Рішення № 79896423, 18.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2019

Справа № 910/14699/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Хрещатик», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП», м.Київ

про стягнення 16 517,03 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційного банку «Хрещатик» (далі – ПАТ «КБ «Хрещатик») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП» (далі – ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП») про стягнення 16 517,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 в частині сплати орендної плати на суму 10 157,34 грн та вартості комунальних послуг на суму 5 241,97 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 1 117,72 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивача – відповіді на відзив.

24.01.2018 відповідачем подано до суду відзив на позов вих. № б/н від 23.01.2019, в якому останній частково визнав позовні вимоги на суму 6 404,24 грн, а проти іншої частини позовних вимог висловив заперечення, посилаючись на відсутність заборгованості за грудень 2017 року, а також непідписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підтвердження надання комунальних послуг. Також відповідачем надано суду заяву про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, яка обґрунтована відсутністю у відповідача відомостей про судове провадження у зв’язку з неотриманням ухвали суду від 22.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 задоволено заяву відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов, прийнято до розгляду відзив на позов, поданий до суду 24.01.2019, та встановлено позивачу додатковий строк для подання відповіді на відзив.

01.02.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив, в якій ПАТ «КБ «Хрещатик» на спростування заперечень відповідача зазначено, що при здійсненні розрахунків орендарем не було враховано індексацію орендної плати за договором.

Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

01.07.2016 між ПАТ «КБ «Хрещатик» (орендодавець) та ТОВ «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення, загальною площею 12,6 кв. м., що розташоване на 4-му поверсі та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8.

Згідно з п. 2.1 Договору передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем.

Відповідно до п. 3.2 Договору за домовленістю сторін орендна плата за липень та серпень 2016 складає фіксовану суму 2 000,00 кв. м., а в подальшому загальна сума орендної плати за місяць складає 2 520,00 грн (з розрахунку 200,00 грн за 1 кв. м.). Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції.

Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2017) за домовленістю сторін загальна сума орендної плати за місяць становить 3 021,40,00 грн (з розрахунку 239,79 грн за 1 кв. м.). Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом її коригування на індекс інфляції за попередній місяць (якщо значення індексу інфляції менше 100 %, до розрахунку орендної плати за відповідний місяць застосується індекс інфляції в розмірі 100 %).

У пункті 3.6 Договору сторони погодили, що до складу орендної плати не входять витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, які сплачуються за фактичними витратами пропорційно площі, що орендується. Комунальні послуги за даним договором включають: послуги водопостачання, водовідведення, електропостачання, опалення (в опалювальний період) та інші експлуатаційні витрати (плата за користування площами спільного використання, дератизація, дезінфекція, орендні платежі за земельну ділянку, на які розташоване приміщення, вивіз сміття та ін.).

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору його укладено строком на один рік з 01.07.2016 по 01.07.2017. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом 15 днів, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

На виконання умов Договору 01.07.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об’єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі частини нежитлового приміщення.

Додатковою угодою від 26.06.2017 строк дії Договору продовжено по 31.12.2017, а додатковою угодою від 29.12.2017 – по 31.05.2018.

01.08.2018 сторонами складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення, в якому засвідчено факт повернення з оренди орендодавцю від орендаря частини нежитлового приміщення загальною площею 12,60 кв. м. в будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8.

Згідно з пунктами 4, 5 акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.08.2018 відповідач зобов’язався до 30.08.2018 відшкодувати всі витрати за комунальні послуги; до 15.08.2018 – сплатити заборгованість за орендну плату за фактичне користування приміщенням з дати користування приміщенням до 01.08.2018 (включно).

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов’язку зі сплати орендної плати та оплати спожитих комунальних послуг за період з 01.11.2017 по 01.08.2018 у повному обсязі, у зв’язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати на суму 10 157,34 грн, вартості комунальних послуг на суму 5 241,97 грн, а також пені в сумі 1 117,72 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди (найму), які підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі від 01.07.2016 та від 01.08.2018) підтверджується факт передачі в оренду та повернення з оренди нежитлового приміщення, що є об'єктом оренди за Договором.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за Договором сторони визначили у розділі 3 Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно шляхом перерахування суми, визначеної відповідно до умов пункту 3.2 даного договору, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендодавець на підставі рахунків постачальників та на підставі даних обліку (лічильників) у термін до 20 числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат із застосуванням коефіцієнту 1,2. Орендар в термін до 30 числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.3, 3.6 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця, а комунальні послуги та інші витрати орендодавця – до 30 числа кожного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов’язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, відповідачем не було у повному обсязі сплачено орендну плату за Договором по дату фактичного повернення нерухомого майна.

Зокрема, згідно з розрахунком ціни позову за період з 01.05.2017 по 01.08.2018 орендодавцем нараховано орендну плату на загальну суму 50 464,34 грн (з урахуванням заборгованості станом на 01.05.2017 в розмірі 5 040,00 грн), з них сплачено – 40 307,00 грн, а залишок заборгованості становить 10 157,34 грн (50 464,34 грн – 40 307,00 грн = 10 157,34 грн).

Відповідач, в свою чергу, частково визнав позовні вимоги на суму 6 404,24 грн, з яких 3 153,39 грн – орендна плата за червень 2018 року, 3 153,39 грн – орендна плата за липень 2018 року та 97,46 грн – один день серпня 2018 року. Проти існування іншої частини заборгованості відповідач заперечив, посилаючись на здійснені ним оплати за договором, а саме: 09.06.2017 – 7 650,00 грн (за березень-травень 2017 року), 07.09.2017 – 5 040,00 грн (за червень-липень 2017 року), 25.10.2017 – 2 520,00 грн (за серпень 2017 року), 18.12.2017 – 10 080,00 грн (за вересень-грудень 2017 року), 20.03.2018 – 3 021,40 грн (за січень 2018 року), 30.05.2018 – 3 021,40 грн (за лютий 2018 року), 06.06.2018 – 3 021,40 грн (за березень 2018 року), 13.06.2018 – 3 021,40 грн (за квітень 2018 року), 20.07.2018 – 3 021,40 грн (за травень 2018 року).

Дослідивши здійснені відповідачем часткові оплати, судом було встановлено, що орендарем щомісячно сплачувався фіксований розмір орендної плати (2 520,00 грн та з січня 2018 року - 3 021,40 грн), однак останнім не було враховано умови пункту 3.2 Договору, відповідно до якого розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом її коригування на індекс інфляції за попередній місяць (якщо значення індексу інфляції менше 100 %, до розрахунку орендної плати за відповідний місяць застосується індекс інфляції в розмірі 100 %).

Отже, за висновками суду, обґрунтованими є доводи позивача про існування у відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 10 157,34 грн.

При здійсненні перевірки розрахунку заборгованості з оплати комунальних послуг на суму 5 241,97 грн, судом встановлено, що розрахунок позивача є обґрунтованим та відповідає наявним в матеріалах справи документам. Зокрема, позивачем надано суду копії сформованих ним рахунків за період з листопада 2017 року по серпень 2018 року на підтвердження виконання орендодавцем вимог пункту 3.6 Договору та розміру заявленої до стягнення суми, а також розшифовки по рахункам, в яких відображено обсяг наданих послуг, тарифи, розгорнутий розрахунок вартості послуг.

Необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки непідписання акту здачі-приймання не звільняє орендаря від обов’язку відшкодувати орендодавцю фактично спожиті ним послуги. В силу пункту 3.6 Договору повноваження щодо нарахування відповідних платежів належить до компетенції орендодавця. Правильності розрахунку позивача відповідачем не спростовано, а також не надано доказів погашення вказаної заборгованості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 10 157,34 грн та з оплати комунальних послуг на суму 5 241,97 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 10 157,34 грн та з оплати комунальних послуг на суму 5 241,97 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за період з 16.11.2017 по 31.08.2018 на суму 1 117,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов’язання від суми затриманого платежу.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати орендної плати не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем правильно визначено періоди прострочення та враховано здійснені відповідачем оплати, однак невірно визначено сукупний розмір облікової ставки НБУ у відповідний період.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 10 157,34 грн, яка нарахована за період з 16.11.2017 по 31.08.2018, є більшою за суму, нараховану позивачем, у зв’язку з чим, ураховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 1 117,72 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов’язань щодо передачі об’єкту оренди орендарю в користування, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов’язків щодо внесення орендної плати та оплати комунальних послуг, суд дійшов висновку про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП» заборгованості з орендної плати в сумі 10 157,34 грн, заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 5 241,97 грн та пені в сумі 1 117,72 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП» про стягнення 16 517,03 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАКТИВ-ГРУП» (02217, м. Київ, пр. Володимира Маяковського, буд. 18 кв. 21; ідентифікаційний код 36993850) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А; ідентифікаційний код 19364259) заборгованість з орендної плати в сумі 10 157 (десять тисяч сто п’ятдесят сім) грн 34 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів в сумі 5 241 (п’ять тисяч двісті сорок одна) грн 97 коп., пеню в сумі 1 117 (одна тисяча сто сімнадцять) 72 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.02.2019.

Суддя В.В. Князьков