Рішення № 79881894, 11.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/287/15-ц

пр. № 2/759/853/19

11 лютого 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шум Л.М.,

при секретарі Прокопенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Позивач у січні 2015 р. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21.09.2007 р. між АКІБ «УкрСибббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11221053000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 50 000,00 дол. США з розрахунку 11,5 % річни, терміном повернення до 21.09.2017 р. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, банк та відповідач уклали договір іпотеки №64691, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що належить відпоідачу на праві власності. Відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим, станом на 12.11.2014 р. утворилась заборгованість в сумі 839 054,76 грн., з яких, заборгованість за кредитом - 470 130,37 грн., відсотки - 368 924,39 грн., а тому позивач просить в якості виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки - житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі іптекодержателю у власність та стягнути судовий збір.

Ухвалою суду від 19.01.2015 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.02.2018 р. призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.10.2018 р. підготовче засідання розпочато, проведено та завершено, розгляд справи призначено по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачка до суду не з'явилася, яка про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила (ас. 134), а тому суду вважає можливим розглянути справу за відсутності останньої.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлгяає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2007 р. АКІБ «УкрСибббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №11221053000, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 50 000,00 дол. США, терміном повернення до 21.09.2017 р., зі сплатою 11,5 % річних (а.с. 8-18).

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 21.09.2007 р. Банк та відповідач уклали договір іпотеки №64691, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що належить останній на підставі договору купвілі-продажу від 18.01.2002 р. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за №3800, накладено заборону на відчуження майна (а.с. 27-28).

08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСибббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №11221053000 від 21.09.2007 р., боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 32-34).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 328,335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателяабо за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16.

Пунктом 4.1 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором. Звернення стягнення здійснюється на підставі або рішення, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 4.2).

Пунктом 5.1 договору іпотеки зазначено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоовлення вимог іпотекодержателя, який самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

ПАТ «Дельта Банк» не надав доказів на підтвердження того, що відповідачці за належною адресою направлялась досудова вимога щодо необхідності погашення кредитної заборгованості, оскільки у вказаній письмові вимозі вказана адреса відповідачки: АДРЕСА_1, в той час як у позові вказана інша адреса, а саме: АДРЕСА_2, що також вказано у копії паспорта ОСОБА_1

Таким чином, позивачем не надано письмових доказів, в порушення вимоги ст. 81 ЦПК України, щодо направлення за адресою проживання відповідачки ОСОБА_1 досудової вимоги.

Також, позивачем не надано доказів, що відповідачем чинились перешкоди у передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що він звертався до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на іпотечне майно та, що державним реєстратором відмовлено в державній реєстрації іпотечного майна з наведенням відповідних правових підстав, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 258, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: