Рішення № 79879629, 18.02.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1263/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Самолюк А.В.

з участю:

представника позивача Шелестюка В.П.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29987 грн. 37 коп. звернулось ПАТ КБ "ПриватБанк".

Позивач зазначає, що 25.02.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна, Gold" в розмірі 10010 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між ним та банком договір.

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зазначив, що відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Вказує, що відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, Gold", за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, базова відсоткова ставка в місяць становить 2,5% (30% на рік), обов'язковий щомісячний платіж складає 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості.

Окрім того, пеня за несвоєчасне погашення кредиту визначається в розмірі 0,233% від суми загальної заборгованості та 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. або 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Вказує, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, останній зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та в розмірі 5% від суми позову.

Зазначає про те, що відповідач порушив умови договору по поверненню коштів і ст.526, 527, 530, 599 ЦК України та заборгованість за вказаним кредитним довогором станом на 31.05.2018 року становить 52034 грн. Однак, згідно рішення Острозького районного суду від 20.09.2011 року, з відповідача на користь позивача уже стягнуто 23950 грн. 83 коп. заборгованості за даними кредитними зобов'язаннями, а тому, сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 становить 28083 грн. 21 коп., 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина) та 1404 грн. 16 коп. штрафу (процентна складова) і судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, передбачене ст.274-279 ЦПК України, з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, визначено сторонам строки для подання відповіді на відзив та заперечення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задоволити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

При цьому пояснив, що відповідачем під час розгляду справи суду надані не всі квитанції про сплату кредиту і всі платежі відповідача за даним кредитним договором відображені в розрахунку заборгованості за договором та виписках по особових рахунках.

Пояснив, що вперше відповідачем було порушено умови договору в частині сплати заборгованості, а в подальшому у відповідача виникло постійне прострочення по сплаті за кредитом.

Зазначив, що банк не зобов'язаний повідомляти клієнта про існуючу заборгованість по кредиту, а це є обов'язком клієнта, шляхом отримання виписок по рахунку, які надаються безкоштовно.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав. При цьому, підтвердив звернення відповідача до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання кредиту, підписання ним заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та отримання кредиту розміром 10010 грн.

Зазначив, що на час укладення кредитного договору між ОСОБА_3 та банком було погоджено розмір процентної ставки по зазначеному кредиту, який становив 2,5% на місяць, а про зміну відсоткової ставки відповідач повідомлений не був, як і про застосування щодо нього штрафів за неналежне виконання обов'язків по договору.

Вказав, що відповідач не визнає наявну заборгованість, оскільки за рішенням Острозького районного суду від 20.09.2011 року з нього уже стягується заборгованість за вказаним договором, яка складається з тіла кредиту, відсотків, пені та штрафів.

Зазначаючи про те, що на момент звернення до суду позивач пропустив строки позовної давності, просить застосувати позовну давність по всіх вимогах банку.

Одночасно, вважає, що позов є безпідставним, оскільки звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, яке вже мало місце по зазначеному спору, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, а рішення суду про стягнення заборгованості, яке мало місце 20.09.2011 року, засвідчило такі зміни, а тому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилось з пред'явленням позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 25.02.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 10010 грн., з базовою відсотковою ставкою в місяць 2,5% (30% на рік), обов'язковий щомісячний платіж складає 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості, а ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання погашати зазначений кредит та проценти по ньому.

Відповідно до п.6.3 Умов та правил надання банківських послуг, до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

З анкети-заяви ОСОБА_3 від 25.02.2008 року вбачається, що він був ознайомлений та згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Окрім того, при укладенні кредитного договору від 25.02.2008 року сторони домовились, що за порушення взятих зобов'язань по поверненню коштів більш, ніж на 120 днів, ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити на користь банку штраф в фіксованій частині в розмірі 500 грн. та в розмірі 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій (п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Вказаний договір відповідає вимогам ст.634 ЦК України.

Статею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20.09.2011 по справі №2/1713/347/11 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 вбачається, що позовні вимоги банку задоволено повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 23950 грн. 83 коп. заборговасності за кредитним договором від 25.02.2008 року.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 31.05.2018 року, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.02.2008 року в розмірі 52034 грн. 04 коп., з яких: 9887 грн. 82 коп. - заборгованість за кредитом; 36379 грн. 06 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5767 грн. 16 коп. - заборгованість за пенею та комісією. При цьому, за рішенням суду стягнено 23950 грн. 83 коп. та таким чином, різниця між поточною та задоволеною раніше судом заборгованістю, на думку позивача, становить 28083 грн. 21 коп., 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина) та 1404 грн. 16 коп. - штраф (процентна складова).

Окрім того, з повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" від 21.01.2019 року встановлено, що заборгованості, яку банк просить стягнути з відповідача, виникла за період з 01.04.2011 року (з моменту ухвалення судом рішення по справі №2/1713/347/11) по 31.05.2018 року (до моменту повторного звернення банку до суду) та становить 29987 грн. 37 коп. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 0 грн. (стягнуто за рішенням суду від 20.09.2011 року); 25307 грн. 76 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом (з відрахуванням суми заборгованості за відсотками, стягнену за рішенням суду від 20.09.2011 року в розмірі 11071 грн. 30 коп.); 2775 грн. 45 коп. - заборгованість за комісією (з відрахуванням суми заборгованості за комісією, що була стягнена за рішенням суду від 20.09.2011 року в сумі 1375 грн. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1116 грн. 71 коп. (процентна складова); а також 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1404 грн. 16 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у пунктах 91-93 Постанови Пленуму Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України, починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Окрім того, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) вбачається, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог, згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Окрім того, на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Таким чином, ПАТ КБ "ПриватБанк", звернувшись із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого винесено рішення Острозького районного суду від 20.09.2011 року (справа №2/1713/347/11), на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та неустойки.

Суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики та неустойки, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

З огляду на зазначене можна зробити такі висновки.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків і пені є безпідставним.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

За таких обставин справи слід констатувати, що банківська установа звернувшись до суду (справа №2/1713/347/11) з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором б/н 25.02.2008, використала право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки, належних їй на підставі ст.1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінила порядок, умови і строк дії даного кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду від 20.09.2011 року про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.02.2008 року була визначена у повному обсязі, тому кредитор має право на отримання гарантій внаслідок належного виконання зобов'язання, у порядку визначеному ч.2 ст.625 ЦК України, а не шляхом стягнення заборгованості у вигляді процентів та неустойки за цим же кредитним договором.

Також, фактичний аналіз наявного у матеріалах справи розрахунку кредитної заборгованості, свідчить про те, що з часу ухвалення судом рішення від 20.09.2011 року по справі №2/1713/347/11 банківської установою не було надано додаткових коштів відповідачу у кредит (ніж тих, які були стягнуті з нього за судовим рішенням у 2011 році).

Таким чином, після ухвалення вищевказаного судового рішення позивачем було проведено лише донарахування процентів за користування кредитними коштами, які було стягнуто перед цим, а також пені та штрафів.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України банк не заявляв, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (частина перша ст.13 ЦПК України).

Що ж стосується клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, як підстави у відмові позовних вимог, то суд вказує на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року №14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову і лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Оскільки, після звернення банку до суду з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, яка стягнута за рішенням іншого суду, кредитний договір припинив свою дію, а у позивача було відсутнє право нараховувати та стягувати з відповідача сум за кредитним договором, то до вимоги позивача про стягнення заборгованості станом на 31.05.2018 року в сумі 29987 грн. 37 коп. позовна давність не може бути застосована, оскільки такі вимоги є безпідставними.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.

На підставі ст.253, 258, 261, 266, 253, 258, 261, 266, 267, 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення 29987 грн. 37 коп. заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.02.2019 року.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.