Рішення № 79927648, 08.02.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/73/2019

130/2374/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2019 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

при секретарі Росовській О.Ю.

із участю : - позивача ОСОБА_1,

- представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

- відповідача ОСОБА_4,

- представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, яким за надалі уточненими позовними вимогами просив виселити ОСОБА_4 з будинку, що належить йому на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1; а також стягнути з ОСОБА_4 компенсацію за заволодіння та користування вказаним житлом у розмірі 50000 гривень. У позовній заяві ОСОБА_1 виклав наступну позицію. У квітні місяці 2010 року його колишня дружина ОСОБА_4 створила настільки важкі умови для спільного проживання, що він був вимушений залишити будинок і перейти жити до своєї матері. На його неодноразові спроби повернутися до свого будинку, дружина створювала перешкоди. На даний час він не має доступу до власного житла, йому невідомо у якому він стані та які особи там проживають. З травня місяця 2010 року й дотепер він не має доступу до власного помешкання. Їхні спільні діти зареєстровані окремо. З травня місяця 2010 року його колишня дружина самовільно захопила та розпоряджається його будинком на власний розсуд, без його згоди, проживає там з різними особами та злісно перешкоджає йому у доступі до будинку. Тому просив стягнути з ОСОБА_4 за весь час користування його будинком, присадибною ділянкою, його речами та проживання там невідомих йому осіб компенсацію у розмірі 500 грн. на місяць, загальною сумою компенсації за весь період до моменту подачі позову (10 місяців поточного року + (7 років * 12 місяців) + 6 місяців) складає 100 місяців х 500 грн. = 50000 грн. В обгрунтування вимоги щодо виселення ОСОБА_4 просив врахувати, що він є одноосібним власником вказаного житла і вже тривалий час не має можливості користуватись ним, розпоряджатися, заселити туди свою родину, із якою наразі проживає у іншому місці. (а.с.3-4, 28).

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 08.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за вказаним позовом (а.с.19).

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 08.10.2018 позовну заяву залишено без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків щодо уточнення позовних вимог та сплати решти суми судового збору (а.с.20).

Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду від 24.10.2018 року за результатом усунення недоліків позову відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відстрочено позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 704,80 грн. за позовну вимогу немайнового характеру до ухвалення судового рішення у справі (а.с.29).

14.11.2018 року в межах строку подання відзиву на позовну заяву до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_4, за змістом якої остання вказала про заперечення стосовно розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, просила розгляд справи провести в судовому засіданні з викликом сторін. Вказала, що у 2010 році позивач сам пішов із сім'ї до іншої жінки, з якою проживає понині. Ніяких перешкод у користуванні будинком вона йому не чинила і не чинить. Вона самостійно утримує будинок за власні кошти, хоча за законом тягар утримання лежить на власникові. Розрахункові книжки оформлені на її ім'я. Додатково повідомила, що окрім неї у спірному будинку проживають їх спільні з позивачем діти, двоє із яких вже досягли повноліття. Вони також мають право на користування житлом, проте оформити належним чином права на проживання дітей вона не має можливості, так як позивач не дає згоди на реєстрацію місця проживання дітей, що ускладнювало отримання ними паспортів громадянина України. Позивач на протязі шести років не проживає з родиною та не дає згоди на реєстрацію сина для отримання біометричного паспорта. Діти проживають у спірному будинку без реєстрації та знаходяться на її утриманні. Також зазначила, що вона має право на проживання у спірному будинку окрім прав колишнього подружжя, ще з тієї підстави, що фактично спірний будинок був придбаний за кошти її батька перед їхнім із позивачем весіллям у 1990 році (а.с.35-37).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 22.11.2018 року клопотання відповідача задоволено та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.44).

21.12.2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду пояснення до позовної заяви в якому просив суд задоволити його позовні вимоги, оскільки він має намір переїхати у свій будинок зі своєю новою родиною. Вказав, що на теперішній час має на утриманні неповнолітніх дітей та дружину, з якою вони вже вісім років живуть разом. Відповідач у свою чергу має можливість переїхати проживати до своєї матері, оскільки там достатньо умов для їхнього спільного проживання. (а.с.49).

21.12.2018 року в судовому засіданні за клопотанням відповідача ОСОБА_4 було оголошено перерву для виклику свідків та надання їй правової допомоги до 07.02.2019 року (а.с.58-59).

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні 07.02.2019 року просив задоволити заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі. Пояснив, що сторони раніше перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільних дітей, однак на теперішній час вони розлучені. Позивачем подавався позов до відповідача про розірвання шлюбу, який охоплював вимогу поділу спільного майна, та на той час відповідач ОСОБА_4 претензій щодо спірного будинку не мала. Вказав, що позивач лише хоче захистити свої законні права та має бажання користуватися своїм нерухомим майном, яке належить йому, і тому звернувся до суду з даним позовом, оскільки його колишня дружина не допускає його до будинку та чинить перешкоди у його користуванні. Уточнив, що відповідач, як колишній член сім'ї позивача не втратила право користування належним позивачеві спірним будинком, але через перешкоди, які вона створює позивачу у користуванні належним йому житлом, добровільно не допускаючи його у будинок, на думку позивача є підставами для виселення відповідача. Заявлені до стягнення кошти за користування нерухомим майном та речами в будинку визначались позивачем, виходячи із середньої вартості найму житла у даній місцевості.

Представник позивача ОСОБА_2 просила задоволити заявлені позивачем позовні вимоги, оскільки ОСОБА_1 є законним власником будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, а тому має право там жити та розпоряджатися ним на власний розсуд. Позивач до 2013 року сплачував кошти за комунальні послуги щодо свого будинку.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що спірний будинок по АДРЕСА_1 у 1990 році був подарований йому його братом. В теперішній час у вказаному будинку проживає його колишня дружина з дітьми та невідомими йому особами, та не допускає його до власного будинку. Відповідач ОСОБА_4 змінила замки вхідних дверей, востаннє до будинку він потрапив лише за допомогою працівників поліції. Ним не надавалась згода на реєстрацію у вказаному будинку дітей сторін, оскільки вони його не признають як батька. Просив задоволити його позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення позовних вимог. Пояснила суду, що вона ніяким чином не чинила перешкод позивачу. Вказала, що спірний будинок належав брату позивача та був куплений у нього в 1990 році за кошти її батька, іще до реєстрації їх з позивачем шлюбу. Позивач жодного разу до дітей не приходив та не цікавився ними. Вона з 2010 року сама сплачує податки на землю та здійснює платежі за комунальні послуги, позивач ніяким чином не допомагає у цих витратах. Зауважила, що після того, як позивач залишив сім'ю, їй потрібна була його допомога по домогосподарству, але він відмовився допомагати, тому вона була змушена наймати людей, яким за виконану роботу сплачувала власні кошти. Позивач з власної ініціативи пішов з їхньої сім'ї, після чого подав до суду позов про розірвання шлюбу. Просила відмовити позивачеві в задоволені позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_5 також заперечила щодо задоволення позовних вимог, пояснивши, що позивач бажає вирішити даний спір не шляхом вселення його у будинок, а шляхом виселення з будинку відповідача, що суперечить нормам законодавства, оскільки відповідач, як член сім'ї власника житла не втратила права на користування цим житлом з визначених законом підстав, оскільки єдиною умовою, коли можливе висилення члена сім'ї, є його відсутність без поважних причин понад один рік. Також вказала про незаконність вимоги щодо стягнення компенсації з відповідача за користування житлом, оскільки вона в даному випадку не передбачена законом.

Свідок ОСОБА_1 вказав, що позивач є його рідним братом. Пояснив, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав йому на праві власності, та він у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до АР Крим продав його своєму братові ОСОБА_1 та відповідачу у справі ОСОБА_4 Кошти за вказаний будинок в сумі 1790 карбованців сплатив батько відповідача ОСОБА_6, решту коштів в розмірі 210 карбованців в серпні 1991 року сплатив позивач. В подальшому на ім'я позивача було складено договір дарування вказаного будинку, оформленням якого за його дорученням займалась їхня матір ОСОБА_7 Стосовно того, чи чинить відповідач перешкоди позивачу в користуванні будинком йому не відомо. Вказав, що позивач не намагався повернутися назад до своєї сім'ї з відповідачем, оскільки проживав з іншою жінкою.

Згідно копії витягу про державну реєстрацію прав від 18.11.2011 року (а.с.11,12) та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 21.10.2011 року, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно копій довідок виконкому Станіславчицької сільської ради Жмеринського району №2284 та №2283 від 21.11.2017 року згідно запису в погосподарській книзі за НОМЕР_3 номер об'єкта по господарського обліку №011146-1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані, але не проживають за адресою АДРЕСА_2, на даному погосподарському номері зареєстрована бабка - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, та брат ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно запису в погосподарській книзі за НОМЕР_3 номер об'єкта погосподарського обліку №011130-1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований, але не проживає за адресою АДРЕСА_1, на даному погосподарському номері зареєстрована та проживає - дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, та проживають без реєстрації - син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Згідно копії довідки виконкому Станіславчицької сільської ради Жмеринського району від 26.12.2017 року (а.с.10), ОСОБА_4 було повідомлено про звернення позивача щодо зняття її з реєстрації, на що вона не дала згоди на зняття з реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_1

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83750597 від 29.03.2017 року земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0504533612016 від 29.06.2016 року на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.14-16).

Відповідно до копії розписки від 12.05.2015 року, ОСОБА_12 07.03.1990 року отримав кошти в сумі 1790 рублів від ОСОБА_6 за житловий АДРЕСА_1, який він продав його дочці ОСОБА_4 і своєму братові ОСОБА_1, який в серпні 1991 року віддав йому недоплачену суму залишку в розмірі 210 рублів (а.с.38).

Відповідно до копій розрахункової книги з оплати за водопостачання НОМЕР_4 та квитанцій ОСОБА_4 здійснювала плату за комунальні послуги (а.с.39,40,55,56), договір про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення від 30.08.2017 року укладено з ОСОБА_4 (а.с.57) та здійснювала покупку криничних кілець в загальній кількості 4 шт. на суму 819,08 грн. (а.с.54).

Згідно копій довідок виконкому Станіславчицької сільської ради Жмеринського району від 01.08.2016 року та 12.11.2018 року, ОСОБА_4 зареєстрована і проживає АДРЕСА_1 до складу її сім'ї входять: син - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5; син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; дочка - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають без реєстрації за вказаною адресою. ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_6, на протязі шести років з родиною не проживає та не дає згоду на реєстрацію сина ОСОБА_8 для отримання біометричного паспорта (а.с.41).

Згідно копії витягу з рішення Станіславчицької сільської ради №5 від 31.01.2018 року в зв'язку впорядкуванням нумерації житлових будинків вулиці змінено поштову адресу по АДРЕСА_3 серед іншого житловому будинку ОСОБА_1 присвоєно АДРЕСА_1 (а.с.41 на звороті).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 29.04.1990 року було зареєстровано шлюб, яким ОСОБА_13 змінено прізвище на "ОСОБА_15" (а.с.42).

Згідно копії заочного рішення Жмеринського міськрайонного суду від 25.03.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.42).

Згідно копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.05.2011 року в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_14 за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України, було відмовлено у зв'язку з відсутністю складу злочину (а.с.50).

Відповідно до довідки КНП "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" Жмеринської районної ради ОСОБА_1 у зв'язку з хворобою потребує постійного лікування, як амбулаторного так і стаціонарного, а також прийому ліків (а.с.51).

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідка, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, судом встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно вимог ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Суд визнає недоведеними стороною позивача обгрунтування заявлених позовних вимог щодо виселення відповідача ОСОБА_4 в межах заявлених підстав такої вимоги, оскільки за наслідком невизнання їх останньою, позивачем всупереч власному обов'язку доказування не представлено суду належних та об'єктивних доказів на підтвердження вини відповідача та системних порушень нею правил співжиття, яке робить неможливим для інших проживання із ними в одному будинку.

Так, судом визначається неналежним доказом копія постанови дільничного інспектора Жмеринського РВ УМВС від 07.05.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.50), оскільки вона не містить жодних відомостей про взаємні стосунки безпосередньо між сторонами даної справи щодо предмету заявленого цивільного спору. Також судом визначається неналежним доказом представлене стороною позивача повідомлення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 05.02.2019 року №1967/212/01-19 (а.с.68), оскільки воно надано на звернення позивача від 04.02.2019 року, тобто за спливом значного часу після пред'явлення даного позову до суду, при цьому це звернення пов'язане з конфліктом із колишньою дружиною з приводу розподілу спільно нажитого майна, що не охоплюється предметом позовних вимог у даній справі, надто з огляду на твердження позивача стосовно вирішення усіх майнових спорів з відповідачем раніше в межах іншого цивільного спору. Натомість вказівка у зазначеному повідомленні щодо тривалого перебігу конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визначає його зумовлення з причин розподілу спільно нажитого майна, а саме будинку по АДРЕСА_1. Крім того у повідомлені міститься посилання на пояснення ОСОБА_4 про те, що з приводу обмеження у доступі до спільно нажитого помешкання ОСОБА_1 раніше до неї не звертався, що у свою чергу не визначає ознак системності протиправної поведінки відповідача стосовно позивача, й не підтверджує вжиття останнім заходів запобігання та громадського впливу у попередній час.

Суд не приймає до уваги доводи сторони позивача, а також представлені ним докази щодо державної реєстрації одноособово за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 оскільки свідком ОСОБА_1, як стороною правочину, на підставі якого відбулось набуття вказаного права власності позивачем, наразі повідомлено суду про фактичне укладення ним договору купівлі-продажу вказаного будинку на користь одразу обох сторін у справі, надто з огляду на ствердження ним про отримання переважної частини коштів за оплату його вартості від батька відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, обставини чого також підтверджуються копію розписки ОСОБА_1 від 12.05.2015 року.

За таких обставин вказаний договір дарування, факт укладення якого та набуття за яким права власності на спірний будинок позивачем ОСОБА_1 визнається стороною позивача, містить ознаки удаваного правочину, яким приховано вчинення договору купівлі-продажу зазначеного об'єкту нерухомості, а тому щодо нього відносини сторін, у тому числі відповідача ОСОБА_4 в інтересах якої укладався вказаний правочин, та позивача ОСОБА_1, як набувачів за правом спільної сумісної власності, згідно положень ст.234 ЦК України підлягають врегулюванню за правилами договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач в межах наведених нею тверджень, грунтовність яких доводяться вказаними доказами, має не лише право користування спірним житловим будинком по АДРЕСА_1 як колишній член сім'ї його власника, обставини чого визнаються стороною позивача, а отже має право проживання у ньому згідно цільового призначення об'єкту нерухомого майна за невстановлення підстав для припинення такого права з виначени законом підстав, але й має безпосереднє право володіння даним будинком, як набувач за правом спільної сумісної власності разом з позивачем згідно договору купівлі-продажу, фактично мету укладення якого переслідували сторони правочину від самого початку.

Окрім того, судом враховуються приписи ч.3 ст.156 ЖК України, згідно яких до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, тобто серед інших дружина наймача. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.1 ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

З аналізу вказаних норми слідує, що вибуття певної особи зі складу сім'ї власника житла із збереженням за нею права на користування житлом і обов'язку оплати кошти на утримання житлового приміщення, не перетворює її на наймача житла, адже відносини найму ґрунтуються на договорі, а права колишніх членів сім'ї - на законі.

Оскільки суду не представлено жодних документальних підтверджень стосовно укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 угоди про внесення плати за користування спірним житловим будинком вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 50000 грн. в рахунок компенсації за користування чужим майном вочевидь не грунтуються на вказаних вимогах закону, а твердження щодо спричинення діями відповідача збитків позивачу не доведені жодними доказами ані стосовно таких фактів, ані щодо обчислення певної суми відшкодування, яким не може бути довільне її ототожнення із загальною вартістю найму житла по місцевості.

Більш того, встановлені в ході судового розгляду обставини щодо наявності у відповідача права володіння спірним житловим будинком за правом спільної сумісної власності щодо нього, сукупно із документальними відомостями стосовно понесених відповідачем витрат на його утримання, регулярності здійснення яких особисто позивачем суду не представлено, визначають додаткові підстави необгрунтованості позовних вимог щодо вказаного грошового відшкодування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України).

Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

За встановлених судом обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами фактів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, які б були підставою для її виселення та стягнення компенсації за користування житлом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 підлягають залишенню без задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд визначає відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, тобто оскільки в задоволенні позову відмовлено, то понесені позивачем судові витрати із сплати судового збору, у тому числі додатково сплаченого за ставкою вимог немайнового характеру, (а.с.1,2,48) відносить на його рахунок.

Враховуючи викладене, керуючись ст.9, 109, 116, 156, 157, 162 ЖК України, ст.15, 16, 234, 383, 405 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76, 82, 141, 247, 264, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_4 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсації за заволодіння та користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 у розмірі 50000 гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_4) 704 гривні 80 копійок судового збору на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; кахунок отримувача - 31211256026001; Судовий збір, пункт 1.2.2.).

Рішення набуває законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення було складено 18.02.2019 року.

Суддя Вернік В.М.