Вирок № 79884122, 15.02.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4844/16-к

№ провадження 1-кп/208/60/19

ВИРОК

Іменем України

15 лютого 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Пентраковської М.В., прокурора Архарова Д.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Киці Л.А., представника потерпілого ОСОБА_3, представників цивільного відповідача - ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016040160000142 від 09 травня 2016 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, працював на момент кримінального правопорушення в ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» водієм, не одруженого, маючого на момент кримінального правопорушення на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1, 09.05.2016 року, об 13 годині 00 хвилин, у світлий час доби, керуючи на підставі подорожнього листа, технічно справним автобусом «БАЗ-А079.52» н.з. НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ», рухався в м. Кам'янське по проїжджій частині пр. Гімназичного, що має двосторонню організацію руху, зі сторони вул. Пушкінської в напрямку призаводської площі ПАТ«ДМКД», зі швидкістю близько 50 км/год. Здійснюючи рух по пр. Гімназичному і наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованому перед перехрестям пр. Гімназичного з вул. Соборною в м. Кам'янське, ОСОБА_1, як водій механічного транспортного засобу, здійснюючи управління технічно справним автобусом, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівним дорожнім знаком 5.35.2 «Пішохідний перехід», та дорожньою розміткою 1.14.1, повинен був з моменту виявлення пішохода, що перетинає проїжджу частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу і рухаються в напрямок руху смуги руху автобусу «БАЗ-А079.52» н.з. НОМЕР_1 виконати вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, а саме знизити швидкість, якщо це було б достатньо для цього, щоб дати дорогу, або ж при необхідності зупиниться, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, тобто дати дорогу пішоходу.

Іншими словами, водієві ОСОБА_1 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України, які свідчать:

- п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Однак, в порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1, керуючи технічно справним транспортним засобом, не маючи перешкод ні механічного, ні технічного характеру, на прямій ділянці дороги, з сухим асфальтобетонним покриттям і двосторонньою організацією руху, за умов необмеженої видимості та оглядовості, проявляючи злочинну недбалість, виявивши пішохода, що перетинає проїжджу частину дороги пр. Гімназичного з права наліво по нерегульованому пішохідному переходу і рухаються в напрямку смуги руху автобуса «БАЗ-А079.52» н.з. НОМЕР_1 під його керуванням, дану обстановку як небезпечну не сприйняв, заходи гальмування зробив не вчасно в внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6

В результаті розглянутої дорожньо-транспортної пригоди пішоходу, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 667-Е від 06.06.2016 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: тупої травми грудної клітини з переломом 3,5,6,7,8-го ребер ліворуч по задньо-пахвинній лінії, перелом лівої ключиці; синців, саден (слідом загоєння котрих - є виявлені ділянки шкіри яскраво рожевого кольору, гладкі, блискучі на рівні оточуючих тканин) та рани на голові, тулубу, верхніх кінцівках - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров'я більш 21 дня.

У прямому причинному зв'язку з зазначеним подією, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_6 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, знаходиться порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 18.1. Правил дорожнього руху України, оскільки вказане порушення безпосередньо спричинило настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, суду пояснив, що не зовсім пам'ятає обставини ДТП у зв'язку зі спливом часу. В той день отримав подорожній лист, пройшов медичний огляд, був оглянутий транспортний засіб, після чого він поїхав по маршруту № 4. Під час руху побачив жінку пішохода, їхав не дуже швидко, оцінив свою та її швидкість руху, думав, що зіткнення не станеться. Трошки відволікся на праве дзеркало, коли знову дивився вперед, жінка була вже перед авто. Застосував екстрене гальмування, однак, зіткнення сталося. Зупинився, ввімкнув аварійний сигнал, викликав поліцію та швидку. Після ДТП шкоду не відшкодовував. ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» надавало певні кошти на лікування потерпілої. Щиро кається у вчиненому, ходив у лікарню до потерпілої, вибачився. Заявлений цивільний позов прохав вирішити на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що йшла до церкви, почала переходити дорогу на пішохідному переході, пройшла декілька кроків, подивилась по сторонам, побачила маршрутку, що рухалась швидко. Потім трапилось зіткнення, від якого вона отримала тілесні ушкодження, втратила свідомість. Отямилась у лікарні, проходила тривалий курс лікування. ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» надавало кошти на лікування. Дуже страждала від завданих травм, додатково витрачала власні кошти на лікування, постраждав її моральний стан, змінився її спосіб життя, не може працювати по господарству та доглядати за хворим чоловіком, тривалий час після ДТП вимушена приймати лікарські засоби, у тому числі психотропні. Заявлений цивільний позов на відшкодування майнової та моральної шкоди підтримує повністю, обвинуваченого прохає не позбавляти волі, всі претензії до нього зводяться до сум відшкодування завданої шкоди.

Представники цивільного відповідача - ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні висловили заперечення проти заявленого цивільного позову, вважали його таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі. В іншій частині обставини кримінального провадження не оспорювали.

Дане кримінальне провадження розглянуто судом згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження зрозуміло зміст цих обставин, чи є їх позиція добровільною та істинною. Судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. У звязку з цим, докази вчинення кримінального правопорушення та його обставин судом не досліджувалися і їх оцінка судом не проводилаcя. В той же час, оскільки обвинувачений прохав вирішити заявлений цивільний позов на розсуд суду, цивільний відповідач позов не визнав, в частині обставин, що мають значення для вирішення цивільного позову, судом допитано потерпілу, досліджені матеріали провадження та документи, що обґрунтовують заявлений позов.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, встановлена і доведена і його дії кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 286 КК України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за скоєний ним злочин, суд виходить із вимог ст. 65 КК України, що стосуються ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно ст. 66 КК України, є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує, що обвинуваченим скоєно злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого, відсутність скарг за місцем проживання, не перебування обвинуваченого на обліку лікарів нарколога та психіатра, позицію потерпілої, суд приходить до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення та попередження нових злочинів з його сторони є покарання у виді штрафу.

Потерпілою по справі, ОСОБА_6, заявлено цивільний позов на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. З урахуванням уточнень, прохає стягнути з ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» грошову суму у розмірі 123 279, 45 грн, яка складається з завданої майнової шкоди розміром 23 279, 45 грн та моральної шкоди розміром 100 000 грн.

Сума майнової шкоди складається з витрат на лікування розміром 18 553, 99 грн, витрат на проведення СМЕ розміром 201, 48 грн, відшкодування пошкодження ювелірних виробів на суму 4 523, 98 грн, посилається на підтвердження зазначених витрат матеріалами кримінального провадження та долученими документами.

В обґрунтування заявленої суми моральної шкоди, посилається на суттєву зміну способу її життя, фізичні та душевні страждання від болю, наслідків тілесних ушкоджень, неможливістю виконувати звичайну роботу по господарству та доглядати за хворим чоловіком. Також посилається на необхідність проходити постійні обстеження та приймати численні лікарські засоби, у тому числі психотропні.

Представники ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» надали до суду заперечення, які підтримали у судовому засіданні, в яких прохають у заявленому позові відмовити повністю, так як потерпіла, всупереч того, що цивільно-правова відповідальність товариства застрахована, про що свідчить поліс № АЕ 6287160, звернулась за відшкодуванням саме до ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ», а не до страховика, заявлена потерпілою сума майнової шкоди повністю покривається полісом. Заявлені витрати на проведення експертних досліджень підлягають стягненню саме з обвинуваченого, згідно положень ст. 124 КПК України. Матеріали провадження не доводять, що під час вчинення ДТП ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки водія товариства. Вимога щодо відшкодування пошкоджень ювелірних виробів не доведена, так як проведене експертне дослідження не вказало, що пошкодження отримані саме внаслідок ДТП. Щодо вимоги стягнення моральної шкоди, потерпілою не наведені докази її заподіяння, аргументи щодо її розміру, ця вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У судовому засіданні, на підставі досліджених в цій частині матеріалів кримінального провадження, знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_1, під час вчинення кримінального правопорушення керував технічно справним автобусом «БАЗ-А079.52» на підставі подорожнього листа, тобто безпосередньо виконував свої трудові обов'язки водія ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ», що підтверджується подорожнім листом автотранспортного засобу (том 1, а.с. 40).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Постановою Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України визначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди або до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого застраховано цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ст. 1187 ЦК України, особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

При таких обставинах, належним цивільним відповідачем по справі може бути і ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ».

Наведена сума майнової шкоди, що полягає у витратах на лікування, підтверджується наданими представником потерпілого документами. З сукупності наданих документів можна зробити висновок, що оплачені медичні дослідження, придбані лікарські засоби та супутні витрати здійснені внаслідок завдання тілесних ушкоджень, заявлена сума витрат є співрозмірною тяжкості завданих ушкоджень та не має ознак зловживання правом на відшкодування.

В той же час, матеріали провадження не містять доказів щодо вимоги стягнення відшкодування шкоди, завданої ювелірним виробам. Так, відсутні відомості, за виключенням показань потерпілої, що на момент ДТП ці вироби були при ній, проведене експертне дослідження встановлює лише суму збитків, однак не має доказового значення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та завданою виробам шкодою. Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає. Також не підлягає задоволенню вимога щодо відшкодування витрат на проведення СМЕ, оскількі, згідно матеріалів кримінального провадження, дане експертне дослідження було проведено безоплатно.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз'яснень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У суду не виникає сумніву, що у зв'язку з завданням потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я більше 21 дня, фізичного болю, необхідністю проходити тривале лікування, вживати лікарські засоби, що підтверджується матеріалами провадження, істотно змінився її спосіб життя, вказані дії потребують як часових витрат, так і завдають душевних та фізичних страждань. Також обґрунтованими є посилання потерпілої на зміну способу її життя в частині неможливості виконувати звичайну роботу по господарству, доглядати за хворим чоловіком. Вказане безсумнівно має прямий причинно-наслідковий зв'язок з ДТП, що сталось по вині ОСОБА_1, та завдало суттєвої моральної шкоди потерпілій. В той же час, заявлену нею суму морального відшкодування суд вважає такою, що не повністю відповідає ступеню та характеру завданої шкоди та вважає розумною та справедливою суму розміром 50 000 гривень.

По справі наявні процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням судової експертизи, витрати на проведення якої відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. В той же час, не підлягає стягненню з обвинуваченого вартість проведеної під час досудового розслідування судово-товарознавчої експертизи № 3940-16 від 29.07.2016 року, так як предмет цього експертного дослідження виходить за межі доказування в цьому провадженні, розмір завданої ювелірним виробам шкоди не стосується кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України та інших суттєвих обставин провадження.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі розміром 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» (ЄДРПОУ 32293278) на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 18 553, 99 грн (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні, дев'яносто дев'ять копійок) відшкодування завданої майнової шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» (ЄДРПОУ 32293278) на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість судової експертизи механізму та обставин ДТП № 21/10.1-59 від 29.06.2016 року у сумі 1 650, 75 грн (одна тисяча шістсот п'ятдесят гривень, сімдесят п'ять копійок).

Витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 3940-16 від 29.07.2016 року у сумі 352, 40 грн (триста п'ятдесят дві гривні, сорок копійок) покласти на державу.

Речові докази:

- автобус «БАЗ А079.52», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути директору ТОВ «ІНТЕРСПЕЦМАРКЕТ» ОСОБА_7;

- CD-R компакт диск 700 MB 80 min 52x Perfeo із записом ДТП з камери зовнішнього спостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ізотов В.М.