Постанова № 79928837, 19.02.2019, Дружківський міський суд Донецької області

№ 3/229/117/2019

ЄУН 229/198/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Дружківка

Суддя Дружківського міського суду Донецької області Гонтар А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Костянтинівсько-Дружківського управління Головного управління ДФС у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, головного бухгалтера Підприємства електричних мереж зовнішнього освітлювання «Міськсвітло», зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1,

за ч.1 ст.163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, будучи посадовою особою, а саме головним бухгалтером ПЕМЗО «МІСЬКСВІТЛО», несвоєчасно подала платіжні доручення на перерахування податкового (грошового) зобов’язання – частини чистого прибутку до бюджету, а саме в порушення п. 57, ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплатила суму узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток із терміном сплати до 11 березня 2018 року, яке фактично було подане 30.11.2018 року.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, проте надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вину в інкримінованому їй правопорушенні не визнає, просить закрити справу у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В доведеність своїх заперечень надала суду копії документів, що підтверджують факт звернення ПЕМЗО «МІСЬКСВІТЛО» до ДФС із вимогою надання їм розстрочки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року, оскільки ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року їм було відмовлено в наданні розстрочки, оскільки це віднесено до дискреційних повноважень органів ДФС. Проте відповіді на свої вимоги вони так і не отримали.

Вивчивши письмові пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 163-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Судом були досліджені:

- протокол про адміністративне правопорушення № 41 від 11.01.2019, згідно з яким ОСОБА_1, будучи головним бухгалтером ПЕМЗО «МІСЬКСВІТЛО», несвоєчасно подала платіжне доручення на перерахування податку на прибуток до бюджету, а саме в порушення п.57 ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплатила суму податку на прибуток 10000 грн. 00 коп., з граничним терміном сплати 11.03.2018, були погашені із затримкою в 264 дні.

- акт про результати камеральної перевірки № 557/05-99-43-01-15/23128582 від 21.12.2018 року, згідно з яким головний бухгалтер ПЕМЗО «МІСЬКСВІТЛО» несвоєчасно подала платіжні доручення на перерахування податку на прибуток до бюджету, у зв’язку з чим несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на прибуток.

В той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суд також повинен з'ясувати чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, тощо.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно ст. 251 КУпАП є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

В протоколі про адміністративне правопорушення №41 від 11.01.2019 року вказано, що ОСОБА_1 є головним бухгалтером ПЕМЗО «МІСЬКСВІТЛО», проте до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу на підтвердження повноважень ОСОБА_1, як головного бухгалтера підприємства, що несе відповідальність за його господарську діяльність.

При цьому суду не зрозуміло, чому інспектор фіскальної служби в ході камеральної перевірки не встановив та не вказав, за який саме період сплачена сума податку на прибуток.

Таким чином не зрозуміло, чому було встановлено, що підприємство несвоєчасно подало платіжні доручення на перерахування податку на прибуток, та несвоєчасно перерахувало суму узгодженого податкового зобов’язання, у який період та строки.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, як зокрема фінансова та адміністративна.

Відповідно до п. 112.1 ст. 112 ПК України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону вбачається, що лише з підстав притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності можливе застосування до платників податків фінансової відповідальності.

Отже, вважаю, що ОСОБА_1 не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за несвоєчасне нею виконання податкових повідомлень рішень, включаючи фінансові (штрафні санкції та/або пеня).

Також суддя вказує на те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено, що саме ОСОБА_1 є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах "Malofeyeva v. Russia" та "Karelin v. Russia" суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в суді спростовані обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо, зокрема відсутній склад адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст. 163-2, ст.ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А. Л. Гонтар