Ухвала суду № 79929578, 18.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/1527/19

Провадження № 2/243/898/2019

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 лютого 2019 року м. Слов’янськ

Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Старовецький В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання, в якому вона просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення суду або вирішити питання сплати судового збору одночасно з ухваленням рішення по суті цієї справи, поклавши обов’язок сплати судового збору не на ту сторону, на користь якої буде ухвалено рішення суду по цій справі, або звільнити від сплати судового збору, мотивуючи тим, що вона є особою, яка час від часу тимчасово проживає на непідконтрольній українській владі території у зв’язку із доглядом за власним майном. У м. Горлівка банківська система України не працює та сплатити судовий збір таким чином, щоб отримати оригінал квитанції про його сплату неможливо. Виїхати на контрольовану українською владою територію для того, щоб сплатити судовий збір позивач не має можливості через необхідність догляду за житлом та складними погодними умовами.

Дослідивши позовну заяву та надані матеріали, суд приходить до висновку, що її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як слідує з ч. 6 ст. ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Отже, за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач звільнена, що передбачено Законом.

Крім того, відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути на її користь заборгованість по вихідній допомозі при звільнені в розмірі одного середньомісячного заробітку у сумі 7 610,40 гривень та компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки в сумі 2 913,90 гривень.

Як передбачено ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 вищевказаного Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

До матеріалів даної цивільної справи позивачем не було долучено жодного доказу про підстави її звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні або доказів про її скрутний матеріальний стан на підставі якого її може бути звільнено від сплати судового збору.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 8 Закону, ОСОБА_1 не входить до кола осіб, що можуть бути звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Натомість позивач умовами для відстрочення або звільнення від сплати судового збору вказує те, що вона час від часу тимчасово проживає у м. Горлівка та доглядає за свої житлом, на підставі чого не має можливості виїхати до території, де діють органи державної влади для сплати судового збору.

Зазначення ОСОБА_1 про те, що вона час від часу тимчасово проживає у м. Горлівка розцінюється судом як те, що позивач має можливість виїжджати з тимчасово окупованої території, а отже і має можливість сплатити судовий збір за звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначив, що вимога сплати збору цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Отже, клопотання позивача про відстрочення або звільнення її від сплати судового збору за звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не підтверджено та не надано до суду належних доказів такого звільнення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яку подано фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2019 року складає 768,40 гривень.

Ціна даного позову становить 71 113,74 гривень.

Отже, з 01.01.2019 року ставка судового збору за звернення до суду із позовними

вимогами про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні становить 711, 14 гривень, проте вона не може бути меншою ніж 768,40 гривень за кожну вимогу.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку у сумі 768,40 гривень та позовну вимогу про стягнення вихідної допомоги при звільненні у сумі 768,40 гривень, а всього у сумі 1 536,80 гривень.

Крім цього, частиною 3 та 4 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачем всупереч вимог ст. 175 ЦПК України не надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом даної справи.

Більш того, згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 цієї статті визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 95 ЦПК України).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 95 ЦПК України).

Порядок засвідчення копій документів визначено п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55 «ДСТУ 4163-2003», - «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

За вищевказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається:

- зі слів «Згідно з оригіналом»,

- назви посади,

- особистого підпису особи, яка засвідчує копію,

- її ініціалів та прізвища,

- дати засвідчення копії.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру» засвідчувати вірність копій документів мають право адвокати у справах, які вони ведуть.

Окрім того, порядок засвідчення вірності копії документів та виписок із них регулюється статтями 75-77 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до чинного законодавства ця дія може вчинятися в будь-якій державній нотаріальній конторі, тобто діє загальне правило територіальної компетенції. Із проханням засвідчити вірність документа до нотаріуса може звернутись як сам власник документа так, і (за довіреністю) інша особа, яка повинна мати при собі документ, що посвідчує її, а не громадянина, чиї копії документів будуть засвідчуватись.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином не засвідчила копії документів, які додала до позовної заяви.

Таким чином, ОСОБА_1 повинна належним чином засвідчити всі копії документів, що додані до позовної заяви та надати їх до суду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про залишення даної позовн ої заяви без руху із наданням позивачу строку для надання до суду квитанції про сплату судового збору розмір якого становить 1 536,80 гривень, надання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом даної справи та надання до суду належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 175, 187 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення суду або звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, по компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні – залишити без руху та надати позивачу строк в 10 (десять) днів з дня отримання ним копії цієї ухвали для надання до суду квитанції про сплату судового збору розмір якого становить 1 536,80 гривень, надання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом даної справи та надання до суду належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.

У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернена позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_2