Ухвала суду № 79896110, 18.02.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.02.2019 Справа № 908/2795/18

За позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-А) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-резерв” (69005, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 53, офіс 103)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

прокурор: Стешенко В.Є., службове посвідчення № 038186 від 30.12.2015 р.;

від позивача: Сосновська А.Ю., довіреність № 01/03-20/00320 від 01.02.2019 р.; Зубар О.А., довіреність № 01/03-20/00317 від 01.02.2019 р.;

від відповідача: Прудка Н.С., ордер серії ЗП № 010512 від 04.02.2019 р.; Остапенко Г.В. - директор, виписка з ЄДР; Ростовська Н.Г., довіреність № б/н від 18.02.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 05/1-4662-18 від 21.12.2018 р.) Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах – Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-резерв” про стягнення збитків у сумі 790181,08 грн.

Відповідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2795/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2018 р. вказану позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

Ухвалою суду від 08.01.2019 р. відкрито провадження у справі № 908/2795/18, присвоєно справі номер провадження 33/3/19; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.02.2019 р.

25.01.2019 р. до господарського суду Запорізької області від Заступника прокурора Запорізької області надійшла письмова заява (вих. № 05/1-4662-18 від 25.01.2019 р.) про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 28.01.2019 р., на підставі ч. 4 ст. 140 ГПК України, розгляд заяви про забезпечення позову призначено у судовому засіданні 05.02.2019 р., зобов’язано прокурора направити на адресу позивача та відповідача копію заяви про вжиття заходів забезпечення позову, докази чого надати суду.

Ухвалою суду від 05.02.2019 р., на підставі ч. 4 ст. 183 ГПК України, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.02.2019 р.; вирішення заяви про забезпечення позову відкладено до судового засідання 18.02.2019 р.

У судовому засіданні 18.02.2019 р. були присутні представник прокуратури та представники сторін.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 18.02.2019 р. розглядається по суті заява (вих. № 05/1-4662-18 від 25.01.2019 р.) Заступника прокурора Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, просив її задовольнити. Згідно з описами вкладення у цінні листи від 30.01.2019 р. та фіскальними чеками №№ 4374, 4375 від 30.01.2019 р., копія заяви про вжиття заходів забезпечення позову з доданими до неї документами направлена на адреси позивача та відповідача.

Відповідно до заяви, заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Арсенал-резерв” (код ЄДРПОУ 32977112, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, 53, офіс 103), а саме: квартиру № 10, загальною площею 79,52 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37247313), яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, 15-Г.

Заява мотивована наступним. На земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0112, де Запорізькою міською радою визначено конкретне місце розташування майбутнього дошкільного дитячого закладу, ТОВ «Арсенал-резерв» об’єкт соціального призначення не збудувало, тим самим, обов’язкові умови ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині будівництва об’єкту соціальної інфраструктури на переданій в оренду земельній ділянці, підприємством виконані не були, що покладає на забудовника обов’язок сплати коштів пайової участі на забудовані об’єкти нерухомості. Відповідно до розрахунку розміру пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, проведеного Запорізькою міською радою, ТОВ «Арсенал-резерв» повинно сплатити кошти у сумі 790181,08 грн. Таким чином, з ТОВ «Арсенал-резерв» необхідно стягнути 790181,08 грн. збитків у вигляді не отриманих Запорізькою міською радою коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя. За даними Єдиного державного реєстру МВС України за ТОВ «Арсенал-резерв» транспортні засоби не зареєстровані. Наразі, за ТОВ «Арсенал-резерв» зареєстровано право власності на 4 будинки, 25 квартир, 19 приміщень, 4 гаражі, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.01.2018 р. № 152816508. Разом з цим, ТОВ «Арсенал-резерв» активно здійснює продаж наявної у товариства нерухомості, що об’єктивно підтверджується даними перелічених веб-сайтів. Деякі об’єкти нерухомості (нежитлові приміщення) відповідача перебувають у іпотеці, першочергове право на які має іпотекодержатель. Зазначене, на думку заявника, свідчить про наявність обґрунтованих припущень щодо того, що відповідач вже на стадії виконання судового рішення може не мати достатньо майна для задоволення грошових вимог позивача. Вважає, що у зв’язку з тим, що у позовній заяві ставиться питання про стягнення з ТОВ «Арсенал-резерв» збитків у сумі 790181,08 грн., розмір яких є значним, відчуження товариством власних об’єктів на користь третіх осіб може істотно ускладнити виконання судового рішення або унеможливить ефективне поновлення порушених прав держави шляхом стягнення вказаних збитків до бюджету. Прокурор клопоче про накладення арешту на квартиру № 10 по вул. Дніпровські пороги, 15-Г у м. Запоріжжя, яка має одну з найменших площ з усіх квартир відповідача (79,52 кв.м) та вартість такої квартири коливається у межах 700 тис.грн. до 1 млн.грн. (згідно з даними інтернет ресурсів з продажу нерухомості), тобто є еквівалентною ціні позову. Вважає, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно - квартиру № 10 по вул. Дніпровські пороги, 15-Г у м. Запоріжжя, право власності на яку належить ТОВ «Арсенал-резерв», є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Також зазначає, що будь-які додаткові витрати, пов’язані з арештом майна або інші негативні наслідки, ТОВ «Арсенал-резерв» нести не буде, у зв’язку з чим підстав для зустрічного забезпечення не має. Заява обґрунтована ст.ст. 136-139 ГПК України.

Позивач проти заяви не заперечив.

Представник відповідача підтримав письмове заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яке надійшло до суду 18.02.2019 р. Вважає, що вимога прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, є неспівмірною до заявлених позовних вимог, оскільки позовні вимоги полягають у зобов’язанні сплатити грошові кошти, а захід забезпечення позову, що пропонується прокурором, полягає в обмеженні права власності ТОВ «Арсенал-резерв» на належне йому нерухоме майно. Вважає, що прокурором не надано жодних доказів, які б обґрунтовували, що невжиття запропонованих прокурором заходів істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Більш того, прокурором надані докази того, що ТОВ «Арсенал-резерв» володіє достатнім обсягом активів (об’єктами нерухомого майна), за рахунок яких можливо буде здійснити виконання рішення, у разі задоволення позову. Посилання прокурора на той факт, що ТОВ «Арсенал-резерв» здійснює продаж належного йому нерухомого майна, також не спростовує факт можливості виконання рішення суду, оскільки, одночасно з продажем готових об’єктів, ТОВ «Арсенал-резерв» здійснює будівництво нових будинків (наразі триває будівництво двох багатоквартирних житлових будинків № 15к. № 15д по вул. Дніпровські пороги в м. Запоріжжі (буд. №№ 9, 1, відповідно). Наразі відсутні підстави для сумніву у спроможності відповідача виконати судове рішення, згідно з довідкою АКБ «Індустріалбанк» від 31.01.2019 р. № 56 про рух коштів по рахунку, грошові надходження на рахунок ТОВ «Арсенал-резерв» є регулярними та перевищують витрати з рахунку. Квартира, на яку прокурор пропонує накласти арешт, а саме: квартира № 10 по вул. Дніпровські пороги, 15-Г у м. Запоріжжя, була відчужена, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.09.2013 р., укладеному між ТОВ «Арсенал-резерв» та гр. Решетило О.В. Просив заяву про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

Розглянувши заяву Заступника прокурора Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у дійсній справі, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України) закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові суми, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 79 ГПК України передбачає подання достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Між тим, із змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення: вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, витрачання коштів, тощо.

Суд враховує, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ «Арсенал-резерв» є, зокрема, купівля та продаж власного нерухомого майна, організація будівництва будівель.

Відтак, намір стосовно реалізації нерухомості (квартир), на підтвердження чого заявником подані роздруківки з веб-сайтів, не може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих саме на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, оскільки продаж нерухомості є одним із видів господарської діяльності відповідача. Крім того, доводи заявника стосовно реалізації відповідачем нерухомості не є достовірно встановленими фактами.

Предметом позову, як встановлено судом, є стягнення з відповідача збитків у сумі 790181,08 грн. При цьому, заступник прокурора Запорізької області просить накласти арешт на нерухоме майно (квартиру).

Згідно вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з довідкою Регіонального відділення АКБ «Індустріалбанк» у м. Запоріжжя від 31.01.2019 р. № 56, копія якої подана відповідачем, на рахунку відповідача наявні грошові кошти, надходження їх на рахунок є регулярним (щомісячним).

Таким чином, вимога про накладення арешту на квартиру не є співмірною з заявленим предметом позову. Прокурором також не обґрунтовано достатніми та належними доказами визначення ним вартості квартири, на яку він просив накласти арешт. Суд також враховує, що згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2013 р. квартира № 10 у жилому будинку № 15-Г по вул. Дніпровські пороги у м. Запоріжжі відчужена відповідачем гр. Решетило О.В. та передана останньому згідно з актом приймання-передачі квартири від 27.09.2013 р.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно останнього.

Суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову. Сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, у задоволенні заяви Заступника прокурора Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вих. № 05/1-4662-18 від 25.01.2019 р.) Заступника прокурора Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 19 лютого 2019 р.

Суддя М.В. Мірошниченко