Рішення № 79896912, 18.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 Справа № 917/852/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників 05.06.2015:

від позивача: Піддубко Д.Є.,

від відповідача: Мельник І.В.,

18.06.2015:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК БУДАГРОМАШ",

вул. Генерала Наумова, 48-а, Святошинський р-н, м. Київ, 03164

до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628,

вул. Горького, 48/75, м. Кременчук Полтавської області,39600

про розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК БУДАГРОМАШ" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №97, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті коштів за поставку Товару, за укладеним 08.12.2014р. між сторонами договором.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.05.2015р.

08.05.2015р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6759), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на безпідставність позовних вимог.

05.06.2015 р. від відповідача надійшло клопотання №01-06/648 від 05.06.2015р. (вх. № 8452) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду кримінального провадження №12015100080004590 щодо шахрайських дій, вчинених посадовими особами ТОВ ВК "БУДАГРОМАШ" Святошинським РУ ГУМВС України м. Києві.

Ухвалою суду від 05.06.2015р. вказане клопотання судом відхилено, в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2015р.

Після перерви, 18.06.2016р. представники сторін в судове засідання не з'явилися.

16.06.2015р. від позивача надійшло клопотання про прийняття до відома постанови про закриття матеріалів кримінального провадження від 12.06.2015р., вказане клопотання з доданою копією постанови про закриття матеріалів кримінального провадження від 12.06.2015р. залучено до матеріалів справи.

18.06.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання від 17.06.2015р. (вх. № 9267) про відкладення розгляду справи у зв'язку із викликом старшого слідчого на 18.06.2015р. до СВ Святошинського РВ УМВС в якості свідків директора Кременчуцького КАТП 1628 та представника відповідача Мельника І.В. по справі №12015100080004590 щодо шахрайських дій посадових осіб ТОВ "ВК БУДАГРОМАШ" відносно поставки тракторів, які є предметом спору по даній справі.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Позивач також в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце проведення судового засідання після перерви сторони повідомлені в судовому засіданні 05.06.2015р., що підтверджується відповідною розпискою.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, встановлений ГПК України строк для вирішення справи закінчується, господарський суд повідомляв належним чином сторін про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив, що 08.12.14 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №97 "Про закупівлю товарів за державні кошти". Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався до кінця 2014 р. поставити відповідачу "Машина комунальна "БАМ-2" на базі трактора МТЗ 82 (з навантажувальним обладнанням: щелепний ківш та щіткове обладнання)" в кількості - 3 одиниці, а відповідач зобов'язався оплатити їх протягом трьох банківських днів (п. 4.2 Договору).

Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі. Поставка комунальних машин на базі трактора МТЗ 82 відбулася 09.12.14 р. згідно Акту приймання передачі техніки (а.с. 13).

Позивач вважає, що за умовами договору, до 12.12.14р. відповідач повинен був перерахувати на рахунок позивача 1182000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав та в результаті цього позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, а саме прибутку від договору. Падіння курсу долару США поєднане з іншими складовими, що стали наслідком інфляційних процесів призвели до того, що постачальник позивача ТОВ "Техноторг-Дон", який постачає трактори Беларус 82.1, на базі яких були виготовлені комунальні машини для відповідача, значно збільшив відпускну ціну. Як зазначає позивач, відповідно із зростанням собівартості комплектуючих їхнє підприємство виготовило транспортні засоби для відповідача собі в збиток, оскільки відповідач порушив терміни оплати за Договором.

Позивачем 28.01.2014р. була направлена претензія вих. №75 на адресу відповідача з вимогою про розірвання договору №97 від 08.12.2014р. про закупівлю товарів за державні кошти у зв'язку із порушенням відповідачем п. 4.2. договору (а.с. 20-21). Відповідач у листі № 01-06/256 від 23.02.2015р. (а.с. 22) відмовив у задоволенні претензії посилаючись на те, що умовами договору не передбачено повернення майна у разі несвоєчасної оплати за поставку.

Посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору позивач просить суд розірвати договір №97 від 08.12.2014р.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на безпідставність позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що для усунення незначних недоліків в тракторах та з метою доукомплектування, керівництвом позивача було запропоновано передати трактори їм на відповідальне зберігання для проведення зазначених робіт, згідно Договору від 09 грудня 2014 року (а.с. 51). Згідно зазначеного Договору, місце зберігання майна: Полтавська обл., м. Пирятин. вулиця Червоноармійська. 69. Строк дії зазначеного Договору до 30.06.2015 року. Пунктом 3.3 Договору відповідального зберігання передбачено, що поклажодавець має право перевіряти стан та умови зберігання переданого майна, а саме тракторів. Відповідач стверджує, що 04 березня 2015 року позивачу був надісланий лист про те, що Кременчуцьке КАТП 1628 має намір 12.03.2015 року прибути за місцем знаходження майна, а саме м. Пирятин, вул. Червоноармійська, 69, для перевірки стану та умов вберігання майна, зазначене повідомлення отримане позивачем 10.03.2015 року. 12 березня 2015 року працівники Кременчуцького КАТП 1628 прибули за місцем знаходження майна, а саме м. ІІирятин, вул. Червоноармійська, 69 для перевірки майна, однак працівники позивача відмовили представникам відповідача у доступі до виробничої бази, де повинні зберігатись Трактори. В зв'язку з цим, вбачаючи в діях позивача ознаки шахрайства відповідачем направлена заява до ГУМ ВС України в м. Києві про відкриття кримінального провадження відносно посадових осіб позивача.

Відповідач вважає, що посилання позивача на статтю 651 ЦК України є безпідставним, так як порушення умов Договору щодо оплати зі сторони відповідача відбулось без наявності його вини, а навпаки внаслідок винних дій з боку позивача, а саме порушення умов Договору відповідального зберігання та в зв'язку з відсутністю спірного майна. Щодо позбавлення прибутку позивача, відповідач зазначає, що Товар, а саме трактори в кількості 3 одиниці, був ввезений на територію України 17.06.2014 р., згідно Рішення №177Ч012РНС Органу з сертифікації Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "ПромСтандарт". Тобто, зазначені трактори були ввезені в Україну за цінами, які діяли ще станом на 17.06.2014 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. (Постанова Верховного Суду України від 18.09.2013р. N 6-75цс13).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення поставки товару Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України прийнятий товар у повному обсязі не оплатив. Дана обставина відповідачем не спростована.

Проте, позивачем не доведено, що наявність шкоди, завданої порушенням другою стороною не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також не доведено, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 97 укладеного 08.12.2014р. між сторонами по справі.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача в розмірі 1218,00 грн. як за позовну заяву немайнового характеру, інша частина сплаченого судового збору (22 422,00 грн.) підлягає поверненню позивачу як надмірно сплачена.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК БУДАГРОМАШ" (вул. Генерала Наумова, 48-а, Святошинський р-н, м. Київ, 03164, код 38205302) з Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) 22 422,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1644 від 14.04.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/852/15.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.