Ухвала суду № 79884981, 18.02.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5207/16-ц

Провадження № 2/185/937/19

У Х В А Л А

18 лютого 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Муржиєвої І.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNAGF918634380 від 20.06.2013 року у розмірі 13 993 грн 98 коп.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідач, підписавши заяву позичальника № DNAGF918634380, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір.

Представник відповідача заявила клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 10 ч. 1, ст. 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи, у якій досліджуються подібні правовідносини, зокрема стосовно оцінки в якості доказу Умов та правил надання банком кредиту.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільну справу № 754/13763/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.

Тобто під час розгляду справ з аналогічними фактичними обставинами банки на підтвердження тих чи інших умов кредитування повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником тощо.

Надані Умови та Правила надання банком кредиту без підтвердження того, що сааме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.

Оскільки наведений правовий висновок суперечить правовому висновку Верховного

Суду України, викладеному у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14, колегія суддів Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що є необхідним для формування єдиної правозастосовчої практики розгляду судами аналогічних спорів.

За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Враховуючи, що справа № 754/13763/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а у справі, що розглядається, досліджуються подібні правовідносини, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись п. 10 ч. 1, ст. 252 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя У.М. Болдирєва