Ухвала суду № 79885998, 18.02.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2799/19

Провадження № 1-кс/344/1678/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2019 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., за участю секретаря Караїм Ю.В., прокурора Торованина С.В, слідчого Андріїшин І.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, в рамках кримінального провадження № 12019090010000554 від 14.02.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності за наступних обставин. 14.02.2019 року ОСОБА_1 близько 17:00 год. зайшов до приміщення Івано-Франківського перинатального центру, що знаходиться по вул. В’ячеслава Чорновола, 51 у м. Івано-Франківську. Зайшовши до приміщення вказаного вище перинатального центру, ОСОБА_1 попрямував до гінекологічного відділення, яке знаходиться на п’ятому поверсі. Перебуваючи на п’ятому поверсі, ОСОБА_1 зайшов у приміщення палати № 503, де на одному із ліжок помітив жіночу сумку матерчасту світло-коричневого кольору із вставками чорного кольору, яка належала потерпілій ОСОБА_3 В подальшому у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, підійшов до вище зазначеного ліжка та взяв жіночу сумку марки «CCS» матерчасту світло-коричневого кольору із вставками чорного кольору, вартістю 1 500 грн., в якій знаходився жіночий гаманець чорного кольору, вартістю 100 грн, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 3900 грн., після чого із викраденим майном попрямував в сторону виходу із вказаного відділення. В цей час, неправомірні дії ОСОБА_1 були помічені потерпілою ОСОБА_3, яка звернулась до ОСОБА_1 з вимогою припинити свої протиправні дії та повернути викрадене майно. Після цього, ОСОБА_1, не маючи на меті повертати незаконно здобуте майно та усвідомлюючи, що викрадення ним майна перестає бути таємним, продовжив свої протиправні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, а саме почав бігти до виходу із відділення. Однак, ОСОБА_1 свої протиправні дії не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий медичними працівниками, в операційному блоці вище зазначеного відділення.

Як слідує з матеріалів клопотання, 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування є те, що він не має міцних соціальних зв’язків. Крім цього, підозрюваний, усвідомлюючи, про неминучість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може виїхати за межі м. Івано-Франківська з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене діяння.

Підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, останній ніде офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, тому може вчинити кримінальне правопорушення з метою отримання прибутку. Також ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів.

Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо нього покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Враховуючи вище наведені ризики, репутацію підозрюваного, наявності в нього не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, не можливе.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного, покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов’язується, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки такий вид запобіжного заходу не виклютиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та, або суду.

Застосування запобіжного заходу у вигляді застави не може запобігти зазначеним вище ризикам, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працює, джерело його доходу невідоме, також відсутні особи, які можуть внести грошові кошти на спеціальний рахунок Івано-Франківського міського суду.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити, при визначенні застави просив врахувати репутацію підозрюваного, його майновий стан, тяжкість інкримінованого йому злочину та суму завданих матеріальних збитків та визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного клопотання заперечила, оскільки вважає підозру не обґрунтованою, а наведені прокурором ризики - не доведеними, тому просила врахувати характеризуючі дані підозрюваного, те, що він хворіє, отримує замісну терапію та відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – злочину середньої тяжкості, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться в протоколі огляду місця події від 14.02.2019, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_3, протоколах допитів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, його репутацію, наявність постійного місця проживання та раніше судимого.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш мяких запобіжних заходів та обґрунтування обовязків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, наряду з положеннями ст.ст.182, 183 КПК України враховую практику Європейського суду з прав людини,відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Також враховую тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини вчинення злочину, розмір заподіяної шкоди.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов’язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів — до 14 квітня 2019 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Розмір застави визначити в межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 19 210 (дев’ятнадцять тисяч двісті десять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали — шістдесят днів.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.М. Антоняк

Повний текст ухвали складено 18 лютого 2019 року.