.2018 року, відповідач не виконала своє зобов’язання, на неодноразові звернення позивача про повернення коштів не реагує, у зв’язку з чим у позивача виникла необхідність звернутися до суду із даним позовом. Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 240539,90 грн., з яких: 225456,00 грн. – основна сума боргу та 15083,9 грн. – 3% річних за користування коштами (в порядку ч.2 ст.625 ЦК України) та судові витрати в розмірі 2405,39 грн.

В свою чергу представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. У відзиві зазначає, що із заяви відповідачки від 21.06.2016 року вбачається, що така має характер правочину – договору позики у зв’язку з чим приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5 були порушені вимоги ч.1 ст.78 ЗУ «Про нотаріат» та п.п. 6.1 п.6 глави 7 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. У вказаних приписах йдеться про те, що нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Виходячи з положення ст.202 ЦК України, представник відповідача вважає заяву відповідачки від 21.06.2016 року одностороннім правочином, посилаючись на ст.215 ЦК України, яка регламентує підстави недійсності правочину. Вказує на нікчемність заяви ОСОБА_3 як правочину, що не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з її недійсністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру серії ЗР №37754 від 22.0.2018 року, повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд такі задовольнити з підстав, які наведені у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання 12.02.2019 року повторно не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

10.01.2019 року представником відповідача ОСОБА_4 на електронну адресу суду надіслано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідач бажає особисто взяти участь у її розгляді, однак прибути в судове засідання 10.01.2019 року не зможе. Судовий розгляд справи відкладено на 24.01.2019 року.

24.01.2019 року в судове засідання відповідач та її представник повторно не з'явилися, не повідомивши суд про поважні причини неявки. Судовий розгляд справи відкладено на 12.02.2019 року з повідомленням сторін про час та місце проведення судового розгляду справи.

12.02.2019 року на адресу суду відповідачем ОСОБА_3 надіслано письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з наміром врегулювати спір мирним шляхом. В той же час на судовій повістці про виклик ОСОБА_3 до суду на 12.02.2019 року експедитором суду проставлена відмітка про відмову від її отримання.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відтак, беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача та його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, як окремо, так і в цілому з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв’язку, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно із заявою ОСОБА_3 від 21.06.2016 р., справжність підпису якої засвідчена приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, отримала у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8000,00 доларів США безвідсотково та зобов’язалася повернути ОСОБА_2 борг в сумі 8000,00 доларів США до 30.07.2016 року, що безпосередньо підтверджує як укладення між сторонами договору позики, так і умови такого договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора зазначеної грошової суми.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону, який є обов'язковим для виконання сторонами і вимогами законодавства.

Згідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але і факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Водночас, за змістом частин 1, 2 ст. 207 і ч.2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов’язанням її повернення), так і дати її отримання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Заява від 21.06.2016 року, написана ОСОБА_3 власноручно, містить інформацію про позику ОСОБА_3 у ОСОБА_2 8000 (вісім) тисяч доларів США із зобов’язанням їх повернення до 30.07.2016 року.

Оскільки заявою від 21.06.2016 року підтверджується наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, позивач вправі вимагати від відповідача виконання боргового зобов’язання.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві кошти у строк та в порядку, що встановлений договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві коштів.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення ним ОСОБА_2 частково чи повністю коштів за заявою від 21.06.2016 року, а наявність у позивача оригіналу заяви свідчить про те, що позичені ОСОБА_2 грошові кошти не повернуті.

Суд бере до уваги також ту обставину, що заперечуючи проти позову, відповідач не оспорювала наявність боргових документів у позивача ОСОБА_2, не скористалася правом оспорити спірний договір позики на підставі статті 1051 ЦК України, до моменту звернення ОСОБА_2 з вимогами про стягнення боргу та не оскаржила дії приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5, який, як зазначено у відзиві на позовну заяву, ніби то, порушив вимоги ч.1 ст.78 ЗУ «Про нотаріат» та п.п. 6.1 п.6 глави 7 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 8000,00 доларів США, про що власноручно написала заяву від 21.06.2016 року, написання і підписання якої у відзиві не заперечувала, з терміном повернення до 30.07.2016 року, однак на час розгляду справи судом позичені кошти не повернула, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за заявою від 21.06.2016 року основної суми боргу 8000,00 доларів США, що становить 225456,00 грн. підлягає до задоволення.

Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення грошових коштів, нараховуються три проценти річних від простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовим висновком ОСОБА_6 Верховного суду, викладеним у постановах: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 240539,90 грн., з них: 225456,00 грн. – основна сума боргу та 15083,9 грн. - 3% річних за користування коштами (225456,00 грн. х 3%).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно змісту ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За загальними положеннями ЦПК України обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме у зв’язку із задоволенням позовних вимог до відповідача ОСОБА_3, з неї на користь позивача стягуються понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2405,39 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_1, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ВР №377260, виданий Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області 19.05.2009 року, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серії ВО 907905, виданий Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області 14.05.2002 року, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, борг в сумі 240 539,90 (двісті сорок тисяч п'ятсот тридцять дев'ять грн. 90 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, судові витрати в розмірі 2405,39 (дві тисячі чотириста п'ять грн. 39 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду через Виноградіський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення буде складено до 19.02.2019 року (включно).

ГоловуючийОСОБА_7