Ухвала суду № 7988808, 24.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-16674/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми

на постанову господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року

у справі № АС 10/135-07

за позовом Колективного підприємства „Сумська маслосирбаза”

до Державної податкової інспекції у місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року КП „Сумська маслосирбаза” звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми № 0000082306/0/15046 від 05 березня 2006 року про зменшення Колективному підприємству „Сумська маслосирбаза” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59913,00 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року постанову господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року було скасовано в частині стягнення з ДПІ в м. Суми на користь КП „Сумська маслосирбаза” 602,53 грн. судового збору. Стягнуто з державного бюджету України на користь КП „Сумська маслосирбаза” 602,53 грн. судового збору. В іншій частині постанову господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірних рішень, просить скасувати повністю постанову господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми № 0000082306/0/15046 від 05 березня 2006 року про зменшення Колективному підприємству „Сумська маслосирбаза” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59913,00 грн., прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення винесені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно досліджених обставин по справі та підтверджені тими доказами, що були досліджені в справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення –в силі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позаплановою документальною перевіркою КП „Сумська маслосирбаза” з питань обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету по декларації за вересень 2006 року (довідка № 7472/23-6/00451406 від 30 листопада 2006 року) без врахування результатів зустрічних перевірок по запитах до інших ДПІ, які на момент складення довідки про результати перевірки не надійшли, ДПІ в м. Суми було підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість КП „Сумська маслосирбаза” у розмірі 170000,00 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 31 грудня 2006 року у КП „Сумська маслосирбаза” рахується переплата податку на додану вартість у розмірі 170049,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Суми провела документальну позапланову перевірку достовірності нарахування КП „Сумська маслосирбаза” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1122/23-6/00451406 від 24 лютого 2007 року, в якому встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 59913,00 грн. по придбанню товару від ТОВ „СП” неправомірно заявлена КП „Сумська маслосирбаза” до відшкодування за вересень 2006 року у зв’язку порушенням вимог пункту 1.3, 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Суми 05 березня 2007 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000082306/0/15046, яким КП „Сумська маслосирбаза” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59913,00 грн. за вересень 2006 року.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2006 року у розмірі 59913,00 грн. по придбанню товару від ТОВ „СП”, постачальником якого є ПП „Лігабуд”, що пов’язано з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України у розмірі 59913,00 грн.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача, оскільки обсяги продажів постачальників по ланцюгу в кінцевому результаті формують податковий кредит позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку –покупця на податковий кредит кореспондується з податковим зобовязанням іншого платника податку –постачальника товарів (послуг), який зобовязаний включити до податкових зобовязань суму податку на додану варість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови відшкодування стосується сааме платника податку –покупця постачальникам товарів (послуг) у звязку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що згідно договору №47, укладеного 19.06.2006 між КП „Сумська маслосирбаза” та ТОВ „СП”, КП „Сумська маслосирбаза” платіжними дорученнями від 20.07.2006 № 647, від 20.07.2006 № 648, від 24.07.2006 № 653, від 02.08.2006 № 37 від 16.08.2006 № 143 була здійснена попередня оплата ТОВ „СП” за продукцію (сир твердий в асортименті).

По накладним від 26.07.2006 № 130, від 28.07.2006 № 131, від 04.08.2006 б/н КП „Сумська маслосирбаза” отримало від ТОВ „СП” зазначену продукцію, ТОВ „СП” були виписані податкові накладні від 20.07.2006 № 144, від 24.07.2006 № 146, від 04.08.2006 № 180.

Крім іншого, наявність у КП „Сумська маслосирбаза” податкових накладних та їх оформлення згідно вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підтверджується довідкою ДПІ в м. Суми від 30.11.2006 № 7472/23-6/00451406 про результати виїзної позапланової перевірки та актом ДПІ в м. Суми від 24.02.2007 № 1122/23-6/00451406 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки.

Також довідкою Державної податкової інспекції від 12 грудня 2006 року № 141/23/14014589/137 про результати зустрічної невиїзної перевірки ТОВ „СП” підтверджено включення цим підприємством до податкових зобов’язань сум податку на додану вартість за податковими накладними, пред’явленими КП „Сумська маслосирбаза” на підтвердження податкового кредиту за вересень 2006 року.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення ДПІ у м. Суми задекларованих позивачем сум податкового кредиту за вересень 2006 року, та внаслідок цього зменшення в картці особового рахунку позивача сум бюджетного відшкодування не відповідає вимогам підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Платник податків, який в силу покладеного на нього законодавством обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (аналогічна позиція викладена у Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 20 жовтня 2006 року).

КП „Сумська маслосирбаза” не здійснювало господарських операцій безпосередньо з ПП „Лігабуд”, будь-яких доводів та доказів щодо обізнаності позивача зі станом податкового обліку цього підприємства та виконання ним обов’язку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету ДМІ в м. Суми не наводила.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 17 квітня 2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ О.І. Степашко

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна