Ухвала суду № 79880839, 08.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6219/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О.,

при секретарі Березовській К.А.,

за участю: прокурора Подосінова П.А.,

захисника Васильєва В.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві Здора Павла Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженеця м. ТухляСколівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

08.02.2019 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. надійшло клопотання слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві Здора П. А., погоджене прокурором відділу військової прокуратури Центрального регіону України Дячуком І.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві знаходяться матеріали кримінального провадження № 42018110330000076 від 26.12.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У вказаному провадженні ОСОБА_2 підозрюється у тому, що з 26.09.2018 року по даний час, обіймаючи посаду начальника Житомирської філії концерну «Військторгсервіс», тобто будучи службовою особою, одержав неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою дій в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, а тому, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном у Республіці Молдова, оскільки має паспорт громадянина Республіки Молдова, володіє там нерухомістю, а також має транспортний засіб, зареєстрований на території Республіки Молдова, що надає йому можливість безперешкодно пересуватися по території України та виїжджати за кордон з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, слідчий вважає, що вік підозрюваного ОСОБА_2, його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я дозволяють останньому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить проведення з ним судового розгляду.

Крім цього, на цей час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, місця зберігання документів і речових доказів, отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування інших осіб, можливо причетних до вчинення вказаного тяжкого злочину.

На даний час досудовим розслідуванням встановлюються причетність інших осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення з числа посадових осіб концерну «Військторгсервіс», оскільки в ході зустрічей з ОСОБА_6, ОСОБА_2 запевняв останнього що питання щодо оренди приміщень ним погоджено з керівництвом концерну «Військторгсервіс».

За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з такими особами та координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для даного кримінального провадження.

У той же час, у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано виключне коло осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, при цьому, встановлено, що ОСОБА_2 в силу свого службового положення має стійкі зв'язки серед посадових осіб концерну «Військторгсервіс», які, зокрема, можуть бути причетні до вчинення вказаного вище тяжкого кримінального правопорушення.

Таким чином, у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 зможе незаконно впливати на свідків, у тому числі шляхом використання своїх зв'язків серед посадових осіб концерну «Військторгсервіс», здійснюючи тиск на свідків, які є співробітниками концерну і схиливши останніх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.

При цьому, характер та значна суспільна небезпека злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_2, свідчить про те, що останній, у тому числі шляхом використання соціальних зв'язків, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов'язане із підкупом службових осіб і свідків.

Наведені обставини свідчать про прагнення ОСОБА_2 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-які документи та речі, що мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого останнім кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, шляхом використання своїх та соціальних зв'язків.

Вищевикладене, на думку слідчого, свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Також, враховуючи характер кримінального провадження, майновий стан підозрюваного та значну суспільну небезпеку інкримінованого йому злочину, у сторони обвинувачення немає підстав вважати, що застава, сума якої визначатиметься виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, та, керуючись ч. 5 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що «у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно», а тому слідчий вважає, що слідчим суддею необхідно визначити розмір застави ОСОБА_2 більше ніж максимальні межі застави, передбачені для осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.

Виключність випадку, на думку слідчого, ґрунтується на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційного тяжкого кримінального правопорушення, володіє нерухомим майном у Республіці Молдова, м. Кишинів, є власником транспортного засобу, зареєстрованого на території Республіки Молдова, та отримав неправомірну вигоду у розмірі 20 000 грн.

Враховуючи зазначене, майновий стан підозрюваного, а також те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційного тяжкого кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків, слідчий вважає, що одночасно із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід призначити останньому заставу у розмірі 480 250 гривень та у випадку її внесення необхідно визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із м. Житомира, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_2 тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені в клопотанні. Проти задоволення клопотань про передачу підозрюваного на поруки заперечував.

Підозрюваний та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання. Зазначили, що стороною обвинувачення не доведена мета застосування запобіжного заходу, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, необґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення.

Також сторона захисту просила застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, особисту поруку, висловлену начальником відділу майна концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_7, ТВО генерального директора концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_8, заступником головного бухгалтера концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_9, заступником генерального директора з фінансово економічних питань концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_10, врахувавши при цьому сімейний та майновий стан підозрюваного, стан його здоров'я, наявність стійких соціальних зв'язків.

Захисник вказав, що підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Доводи сторони обвинувачення щодо того, що ОСОБА_2 має намір та достатні можливості покинути Україну з метою переховування від органів досудового розслідування та суду не можуть братися до уваги слідчим суддею, оскільки паспорт громадянина Республіки Молдова було вилучено.

Особи, які заявили клопотання про передачу підозрюваного ОСОБА_2 на поруки, а саме начальник відділу майна концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_7, ТВО генерального директора концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_8, заступник головного бухгалтера концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_9, заступник генерального директора з фінансово економічних питань концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_10 у судовому засіданні надали пояснення з приводу позитивної поведінки підозрюваного. Зазначили, що підозрюваний є відповідальним працівником, їм відомо про те, в чому підозрюють ОСОБА_2, тяжкість покарання, за статтею КК України за якою підозрюють ОСОБА_2 та наслідки не виконання останнім обов'язків, визначених КПК України у разі застосування до останнього особистої поруки, просили передати їм на особисту поруку підозрюваного та застосувати до нього саме такий запобіжний захід.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, осіб, які просили передати підозрюваного ОСОБА_2 на поруку, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованим у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110330000076 від 26.12.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами відділу військової прокуратури Центрального регіону України.

У вказаному провадженні ОСОБА_2 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням службового становища, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 з 26.09.2018 року по даний час займає посаду начальника Житомирської філії концерну «Військторгсервіс» (далі - Філія).

Згідно п. 1 статуту концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.06.2005 №358 зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони від 15.11.2018 №574 (далі - Статут), концерн «Військторгсервіс» (далі - Концерн), є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну. Концерн належить до сфери управління Міністерством оборони України та здійснює свою діяльність на основі та відповідно до законодавства України та Статуту.

Відповідно п. 2.3. Статуту, концерн здійснює види діяльності, які не суперечать меті та предмету діяльності Концерну, передбачені Статутом і не заборонені законодавством України, в тому числі надання у найм (оренду) державного нерухомого майна.

У відповідності до п. 4.2 Статуту, майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Реалізуючи право господарського відання, Концерн володіє користується та розпоряджається майном відповідно до мети своєї господарської діяльності на свій розсуд і в порядку, що не суперечить законодавству.

Відповідно до положення про Житомирську філію Концерну «Військторгсервіс» (далі-Положення), остання є відокремленим структурним підрозділом Концерну «Військторгсервіс» (далі-Концерн), створеним відповідно до наказу генерального директора Концерну, Філія розташовується за адресою м. Житомир, проспект Миру, 22.

Згідно п. 1.9 Положення, Філія здійснює передбачену Положенням діяльність та вступає в незаборонені чинним законодавством України Цивільно-правові відносини з метою набуття майнових та немайнових прав і обов'язків, у тому числі у договірні відносини, пов'язані з здійсненням господарської діяльності, та вирішенням питань соціального розвитку в межах зароблених коштів, а також майна, що знаходиться на її окремому балансі.

Відповідно до п. 6. 2 Положення, управління поточною діяльністю Філії здійснює її керівник. Керівник організовує поточну виробничу-комерційну діяльність Філії.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у ст.ст. 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 будучи начальником Філії, є службовою особою.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», заборонено посадовим та службовим особам державних органів використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Як вбачається з клопотання, під час перебування на посаді начальника Філії у ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення за рахунок вимагання та одержання неправомірної вигоди, який він реалізував за наступних обставин.

Так, 24.01.2019 року близько 10 години 00 хвилин директор ТОВ «А.С.В. - ЛТД8» ОСОБА_6 з метою з'ясування можливості, порядку та умов взяття в оренду приміщень, які перебувають на балансі Філії, прибув до приміщення Філії за адресою м. Житомир, просп. Миру, 22.

В ході спілкування начальник Філії ОСОБА_2, перебуваючи у вказаному приміщені, дізнавшись про зацікавленість ОСОБА_6 в оренді приміщень для ведення господарської діяльності вказав, що на даний час на балансі Філії є декілька об'єктів, які можуть бути передані в оренду, вказавши при цьому, що суму офіційної орендної плати та розмір інших платежів він вкаже пізніше.

31.01.2019 року близько 14 годині 00 хвилинОСОБА_6 з метою обговорення порядку та вартості взяття в оренду приміщень, попередньо домовившись з ОСОБА_2 про зустріч, прибув до приміщення Філії за адресою м. Житомир, просп. Миру, 22.

В ході вказаної зустрічі ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6 що офіційна вартість оренди приміщень, які перебувають на балансі Філії, становить 25 гривень за один метр квадратний. При цьому ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вказавОСОБА_6 що окрім зазначеної офіційної орендної плати, останній повинен передати йому, ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, розмір якої розраховується в залежності від орендованої площі приміщень.

02.02.2019 року близько 10 годині 20 хвилинОСОБА_6 попередньо домовившись з ОСОБА_2 про зустріч прибув до приміщення Філії за адресою м. Житомир, просп. Миру, 22. Після чого ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 здійснили обхід та візуальний огляд першого та другого поверхів приміщення за вищевказаною адресою, які перебувають на балансі Філії, та можуть бути передані в оренду. Після чого, в ході розмови ОСОБА_2 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, вказав ОСОБА_6 що умовою передачі в оренду вказаних приміщень першого та другого поверхів та підписання відповідного договору, є надання йому, ОСОБА_2 неправомірної вигоди в розмірі 20000 грн., зазначивши при цьому, що у випадку відмови відповідний договір ним підписано не буде.

У подальшому, 07.02.2019 року близько 18 годині 00 хвилин ОСОБА_2 доводячи свій злочинний намір до кінця, попередньо домовившись по телефону, зустрівся з ОСОБА_6 у приміщення Філії за адресою м. Житомир, просп. Миру, 22, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 20000 грн., за передачу останньому в оренду приміщень першого та другого поверху будівлі за адресою м. Житомир, просп. Миру, 22, та підписання відповідного договору.

07.02.2019 року ОСОБА_2 у порядку, передбаченому положеннями ст. 208 КПК України, затримано співробітниками правоохоронних органів та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України вручені підозрюваному 08.02.2019 року.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, Series А, № 182).

Виходячи з наявних в матеріалах даних, а саме показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, протоколу огляду та вручення грошових коштів, протоколу обшуку приміщення Житомирської філії концерну «Військторгсервіс», в ході якого виявлено та вилучено неправомірну вигоду у сумі 20 000 грн., протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_2, матеріалів виконаних доручень УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НП України, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст.368 КК України, особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, сімейний стан, наявність постійного місця проживання та роботи, майновий стан та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-які документи та речі, що мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого останнім кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема шляхом використання своїх зв'язків.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя погоджується, що наявність у ОСОБА_2. паспорту громадянина Республіки Молдова, а також наявності там нерухомості, може свідчити про наявність ризику можливого ухилення підозрюваного від кримінальної відповідальності шляхом перетину державного кордону.

Разом з тим, крім доведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_2 має постійне місце роботи, зареєстрований та проживає у м. Житомирі, також про міцність соціальних зв'язків, позитивну репутацію свідчить і те, що підозрюваного ОСОБА_2 виявили бажання взяти на особисту поруку начальник відділу майна концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_7, ТВО генерального директора концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_8, заступник головного бухгалтера концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_9, заступник генерального директора з фінансово економічних питань концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_10.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Тому, з урахуванням наведеного, недоведеності слідчим та прокурором обставини, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме застави.

При цьому слідчий суддя відхиляє позицію сторони обвинувачення щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав можливості ОСОБА_2, у разі його перебування на волі, здійснювати тиск на інших учасників кримінального провадження та вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом та його застосування не зможе убезпечити підозрюваного від спілкування з такими особами за допомогою різного роду засобів зв'язку.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у зв'язку з чим відповідно до наведених положень закону застава повинна бути визначена від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 28 вересня 2010 року за № 12050/04 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини звернув увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні якої ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи наведене, інкриміноване стороною обвинувачення ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено виключність випадку та застосування до підозрюваного застави, що перевищує більше ніж максимальні межі застави, передбачені для осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Тому, враховуючи дані про особу підозрюваного та його майновий стан, слідчий суддя дійшов висновку про визначення розміру застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 153 680 грн..

Вказаний розмір застави не є непомірним для підозрюваного, враховуючи його майнових стан, що повинен в достатній мірі гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, обираючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:

- не відлучатися із м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Щодо передачі підозрюваного на поруки, то слідчий суддя вважає за необхідне вказати.

Згідно ч.1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Не ставлячи під сумнів те, що начальник відділу майна концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_7, ТВО генерального директора концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_8, заступник головного бухгалтера концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_9, заступник генерального директора з фінансово економічних питань концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_10 заслуговують на довіру, слідчий суддя вважає, що належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2 забезпечить зазначений вище запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві Здора Павла Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 153 680 грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

р/р 37318005112089;

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду.

Покласти на підозрюваного такі обов'язки:

- не відлучатися із м. Житомира без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строків досудового розслідування, тобто до 08.04.2019 року включно.

У разі внесення застави підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ст. 182 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Г.О.Матійчук