Ухвала суду № 79883662, 18.02.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4912/18

Провадження № 1-кп/210/264/19

"18" лютого 2019 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Ступак С.В.

з участю:

секретаря судового засідання Куксенко О.В.,

прокурора Іванова В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Орлова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Дзержинського районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_2.

18 лютого 2019 року прокурор у судовому засіданні звернувся із клопотанням щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його строк закінчується 22 лютого 2019 року. Крім того, прокурор обґрунтовує своє клопотання тим, що ризики, які враховувались під час обрання даного запобіжного заходу відносно обвинуваченого не змінились.

Крім того, через канцелярію суду від захисника обвинуваченого - адвоката Орлова В.І. надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 із взяття під варту на цілодобовий домашній арешт. Своє клопотання адвокат Орлов В.І. обґрунтовує тим, що прокурор не довів той факт, що інші запобіжні заходи не можуть унеможливити порушення ОСОБА_2 процесуальних обов'язків. Крім того, просив суд, відповідно до змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів незалежної процесуальної поведінки. Також захисником зазначено, що його підзахисний ОСОБА_2 з 2017 року бере участь у програмі Йєльського університету щодо лікування залежності від наркотичних засобів та ВІЧ-інфекції на території України, під час проходження якої, йому необхідно приймати відповідні медичні препарати, які надаються з боку соціального працівника, що здійснює нагляд з ним.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Орлов В.І. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строкудії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу і застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 цілодобовий домашній арешт за адресою його реєстрації та мешкання.

Прокурор заперечував щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та наполягав на продовженні раніше обраного запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступного висновку.

Під час вирішення питання про продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого , його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою , в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).

Також суд враховує, що відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Сергій Волосюк проти України» зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що наявність заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не зменшилась, що дає достатні підстави суду для продовження строку тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до 10 років, а також особу обвинуваченого, а саме те, що останній має на утриманні малолітню дитину та отримує пенсію за інвалідністю, однак будь-яких доказів суду не надано.

Продовжуючи строк застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими, а тому і не підлягаючими задоволенню доводи захисника у клопотанні про необхідність зміни запобіжного заходу.

Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не спростовують вищенаведених висновків суду, тому в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 18 квітня 2019 року.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315, 316, 331, 370, 372 КПК України , суд -

УХВАЛИВ :

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Орлова В.І. про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, тобто до 18 квітня 2019 року включно.

Копію ухвали направити до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області № 3, для виконання.

Ухвала набирає законної сили із моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Суддя: С. В. Ступак