Рішення № 79895866, 18.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.2019 Справа № 905/2364/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., розглянув у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення 28470 грн.00 коп. -

Без повідомлення (виклику) учасників справи, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення 28470 грн.00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем правил перевезення вантажів, а саме, в неправильному зазначенні ним відомостей про масу вантажу, яка засвідчена у комерційному акті №476906/1052 від 12.08.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2018 відкрито провадження у справі №905/2364/18 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.01.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що зважування на станції призначення відбулось на тензометричних динамічних вагах, що є грубим порушенням Правил видачі вантажів, зокрема п.22, яким передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, як цю масу було визначено на станції відправлення. Оскільки зважування вантажу на станції відправлення проводилось з зупинкою без розчеплення, а в комерційному акті не зазначена інформація, як саме проводилося переважування (не вказано, що зважування проводилося із зупинкою), відповідач вважає, що дані маси вантажу, вказані в комерційному акті, є невірними. До відзиву відповідачем додані окрім іншого, копія технічного паспорту вагонних ваг ВЕТ – 150Вхх.

Разом з відзивом на позовну заяву товариством надано клопотання про зменшення суми штрафу, в якому останнє з посиланням на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, а також на скрутне матеріальне становище підприємства просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилається, зокрема на те, що ніяких збитків іншим учасникам господарських відносин завдано не було, ПАТ “Українська залізниця” не наведено ніяких доказів того, що йому самому були завдані будь-які збитки в будь-який спосіб; місцезнаходженням та місцем здійснення господарської діяльності ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” є місто Селидове Донецької області, яке розташоване на лінії зіткнення, у безпосередній близькості від місць проведення активних бойових дій; ТОВ “ЦЗФ Селидівська” є виробничим підприємством, яке попри все забезпечує роботою майже 400 працівників; специфікою виробництва ТОВ “ЦЗФ “Селидівська” є його особлива небезпечність і безперервність. Окрім того відповідач зауважив, що підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що суттєво позначилось на платоспроможності товариства – підприємство має брак коштів на поточну діяльність, заборгованість по податкам і зарплатні в загальному розмірі складає більше 15 337,4 тис. грн.

28.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

04.02.2019 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заву.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

06.08.2018 зі станції Новогродівка Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика» «Селидівська» відвантажило на адресу ДТЕК Запорізька ТЕС (ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго») (вантажоодержувач) за залізничною накладною №51088797 у вагоні №56850704 вантаж – вугілля кам’яне, не пойменоване в алфавіті.

При оформленні залізничної накладної №51088797 від 06.08.2018 відповідачем вказано масу вантажу-65250 кг.

В накладній також відображено, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Вантаж маркований поперечними борознами по всій довжині вагону, нанесеними катком.

По прибутті зазначеного вагону з вантажем на станцію Енергодар Придніпровської залізниці (станція призначення) за заявкою вантажоодержувача на підставі ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача) була здійснена перевірка маси вантажу.

При контрольному переважуванні вагонів з вантажем на станції Енергодар Придніпровської залізниці на 100-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці, повірених 22.06.2018, виявилось:

вага брутто - 87730кг,

вага тари (з брусу)- 23 500 кг,

вага нетто - 64230 кг, що менше проти даних залізничної накладної на - 1020кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом №476906/1052 від 12.08.2018, який підписаний належними особами, а саме: з боку залізниці – в.о. начальника станції, двома прийомоздавальниками, з боку одержувача - прийомоздавальником Запорізької ТЕС.

В комерційному акті також зазначено, що навантаження у вагоні насипом на рівні бортів, маркування поперечними борознами по всьому вагону нанесені катком, без виїмок та поглиблень, маркування не порушене, вагон в технічному та комерційному відношенні справний, двері, люка закриті, витікання вантажу немає.

Зважаючи на те, що відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138), вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен був зазначити масу вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

За приписами ч.2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі статтею 118 Статуту).

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах (п. "а").

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено: "Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 86 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв’язку з невірним зазначенням маси вантажу.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №476906/1052 від 12.08.2018, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, поглиблень немає, маркування не порушено, двері, люка зачинені. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

За розрахунком позивача, який відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростований, провізна плата у вагоні №56850704 складала 5694 грн., внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 28470 (5694 * 5 = 28470 грн.).

Заперечення відповідача судом до уваги не взяті, оскільки визначення маси вантажу на станції призначення здійснювалось тим самим способом, що і вантажовідправником перед відправкою, тобто шляхом зважування на вагонних вагах.

Щодо способу визначення маси вантажу у вагоні суд також зазначає.

За приписами ст.37 Статуту залізниць України встановлено, що “під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній”.

Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.

Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відправник (відповідач) і залізниця визначали масу вантажу за спірним перевезенням однаковим способом.

При прийнятті рішення судом враховані наступні обставини:

- п.22 “Правил видачі вантажів” залізницею порушений не був;

- чинним законодавством не передбачено, що при прийнятті вагону з вантажем до перевезення залізниця зобов’язана перевіряти правильність усіх відомостей, зазначених у накладній, зокрема масу вантажу;

- комерційний акт за спірним перевезенням складений залізницею з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема “Правил складання актів”, усі графи акта, які стосуються предмета спору, заповнені, залізницею не допущено проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних;

- комерційний акт підписаний 3-ма уповноваженими на його складання особами, серед яких є працівник станції, який особисто здійснював перевірку;

- чинним законодавством не передбачено, що в комерційному акті має бути зазначено, яким способом залізниця визначила масу вантажу на станції призначення.

Залізнична накладна, яка є договором перевезення, містить у собі на першій сторінці застереження (умову) такого змісту: “Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457”.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд зазначає.

Судом враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Крім того, положення статті 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.

Також суд констатує, що правильно зазначати масу вантажу у перевізних документах є обов'язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов'язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1762 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення 28470 грн.00 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” (85400, Донецька область, м. Селидове, вулиця Миру, будинок №34, код ЄДРПОУ 31714629) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул.Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок № 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 28470 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят) грн. а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов