Рішення № 79895935, 18.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.2019 Справа № 905/2387/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення 29835 грн. 00 коп.

За участю:

представника позивача – не з’явився

представника відповідача – не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення 29835 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2018 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №50274323 здійснив відправлення вагону №68301977 на станцію Покровськ Донецької залізниці, з визначенням одержувача вантажу – ПрАТ ЦЗФ «Мирноградська». При проходженні вагону через станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №50274323, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 29 835 грн. 00 коп., який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2019 відкрито провадження у справі №905/2387/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 31.01.2019.

14.02.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що відповідач погоджується з позовними вимогами у повному обсязі та, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, просить зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до однієї провізної плати.

Ухвалою суду від 30.01.2019 відкладено розгляд справи на 18.02.2019.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

17.06.2018 за залізничною накладною №50274323 у вагоні №68301977 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці (відправник ДП «Торецьквугілля») до станції Покровськ Донецької залізниці на адресу ПрАТ ЦЗФ «Мирноградська» відправлено вугілля кам’яне марки ж-жирний.

При оформленні залізничної накладної №50274323 від 17.06.2018 відповідачем вказано масу вантажу-64000 кг., вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

При проходженні вагону через станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником у накладній: а саме – у вагоні №68301977 – 64000 кг, натомість складає 70020 кг, що на 6020 кг більше за вказану вантажовідправником.

За результатами контрольного переважування станцією Павлоград-1 Придніпровської залізниці складений комерційний акт №454502/84/275 від 18.07.2018, відповідно до якого за результатами переважування вагону №68301977 без відчеплення вагону при повній зупинці на справних вагонних 150т. вагах №7 ст.Павлоград-1 (повірка 15.03.2018) виявилось: у вагоні №68301977 при переваженні вага брутто складає 91500 кг, тара з документу 21480 кг, вага нетто 70020 кг, що більше ваги зазначеної в документі на 6020 кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження у вагоні нижче бортів на 0,4-0,6 м, марковане білим вапном, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон у технічному відношенні справний, бездверний, течі вантажу немає.

Згідно із технічного паспорту вагонних тензометричних ваг №7 станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 1971, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 15.03.2018. Тобто, на час виявлення у вагоні №68301977 при переважуванні розбіжностей у масі вантажу, вагонні 150т. ваги №7 ст.Павлоград-1 Придніпровської залізниці пройшли необхідні повірки та огляди – перевірки. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт №454502/84/275 від 18.06.2018 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів, отже, невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, підтверджується матеріалами справи.

Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 86 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв’язку з невірним зазначенням маси вантажу.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №454502/84/275 від 18.06.2018, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, поглиблень немає, маркування не порушено, двері, люка зачинені. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні №68301977 складає 5967 грн. 00 коп., заявлений штраф до стягнення в розмірі 29835 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При цьому, господарським судом при винесені рішення прийнято до уваги наступне.

У відповідності до положень ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, та за наявністю обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач у відзиви просив суд зменшити розмір штрафу, з посиланням на його знаходження в зоні проведення антитерористичної операції та операції об’єднати сил, тяжкий фінансовий стан, надмірно великий розмір нарахованого штрафу, відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу та не, що вказане порушення не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин. З урахуванням викладеного просив зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.

Судом враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Крім того, положення статті 122 Статуту залізниць України не пов’язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.

Також суд констатує, що правильно зазначати масу вантажу у перевізних документах є обов’язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов’язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%;

Норма надлишку за спірним перевезенням становить 128 кг, при тому, що виявлено надлишку 6020 кг.

Також, при прийнятті рішення судом також була врахована і та обставина, що завантаження відповідачем спірного вагону понад його вантажопідйомність на 1020 кг. загрожувало безпеці руху.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу у розмірі 29835 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно п.1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно частин 2, 3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі відбулось у встановлені процесуальним законодавством строки.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням наведеного, судові витрати в розмірі 50 відсотків судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України “Про судовий збір” (із змінами та доповненнями).

Частиною 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про поверненню позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого ним при зверненні до суду з позовною заявою.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236-238, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України “Про судовий збір” господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення 29835 грн. 00 коп. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.19 ЄДРПОУ 33839013) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, код ЄДРПОУ 40081237) суму штрафу у розмірі 29835 грн. (двадцять дев’ять тисяч вісімсот тридцять п’ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Повернути Акціонерному товариству «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, код ЄДРПОУ 40081237) з державного бюджету судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. сплачений платіжним дорученням №1389523 від 26.11.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов