Рішення № 79896001, 19.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2019р. Справа №905/1877/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове

про стягнення заборгованості в сумі 38357,71 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ

про визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: Гайдак О.В. - адвокат

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове, про стягнення заборгованості в сумі 38357,71 грн., у тому числі основний борг в сумі 36000,00 грн., інфляція в сумі 33,98 грн., три проценти річних в сумі 523,73 грн. та пеня в сумі 1800,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. в частині сплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №РН-0000020 від 05.12.2017р.

Відповідач 29.10.2018р. надав відзив на позовну заяву від 26.10.2018р. №26-10/2018, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- згідно висновку експерта Науково-дослідної лабораторії судових експертиз №16/18 від 08.07.2018р. встановлено, що хімічний склад добавки «KATWILL» не відповідає вимогам її хімічного складу встановленим п.3.3 ТУ У 20.5-40262490-001:2016, а тому договір поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. має бути визнаний недійсним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки, предмет договору - паливна добавка «KATWILL» ще на стадії укладання договору не мала заявлених відповідачем якостей;

- договір поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. укладено відповідачем під впливом обману з боку позивача відносно справжніх характеристик продукції, що постачається, та у свідомому замовчуванні їх фактичної відсутності;

- позивачем безпідставно та невірно розраховано штрафні санкції, оскільки, до настання строку оплати продукції договір припинив свою дію 31.03.2018р., а з 31.03.2018р. сторонами не було визначено (погоджено) строк оплати продукції.

30.10.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшов лист про долучення документів до матеріалів справи.

31.10.2018р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ про визнання недійсним договору №1167-ВЕ від 24.10.2016р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на те, що предмет договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. добавка технологічна до вуглеводневого палива «KATWILL» не відповідає якісним показникам, хімічному складу та ефективності замовлених останнім згідно висновку Науково-дослідної лабораторії судових експертиз №16/18 від 08.07.2018р. та технічних звітів ТОВ «Інтерененергосервіс» від 23.05.2018р, від 11.06.2018р., а тому договір поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. укладено відповідачем під впливом обману з боку позивача відносно справжніх характеристик продукції та у свідомому замовчуванні їх фактичної відсутності. Відповідач вважає, що договір укладено з дефектом волі, адже у разі, якщо б відповідач на момент укладання договору володів об’єктивною інформацією щодо предмету закупівлі (договору) договір би взагалі не було ним укладено. Враховуючи викладене, відповідач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р.

Ухвалою від 01.11.2018р. було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/1877/17 зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ про визнання договору недійсним.

07.11.2018р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 03.11.2018р. згідно якої позивач стверджує про те, що:

- інформація, зазначена відповідачем у відзиві не відповідає дійсності, оскільки з доданого ним до відзиву документа, який має назву «висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження» №16/18 від 08.07.2018р видно, що звернення було ще 19.03.2018р., тобто за 2 місяці до надходження так званих скарг;

- поставка товару станом на травень 2018 р. позивачем за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. відповідачу не здійснювалась, поставка в межах спірного договору відбувалась у грудні 2017 року, січні-лютому 2018 року в аналогічних обсягах продукції, а предметом спору у справі №905/1877/18 є стягнення заборгованості за поставку, яка відбулась у грудня 2017 року;

- у документі, наданому відповідачем, який має назву «висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження» №16/18 від 08.07.2018р. відсутні будь-які дані про те ким (прізвище, ім’я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта),була проведена експертиза, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, не містить взагалі жодного підпису експерта;

- інформація, яка міститься стосовно організації, яка нібито проводила експертизу, то в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом ЄДРПОУ33708340 міститься один запис: Приватне підприємство «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз», яка має наступні зареєстровані КВЕДи: код КВЕД 68.31 Агенство нерухомості, код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний), код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

- в порушення ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу» відповідачем не надано жодного договору з експертом чи експертною установою, у тексті документа «висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження» №16/18 від 08.07.2018р. так само немає посилання на договір, а тому вказане свідчить про неможливість вважати вказаний документ висновком експерта через суттєві порушення порядку його проведення та оформлення, що в свою чергу свідчить про недопустимість вказаного документа та неможливість врахування його судом при прийнятті рішення по справі;

- згідно пошуку на офіційному веб-сайті Реєстру атестованих судових експертів України Міністерства України за даними експерта Тєрєхов Олег Анатолійович (особа, яка підписала документ - «висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження» №16/18 від 08.07.2018р. як керівник) було встановлено, що вказана особа не має жодного дійсного свідоцтва експерта, а тому підстав вважати особу, яка підписала документ експортом не має жодних підстав;

- контроль товару по якості відповідно до умов договору поставки здійснюється відповідачем під час його приймання і у випадку наявності будь-яких сумнівів, в договорі передбачений порядок дій відповідача (виклик представника позивача та складання акту невідповідності), однак, жодної з вказаних дій відповідачем зроблено не було, претензії по якості продукції від відповідача до позивача не надходило;

- всі документи на які посилається відповідач з’явились лише у березні-серпні 2018 року, що унеможливлює належність вказаних документів до предмету спору (поставка грудня 2017 року);

- факт відсутності представника позивача під час відібрання проб та направлення їх на дослідження лише у березні 2018 року (за наявності скарг у травні 2018 року) свідчить лише про намагання відповідача таким чином уникнути відповідальності за договором поставки, оскільки всі ці дії відбувались саме під час завершення строку відстрочення оплати за поставлений товар (120 днів);

- жодних дій відповідачем, які передбачені п.п.2.8, 2.10, 2.12 щодо встановлення невідповідності якості товару останнім вчинено не було, скарг і рекламацій до позивача на якість продукції до цього часу не надходило, а товар був прийнятий за кількістю і якістю у відповідності з п.2.6 договору, про що свідчить підписання ним видаткової накладної;

- надані відповідачем в якості доказу технічні звіти не можуть бути належними до вказаної справи, оскільки відповідач фізично не міг при проведенні випробувань використовувати товар, поставлений йому позивачу у грудні 2017 року;

- твердження відповідача щодо закінчення строку дії договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. не відповідає дійсності, адже, додатковою угодою №1 від 22.12.2017р. строк дії договору було продовжено до 31.03.2018р., а в п.2 даної додаткової угоди до договору сторони передбачили, що в усьому іншому, що не передбачено даною додатковою угодою, сторони керуються положеннями договору та нормами діючого законодавства;

- в частині виконання відповідачем зобов’язань з оплати отриманого від позивача товару, передбаченого п.1.2 договору договір діє до повного виконання відповідачем такого зобов’язання згідно п.8.1 договору.

Ухвалою суду від 12.11.2018р. на підставі ч.7 ст.180 Господарського процесуального кодексу України призначено розгляд справи №905/1877/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове про стягнення заборгованості в сумі 38357,71 грн. та за зустрічним позовом про визнання договору недійсним за правилами загального позовного провадження, стадія: відкриття провадження у справі.

21.11.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач зазначив, що:

- посилання відповідача на пояснювальну записку з боку відповідача не є коректним, адже, згідно п.8.10 договору після підписання договору всі попередні письмові та усні домовленості, переговори, переписки між сторонами, які відносяться до даного договору, втрачають силу;

- «висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження» №16/18 від 08.07.2018р. повністю відтворює інший документ, наданий до господарського суду м. Києва ПАТ «Дніпроенерго» у справі №910/12484/18 за позовом до ТОВ «Катерра» про визнання недійсним договору поставки, на даних документах співпадають дати та номера, питання та відповіді, зроблені с копії поміченої маркером, а різниця в них полягає лише у зазначені замовника, при цьому шрифти, яким виконано назву замовника суттєво відрізняються один від одного;

- висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження» №16/18 від 08.07.2018р. наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву та до зустрічної позовної відрізняються за текстом дати звернення заявника до лабораторії;

- надані на дослідження присадки були у скляній тарі, на дослідження надані присипки для палива вуглеводневого, а предметом договору була «добавка технологічна до вуглеводного палива, а тому вказане свідчить про неналежність даного доказу;

- як вбачається з експертного висновку, він досліджував «присадки», а у висновку чомусь зазначені «добавки» з найменуванням «Катвил», хоча найменування добавки технологічної, виробництва позивача, яка поставлялась відповідачу завжди зазначалась виключно латинськими літерами «KATWILL», що ставить під сумнів достовірність та належність даного висновку, який поскладений в основу акту про результати службового розслідування;

- твердження відповідача про ведення його в оману є необґрунтованими, адже, випробування та результати які надає відповідач є неналежними доказами, оскільки вони проведені після того як позивач закінчив поставку за спірним договором, а у висновку досліджувалась взагалі інша продукція та жодних претензій щодо якості позивач не отримував від відповідача, пропозицій на відбір зразків від відповідача не отримував.

Крім того, всі інші доводи позивача викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву є ідентичними доводами відповідача викладеними у відповіді на відзив.

03.12.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме сертифікату якості на продукцію та докази його надання відповідача під час неоплаченої продукції.

19.12.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.12.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме сертифікату якості на продукцію та докази його надання відповідача під час неоплаченої продукції.

19.12.2018р. до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив в якій відповідач зазначив, що:

- відповідач ніколи не заявляв висновок від 08.07.2018р. в якості висновку судового експерта, оскільки останній за своєю правовою природою є письмовим доказом, який підтверджує правову позицію відповідачами (невідповідність хімічного складу продукції вимогам ТУ);

- отриманні висновку було ініційовано ТОВ «Бізнес Секюріті Груп» ще у березні 2018 року, оскільки останній на підставі відповідного договору надає відповідачу послуги з запобігання та розслідування випадків спричинення шкоди інтересам відповідача, зловживань з боку його контагентів, а підозра відповідача у неналежній якості продукції, що постачається, позивачем для відповідача з’явилась раніше замовлення перевірки якості;

- посилання позивача щодо не визнання технічних звітів в якості доказів, оскільки вказане підприємство і відповідач має спільного власника не спростовує висновки технічних звітів, адже ТОВ «Інтеренергосервіс» має відповідне свідоцтво про визнання технічної компетенції від 28.12.2017р. та неодноразово проводив випробування в яких зафіксував відсутність ефективності та доцільності поставленої продукції позивачем в її використані;

- твердження позивача, що прийняття продукції відповідачем автоматично свідчить про відсутність будь-яких недоліків продукції є помилковим, адже, під час поставки продукції позивач всупереч п.4.3 договору жодних сертифікатів якості виробник не надавав, порядок приймання продукції за якістю в специфікації також не було зазначено, а тому з вказаних причин відповідач фактично не мав можливості вхідної перевірки якості продукції в момент її отримання;

- фактична відсутність заявлених позивачем під час укладання договору характеристик продукції може бути виявлено виключно в процесі спалювання каталізатора в енергоблоці, тобто після фактичного приймання продукції.

10.01.2019р. до суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач вважає заявлені у зустрічному позові позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог за зустрічним позовом повністю.

22.01.2019р. до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

24.10.2016р. між сторонами був підписаний договір поставки №1167-ВЭ, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити у власність відповідачу (покупця) продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення добавка технологічний до вуглеводневого палива (в подальшому - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, згідно із ст.265 Господарського кодексу України є договором поставки.

Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, в силу ст.ст.11, 712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1.2 договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.4.2 договору умови поставки продукції DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень, які містяться у договорі та/або відповідних специфікаціях до договору.

Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки.

У випадку, коли сторони в специфікації обумовлюють інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

За змістом п.4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, які надані позивачем.

Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов’язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п.4.8 договору).

Право власності згідно п.4.9 договору на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції.

Згідно п.5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженого до постави кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставки продукції складає +/- 10 відсотків, якщо інше не передбачено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1000000 євро без ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод після отримання дозволу уповноваженого на те органу правління покупця.

Відповідно до п.5.2 договору ціна на поставлену постачальником продукцію встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріпленням печатками сторін і діє до 31 грудня 2017р., а в частині зобов’язань - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.8.1 договору).

На виконання умов договору, між сторонами укладено специфікацію від 24.10.2016р. в якій погоджено найменування продукції, стандарти, одиницю, кількість, ціну, строки поставки. Так, у специфікації від 24.10.2016р. сторонами погоджено здійснення позивачем поставки відповідачу добавки технологічної до вуглеводневого палива «KATWILL», стандарт - ТУ У 20.5-40262490-001:2016, у кількості - 10400,00 л., за ціною - 1000,00 без ПВД, загальною вартістю - 12480000,00 грн. з ПДВ, строк поставки продукції - грудень 2016р.- грудень 2017р. протягом 15 днів з моменту отримання заявки покупцем.

Як встановлено судом, на виконання договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. позивач поставив відповідачу продукцію - добавку технологічну до вуглеводневого палива «KATWILL» у кількості 600 л. за видатковою накладною №РН-0000020 від 05.12.2017р. на суму 720000,00 грн., яка підписана відповідачем без будь-яких зауважень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за договором підтверджено. Проте, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на фактичне постачання позивачем товару неналежної якості, укладання договору поставки під впливом обману.

Суд вказані твердження відповідача вважає недоведеними, такими, що не можуть бути прийняті, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно із ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до п.2.1 договору кількість і комплектація кожного виду поставленої продукції повинно відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленими діючими нормативними актами України і умовам даного договору. Продукція, яка поставляється по даному договору, повинна бути нова, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості і кількості у відповідності із звичаями ділового обороту. Під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку виконання постачальником умов даного договору у відношенні кількості, асортименту, якості, комплектності, тари і/або огортки продукції у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» затвердженої постановою Госарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15.06.1965 № П-6 (зі змінами та доповненнями) та «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості» затвердженої постановою Госарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966 № П-7 (зі змінами та доповненнями), в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Пунктом 2.4 договору сторонами встановлено, що номера і індекси стандартів, технічні умови і/або інша технічна документація, якій повинна відповідати якість поставленої продукції вказується постачальником в специфікаціях до договору. Постачальник зобов’язується разом з продукцією надати покупцю технічну документацію на кожен вид поставленої продукції (в тому числі, але не виключно ГОСТ/ДСТУ, ТУ (копії витримки, яка надає можливість ідентифікувати належність ТУ і його погодження реєструючими органами, а також витримки, які стосуються безпеки, правил експлуатації, зберігання, транспортування, маркування, упаковки і утилізації продукції, методів контролю і проведення досліджень), іншу технічну документацію, або вказати офіціальні видання, в яких можливо ознайомитися з даною документацією.

Поставка продукції, яка підлягає сертифікації, проводиться постачальником тільки при наявності відповідних сертифікатів. У випадку відсутності сертифікатів, продукція підлягає поверненню. При цьому, постачальник в найкоротший строк не пізніше 2 (двох) календарних днів з моменту повідомлення покупцем про даний факт шляхом направлення телеграми в адрес постачальника і/або направлення повідомлення за допомогою технічних засобів зв’язку (факсом і/або електронним листом), зобов’язується організувати вивіз (переадресацію) продукції. Всі витрати (збитки), пов’язані з поставкою такої продукції, постачальник зобов’язується відшкодувати покупцю протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги покупцем. Сторони дійшли згоди, що покупець має право на свій розсуд організувати повернення продукції, поставленої без відповідних сертифікатів, з урахуванням наявності реквізитів вантажоодержувача (у випадку перевезення залізничним транспортом – підтвердити телеграмою від залізничної станції нового призначення покупцю згоди і готовності на отримання неприйнятої покупцем продукції), а також наявності попередньої оплати в розмірі витрат, пов’язаних з поставкою такої продукції (витрати по зберіганню, витрати по транспортування до вантажоодержувача, переадресації продукції, витрати по відвантаженню/завантаженню продукції і т.п.) (п.2.5 договору).

Згідно п.2.6 договору продукція приймається покупцем на підставі даних:

по кількості - у відповідності з фактичною кількістю продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки;

по якості - у відповідності з якісними показниками, зазначеними у сертифікаті якості заводу - виробника, паспорті, а також у відповідності з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції, обумовленими сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно з п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Як зазначалось вище, сторонами у специфікації від 06.02.2018р. до договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. встановлено, що добавка технологічна до вуглеводневого палива «KATWILL» повинна відповідача стандартам - ТУ У 20.5-40262490-001:2016.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018р. та 19.12.2018р. відповідачем було заявлено клопотання про витребування у позивача сертифікату якості на продукцію та докази його надання відповідачу під час неоплаченої продукції.

Розглянувши вказані клопотання, господарський суд відмовив у їх задоволенні, адже, сертифікат відповідності серії ВГ №UA1.049/0015224-17 на продукцію: «добавки технологічної до вуглеводного палива» наданий позивачем до матеріалів справи.

Сертифікат відповідності серії ВГ №UA1.049/0015224-17 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерра» терміном дії з 21 вересня 2017р. до 20 вересня 2018р. органом з сертифікації: ДП «Київоблстандартметрологія», вул. Січневого прориву, 84, м. Біла Церква, Київська обл, Україна, призначений та уповноважений наказом Мінекономрозвитку України №385 від 04.04.2014, реєстраційні номера №UA.P.049, №UA.PN.049 на продукцію: «добавки технологічної до вуглеводного палива» яка відповідає вимогам продукції ТУ У 20.5-40262490-001:2016 «Добавки технологічні до вуглеводневого палива» п.3.2 таб.1 (п.3.6.7).

Крім того, посилання відповідача щодо не надання позивачем сертифікату якості під час поставки продукції, також відхиляються судом з огляду на наступне.

Згідно п.2.8 договору якщо за результатами проведеного вхідного контролю при прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності покупцем виявлена не відповідність даним, зазначеним в товаросупровідних документах, сертифікатах якості заводу-виробника, паспорті, або додатковим умовам до даної продукції обумовленими сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору, іншої документації, що визначає кількісні та якісні характеристики продукції, покупець зобов'язується викликати постачальника шляхом направлення телеграми в адрес постачальника, та /або факсу та/або електронного листа для спільного приймання продукції.

Пунктом 2.9 договору визначено, що постачальник зобов'язаний з урахуванням вимог викладених п.2.8 даного договору, направити свого повноваженого представника (представників) для участі в прийманні продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності та для підписання акту невідповідності (по кількості, якості, асортименту, комплектності).

Відповідно до п.2.10 договору в акті невідповідності (кількості, якості, асортименту, комплектності) зазначається:

- номер, дата даного договору, дата специфікації за якою здійснювалась поставка продукції;

- найменування, заводський номер продукції;

- дата поставки, також зазначення товаросупровідних документів;

- опис виявлених невідповідностей (кількості, якості, асортименту, комплектності);

- місце та дата огляду продукції;

- склад комісії;

- висновки комісії;

- інші відомості на розсуд комісії;

- підписи всіх членів комісії.

При неявці представника постачальника протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту направлення виклику від покупця для прийняття участі в обстеженні виявлених невідповідностей/недоліків і складання акту невідповідності, приймання продукції за кількістю, якістю, асортименту, комплектності, здійснюється покупцем в односторонньому порядку шляхом складання та підписання відповідного акту невідповідності. В даному випадку, покупець зобов'язується направити акт невідповідності постачальнику протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати його підписання по електронній пошті, з відправкою оригіналу поштою. Даний акт невідповідності є обов'язковим для виконання постачальником (п.2.11 договору).

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до п.2.12 договору у разі якщо в результаті приймання продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості і/або якості та/або асортименту і/або комплектність не відповідають даним, зазначеним в товаросопровідній документації, сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, ТУ або іншої документації, передбаченої для виду продукції що поставляється, а також в разі поставки постачальником продукції, не узгодженою сторонами у відповідних специфікаціях до договору, покупець має право:

- відмовитися від прийняття продукції і оплати її вартості, а в разі здійснення попередньої оплати продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів. Повернення грошових коштів має бути повернуто постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення покупцем письмової вимоги постачальника;

- на заміну продукції;

- прийняти продукцію зі зменшенням її ціни, в залежності від показників невідповідності якості та/або кількості і/або асортименту і/або комплектності продукції.

Повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому в п.2.5. цього договору, при наявності попередньої оплати в розмірі витрат, пов'язаних з поверненням продукції.

Постачальник зобов'язується за свій рахунок провести заміну неякісної продукції і/або провести допоставку якої бракує і/або некомплектної продукції, а також замінити частину продукції, яка не відповідає асортименту, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту складання/підписання акту невідповідності, якщо інший термін не визначено сторонами в акті невідповідності (п. 2.13 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при отриманні товару не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписом відповідача на видатковій накладній №РН-0000020 від 05.12.2017р.

В якості доказів невідповідності продукції якісним показникам позивачем до справи подано висновок експерта № 16/18 від 08.07.2018, який не може бути прийнятий судом як доказ у справі.

Зокрема, відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданому відповідачем висновку експерта Науково-дослідної лабораторії судових експертиз №16/18 від 08.07.2018р. відсутні відомості стосовно того: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи. Разом з тим, у вказаному документі не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» cудова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідачем в порушення вказаних норм не надано жодного договору з експертом або експертною установою, а висновок експерта Науково-дослідної лабораторії судових експертиз №16/18 від 08.07.2018р. не містить жодного посилання на договір.

Згідно ст.9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Наданий висновок підписаний Тєрєховим О.А., який згідно інформації з картки атестованого судового експерта спеціалізувався на товарознавчих експертизах, проте його останнє свідоцтво експерта є недійсним з 30.05.2012р., у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Крім того, інформація, яка міститься в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи - Науково-дослідної лабораторії судових експертиз за кодом ЄДРПОУ33708340 міститься має наступні зареєстровані види діяльності : код КВЕД 68.31 Агентство нерухомості, код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний), код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи паливної добавки «KATWILL», суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд приходить до висновку, що для вирішення даного спору не потребується використання спеціальних знань, оскільки питання, поставлені заявником на вирішення експерта, стосуються перевірки відповідності фізико-хімічного складу добавки «KATWILL» вимогам ТУ У 20.5-40262490-001:2016 та підтвердження доцільності використання паливної добавки «KATWILL» в процесі експлуатації енергоблоків ДТЕК Луганська ТЕС, ані як не дотримання сторонами договору в момент укладення угоди норм діючого законодавства України.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 38357,71 грн. посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. в частині сплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №РН-0000020 від 05.12.2017р.

Виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви, підставою для звернення з зустрічним позовом стало невідповідність якісним показникам паливної добавки «KATWILL» яка є предметом договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р., а тому відповідач вважає що договір поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений відповідачем під впливом обману з боку позивача відносно справжніх характеристик продукції та у свідомому замовчуванні їх фактичної відсутності.

Враховуючи те, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. який відповідач просить суд визнати недійсним, суд дійшов висновку, що доцільним є розгляд в першу чергу саме зустрічних позовних вимог.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплює наступне: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання правочину недійсним.

Згідно з ст.20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Абзацами 1, 2 пункту 3.10 Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона згідно із ст.74 Господарського процесуального кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписом ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачем не надано жодних належних доказів того, що при укладені спірного правочину не були дотримані однією зі сторін вимоги чинного законодавства України.

Господарським судом не встановлено доказів введення позивачем відповідача в оману при укладенні спірного договору, тобто ознак, передбачених ст.230 Цивільного кодексу України.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Щодо первісних позовних вимог суд виходить з наступного:

Як вже було встановлено судом, на виконання умов вказаного договору поставки позивач поставив відповідачу продукцію - добавку технологічну до вуглеводневого палива «KATWILL» у кількості 600 л. за видатковою накладною №РН-0000020 від 05.12.2017р. на суму 720000,00 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з умовами п.5 специфікації від 24.10.2016р. до договору розрахунки за продукцію поставлену постачальником по даній специфікації до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 120 календарного дня з дати поставки продукції на основі отриманого покупцем рахунку і при умові надання постачальником належним чином оформлену податкову накладну і документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами договору, відповідач повинен був сплатити вартість товару переданого за видатковою накладною №РН-0000020 від 05.12.2017р. в строк до 11.04.2018р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерра» (позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (банк, фактор) підписано договір факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253, за умовами якого фактор зобов’язався здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом (п.1.1 договору факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р.).

В даному договорі термін «факторингове фінансування» має таке значення - операція фінансування під відступлене право вимоги, відповідно до якого фактор зобов’язується передати на умовах цього договору грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові свої права вимоги за контрактом в повному обсязі.

Згідно п.1.2 договору факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р. в редакції додаткової угоди №2 ліміт факторингового фінансування за цим договором встановлюється в розмірі 10000000,00 грн. зі строком дії до 01 липня 2017 року.

Право вимоги є відступленим клієнтом (набутим фактором) з моменту підписання сторонами реєстру, що містить таке право вимоги (п. 1.3 договору факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р.).

Згідно п.2.1 договору факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р. перелік боржників визначається сторонами у переліку боржників згідно додатку №1 до цього договору.

Згідно додатку №1 боржником за договором факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р. є «ДТЕК «Східенерго», умови контракту, що приймається до факторингового фінансування - договір поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. з максимальним розміром авансового платежу - 95%.

Під авансовим платежем у договорі факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р. розуміється - первісна сума грошових коштів в межах ліміту, що сплачується фактором клієнтові в рахунок факторингового фінансування за відступлення факторові правами вимоги, після підписання сторонами реєстру, яка становить певний відсоток від вартості права вимоги згідно реєстру, за виключенням випадку, передбаченого п. 2.12 цього договору.

Умови придбання фактором права вимоги за видатковою накладною №РН-0000020 від 05.12.2017р. та згідно рахунку-фактури №РФ-0000020 від 05.12.2017р. на суму 720000,00 грн, визначені у реєстрі №19 від 15.12.2017р., що складені за формою згідно додатку №2 до договору факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253.

04.12.2017р. Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» керуючись умовами договору факторингу з регресом №Ф-КІЕ-253 від 17.06.2016р. на виконання умов договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. та згідно рахунку-фактури №РФ-0000020 від 05.12.2017р. здійснено авансовий платіж на суму 684000,00 грн.

Разом з тим, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу №1167-01 від 19.07.2018р. щодо порушення умов договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. з вимогою оплатити заборгованість за договором поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. протягом 10 банківських днів з моменту отримання даної вимоги.

Вказана претензія отримана відповідачем 25.07.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Втім, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість в сумі 36000,00 грн. залишається не погашена зі сторони відповідача.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 36000,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 12.04.2018р. по 05.10.2018р. нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 523,73 грн. та інфляцію в розмірі 33,98 грн. за період 12.04.2018р. по 05.10.2018р.

Розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 11.04.2018р., нарахування позивачем інфляції за квітень 2018р. є невірним.

Однак, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням вірного періоду розрахунку інфляційних витрат (травень-серпень2018р.), судом встановлено наявність дефляції (липень 2018р. - 99,3%), а тому підстави для задоволення вимог позивача про стягнення інфляції в сумі 33,98 грн. інфляційних втрат відсутні.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1 і 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом п.6.7 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, по письмовій вимозі постачальника, сплачує постачальнику неустойку у виді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 12.04.2018р. по 05.10.2018р. в розмірі 1800,00 грн.

Оскільки за розрахунком суду розмір пені за заявлений до стягнення період виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції перевищує 5% вартості товару, задоволенню підлягає пеня у заявленому до стягнення розмірі в сумі 1800,00 грн.

Посилання відповідача на невірний розрахунок штрафних санкцій позивачем, оскільки до настання строку оплати продукції договір припинив свою дію 31.03.2018р., а з 31.03.2018р. сторонами не було визначено (погоджено) строк оплати продукції, суд не приймає з огляду на наступне.

Насамперед зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов’язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

За загальним правилом зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст.ст.599 – 601, 604– 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм надає можливість дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку (сплати заборгованості, штрафних санкцій).

Крім того, наданий відповідачем «гіпотетичний» розрахунок трьох процентів річних та інфляції, згідно якого відповідач визначає строк оплати продукції на підставі ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України через сім днів з моменту отримання вимоги з 23.06.2018р. судом також не приймається до уваги, адже, в даному випадку вказана норма не застосовуються, оскільки, сторони на власний розсуд з урахуванням приписів 628 Цивільного кодексу України визначили строк оплати у п. 5 специфікації від 24.10.2016р. протягом 5 робочих днів з 120 календарного дня з дати поставки продукції.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляційних втрат є неправомірним, вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 38323,73 грн., у тому числі основний борг в сумі 36000,00 грн., три проценти річних в сумі 523,73 грн. та пеня в сумі 1800,00 грн.

Судовий збір за первісним позовом підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судовий збір за зустрічним позовом підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 75, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове про стягнення заборгованості в сумі 38357,71 грн., у тому числі основний борг в сумі 36000,00 грн., інфляція в сумі 33,98 грн., три проценти річних в сумі 523,73 грн. та пеня в сумі 1800,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго» (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ЄДРПОУ 31831942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра» (03142, м. Київ, вул. Кржижановського, буд. 4, оф. 4, ЄДРПОУ 40262490) основний борг в сумі 36000,00 грн., три проценти річних в сумі 523,73 грн. та пеню в сумі 1800,00 грн., всього заборгованість в сумі 38323,73 грн., судовий збір в сумі 1760,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Східенерго», м.Курахове до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерра», м.Київ про визнання недійсним договору поставки №1167-ВЭ від 24.10.2016р. відмовити.

В судовому засіданні 19.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина