Рішення № 79896208, 05.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2019Справа № 910/10793/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"

про стягнення 542 981, 13 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Такташов О.Я.

від позивача: Глущенко Д.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСЖИТЛОБУД" про стягнення 542 981,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором № 164 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 16.11.2015, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 542 981,13 грн., з яких: 486 507,94 грн. - основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 56 473,19 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 (суддя Балац С.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10793/18 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти розрахунку заборгованості та надав власний розрахунок, згідно із яким сума боргу становить 350758,38 грн., сума інфляційного збільшення - 148333,73 грн., сума пені - 44827,34 грн. Також відповідач заявив про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

18.09.2018 через відділ діловодства суду від Київської місцевої прокуратури № 1 надійшла відповідь на відзив.

20.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 постановлено подальший розгляд справи № 910/10793/18 здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 16.10.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1839 від 19.10.2018, у зв'язку із лікарняним судді Балаца С.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/10793/18.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10793/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 прийнято справу №910/10793/18 до свого провадження, підготовче провадження у справі №910/10793/18 призначено на 20.11.2018.

20.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та заява про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 20.11.2018 відкладено розгляд заяви про залишення позову без розгляду та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.11.2018.

28.11.2018 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких прокурор заперечив щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 29.11.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.12.2018.

В судовому засіданні 20.12.2018 представник відповідача підтримав подану до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору та просив суд її задовольнити.

Прокурор заперечив можливість мирного врегулювання спору, надав письмові пояснення, в яких вказано, що Департаментом економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено проект додаткової угоди щодо перенесення сплати пайового внеску за період з липня 2018 року по грудень 2019, крім заборгованості зі сплати часток з жовтня 2017 року по червень 2018 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, в судовому засіданні 20.12.2018 судом розглянуто клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

У заяві від 20.11.2018 відповідач, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, просить суд залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що позов прокурора не містить вимог спрямованих на захист інтересів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням КМДА від 30.09.2013 № 1717, Департамент є структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації, підпорядковується голові КМДА, підзвітний та підконтрольний Київраді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.

Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що основними завданнями Департаменту, є, зокрема, реалізація державної політики економічного і соціального розвитку на території міста Києва.

Тобто Департамент є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у зазначених правовідносинах.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із ст. 71 Бюджетного кодексу України вказано, що надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, в тому числі, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З огляду на вище викладене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що несплата відповідачем суми пайового внеску призводить, серед іншого, до ненадходження коштів до міського бюджету, що в свою чергу унеможливлює повноцінне фінансування створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, чим порушуються інтереси держави.

В позовній заяві прокурор зазначив про те, що бездіяльність позивача як представницького органу територіальної громади міста Києва, яка полягає у невжитті заходів до захисту її майнових інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі, а саме не звернення його з відповідним позовом, свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів громади у сфері залучення коштів пайової участі до бюджету та інтересів держави у сфері регулювання спірних правовідносин та є підставою для представництва прокуратурою інтересів позивача в суді.

Київською місцевою прокуратурою №1 листом вих. №43-3156вих.18 від 10.08.2018 повідомлено Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про здійснення представництва в суді.

З урахування наведеного, у даному випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, у зв'язку із чим, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Враховуючи вище наведене, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 20.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/10793/18, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.01.2019.

22.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що на адресу відповідача від Департаменту не надходило договору про внесення змін щодо перенесення строків сплати пайових внесків.

В судовому засіданні 22.01.2019, роздягнувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на те, що як вже було встановлено судом в минулих засіданнях, внесення змін до договору з приводу нових строків сплати пайових внесків здійснюється сторонами щодо інших періодів, ніж ті за які заявлені вимоги у даній справі. У зв'язку із наведеним, оскільки відповідачем не вказано про можливість надання доказів чи подання клопотань по справі, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10793/18 до судового розгляду по суті на 05.02.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні 05.02.2019 надав пояснення по суті заявлених вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2019 надав пояснення по суті позову, підтримав заявлений прокурором позов.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 05.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 між Департаментом економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (забудовник) укладений договір №164 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (надалі - договір), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу загальною площею 295523,00 кв.м. (в тому числі заклади торгівлі - 96819,00 кв.м., розважальні заклади - 15492,00 кв.м., кінокомплекс - 7049 кв.м., гімнастичні зали - 1470,00 кв.м., приміщення басейну - 1089,00 кв.м, кафе - 7441,00 кв.м., фаст-фуди - 4663,00 кв.м., МСК - 29136,00 кв.м., адміністративний блок - 2068,00 кв.м., технічні приміщення - 4723,00 кв.м., паркінг - 112474,50 кв.м., автомийка - 510,00 кв.м., інші приміщення - 13570,50 кв.м.) з відкритими наземними автостоянками на 532 м/місця загальною площею 9842,00 кв.м. у складі 1 п.к. І черги житлової та громадської забудови з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вул. Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7,1.9, 1.10, 1.11, 1.12 та 2 від 28.10.2015 становить 56 794,33 тис. грн. та підлягає уточненню після надання фактичних даних технічної інвентаризації об'єкту та/або фактичної загальної кошторисної вартості, визначеного в п. 1.1. цього договору. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору обсяг пайового внеску визначеного у п. 2.1. цього договору зменшується на 18 628,8081 тис. грн. балансової вартості інженерних мереж, які збудовані поза межами земельної ділянки та прийняті до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Забудовник сплачує залишок пайового внеску у сумі 38165,5219 тис. грн. за наступним графіком:

- по 40,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з вересня 2017 року по лютий 2022 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця;

- 36 005,5219 тис. грн. (без ПДВ) до 28 березня 2022 року включно, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

За змістом пункту 3.1. договору, залишок пайового внеску сплачується забудовником на спеціальний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

Згідно із п. 3.3. договору, не пізніше ніж за три дні до сплати відповідної частки пайового внеску забудовник повинен отримати в департаменті економіки та інвестицій розрахунок суми пайового внеску, що підлягає сплаті за цим договором з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п. 2.1. цього договору.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 договору передбачено, що забудовник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1 договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Згідно з довідкою Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надходження коштів по сплаті пайової участі за період з 16.11.2015 по 12.07.2018 відповідачем сплачені кошти у сумі 49 241,62 грн. за вересень 2017 року.

Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертався до відповідача із претензією вих. №050/08-3236 від 07.05.2018 із вимогою сплатити заборгованість за договором.

Оскільки, Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не звертався до суду за захистом інтересів територіальної громади та інтересів держави, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що в порушення зобов'язань за договором №164 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 16.11.2015, у відповідача за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року наявна заборгованість зі сплати пайового внеску з урахуванням індексу інфляції у сумі 486 507,94 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання, прокурором також нарахована пеня у сумі 56 473,19 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

У відповідності до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Умови договору №164 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 16.11.2015 сторони погодили графік сплати пайового внеску, згідно із яким, у період вересня 2017 року по лютий 2022 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця відповідач здійснює сплату пайового внеску по 40000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач своїх зобов'язань зі сплати пайового внеску за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року не виконав, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача зі сплати пайового внеску за вказаний період становить 486507,94 грн.

При цьому, судом враховано, що за умовами п. 3.3., п. 3.10 договору, розрахунок суми пайового внеску, що підлягає сплаті за цим договором здійснюється з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п. 2.1. цього договору.

З урахуванням наведеного, розрахунок заборгованості зі сплати пайової участі з урахуванням коригування на індекс інфляції за період з моменту затвердження розрахунку його розміру в загальній сумі 486507,94 грн. є обґрунтованим.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №164 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 16.11.2015 на загальну суму 486507,94 грн. належним чином доведена та відповідачем не спростована.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання, прокурором заявлена до стягнення пеня у сумі 56 473,19 грн., нарахована за загальний період з 29 жовтня 2017 року по 13 липня 2018 року.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то нарахування пені є правомірним.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 договору передбачено, що забудовник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1 договору за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із пп. 4.1.2 пункту 4.1 договору сторони погодили, що пеня, передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Втім, у преамбулі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказано, що дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом пункту 3.1. договору сторонами погоджено, що залишок пайового внеску сплачується відповідачем на спеціальний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.

За таких обставин, норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до спірних правовідносин не застосовуються, що спростовує відповідні заперечення відповідача наведені у відзиві.

Окрім того, розрахунок пені наведений відповідачем у відзиві здійснений наростаючим підсумком без врахування п.п. 3.3., 3.10 договору. З огляду на вище наведене, заперечення відповідача щодо розрахунку пені за висновками суду є необґрунтованими.

Розрахунок пені у сумі 56473,19 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІСЖИТЛОБУД" про стягнення заборгованості за договором № 164 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 16.11.2015 у сумі 486 507,94 грн. та 56 473,19 грн. - пені.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (01004, м. Київ, вулиця Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2 літ. "А", ідентифікаційний код 34615529) заборгованість по сплаті залишку пайового внеску у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва на бюджетний рахунок бюджетного розвитку соціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: ГУК у м. Києві, код банку 899998, код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31513921026001, код доходів 24170000 в розмірі 486507,94 грн. та пеню у сумі 56473,19 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (01004, м. Київ, вулиця Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2 літ. "А", ідентифікаційний код 34615529) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вулиця ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 8144,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.02.2019.

Суддя О.В. Гулевець