Рішення № 79879195, 12.02.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/884/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої - судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю в обґрунтування якого вказує, що у 2006 році придбала за усним договором купівлі-продажу вказаний будинок у ОСОБА_4, шляхом передачі їй грошових коштів, а остання у свою чергу надала їй розписку про отримання грошових коштів та відсутністю претензій майнового характеру.

За умовами договору, під час купівлі будинку, сторони домовилися, щодо подальшого оформлення договору в порядку визначеному законодавством України, однак після виготовлення необхідних документів, ОСОБА_4 померла та будинок належним чином оформлено не було.

Позивач на протязі 12 років відкрито проживає у вказаному будинку, здійснює в ньому поточні ремонти, відкрито ним розпоряджається та володіє, оплачує комунальні послуги, поліпшує житлові умови, добудовує надвірні будівлі та споруди. У свою чергу на протязі даного періоду, ніхто претензій з приводу володіння та користування будинком до неї не пред'являв.

На даний час вона фактично проживає у даному будинку понад 12 років, а власник будинку ОСОБА_4 померла, з урахуванням того, що вона понад 10 років відкрито володіє цим житловим будинком, звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок на підставі давності володіння цим нерухомим майном, що передбачено вимогами ст.. 344 ЦК України.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені у позові. Додатково суду пояснила, що власником будинку була ОСОБА_5. Після її смерті, спадщину після померлої прийняла її дочка ОСОБА_4 яка здійснила відчуження цього будинку. Однак у зв'язку з тим, що право власності за померлою належним чином зареєстровано не було, то свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок ОСОБА_4 не отримала та оформити угоду в нотаріальному порядку сторони не змогли. Після смерті ОСОБА_4 у 2010 році, вона намагалася оформити право власності на вказаний будинок, однак їй було відмовлено через відсутність первісної реєстрації права власності на нерухоме майно. Просить суд позов задовольнити, оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання не може.

Представник відповідача Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, подавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3., будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи №779/1 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, вказаний житловий будинок на підставі дефектного акту та зведеного оціночного акту по домоволодінню належав ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що 2005 року ОСОБА_4 зверталася до уповноважених органів з реєстрації нерухомого майна, із заявою про реєстрацію за нею права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, однак реєстратором Каховського БТІ було відмовлено у реєстрації права власності, у зв'язку з тим, що особа померла та не здійснила первісну реєстрацію права власності.

Відповідно до копії спадкової справи №161/2010 вбачається, що після смерті ОСОБА_5, 07.07.2010 року ОСОБА_4, будучи дочкою померлої та спадкоємцем першої черги за законом, який фактично спадщину прийняв, що підтверджується рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 21.09.2007 року №2-о-150, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті матері.

07.07.2010 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно - земельну частку (пай), при цьому у зв'язку з тим, що право власності померлої на житловий будинок не було зареєстровано належним чином, то будинок по АДРЕСА_1 до складу спадщини не ввійшов та свідоцтво на нього не видавалося.

Як вбачається з пояснення позивача, викладеного у позовній заяві, та наданих нею в судовому засіданні, 2006 року ОСОБА_1 уклала усну угоду купівлі-продажу з ОСОБА_4, за якою передала останній грошові кошти за належний їй житловий будинок. У свою чергу як вбачається з копії наданих документів, ОСОБА_4 22.10.2009 року надала позивачу розписку про отримання грошових коштів в якості оплати будинку по АДРЕСА_1..

Відповідно до свідоцтва про смерть, НОМЕР_1, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Чаплинка Херсонської області, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чаплинського РУЮ Херсонської області зроблено актовий запис №151.

З копії спадкової справи №19/2011 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_4, 10.02.2011 року до Чаплинської ДНК звернулася дочка померлої ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини що відкрилася внаслідок смерті матері ОСОБА_4 та 08.09.2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 та складається з двох земельних ділянок.

ОСОБА_1, звертаючись до суду із вказаним позовом, в його обґрунтування посилається на те, що вона з 2006 року проживає у спірному будинку та відкрито ним користується на протязі 12 років, та вважає себе повноцінним власником цього будинку. Оскільки, користується ним понад 10 років вважає, що є такою особою, яка набула право власності на нерухоме майно відповідно до ст.. 344 ЦК України.

Щодо такого обґрунтування позивачем свого позову, суд вважає необхідним вказати наступне.

Так, стаття 344 ЦК України, вказує, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року виникнення права власності, як набувальна давність, виникає при вирішенні юридичної долі задавненого майна, власник якого пропустив позовну давність і не може повернути собі майно назад. Потреба у набувальній давності виникає, і у випадку придбання майна на законних підставах, коли власник втрачає необхідні докази свого статусу і проволодівши достатній час таким майном, не може довести своїх прав.

Умовами виникнення права власності за давністю володіння є:1) добросовісність; 2) відкритість; 3) безперервність: 4) тривалість володіння.

Тривалість володіння - для виникнення права власності на нерухоме майно передбачає, що особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.

Крім спливу набувальної давності, для виникнення права власності необхідним є факт державної реєстрації.

Для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності не достатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Набувальна давність застосовується до випадків безтитульного володіння чужим майном.

В судовому засіданні позивачем не доведені обставини, які дають підстави вважати рішення суду завершальним юридичним фактом, що призводить до виникнення права власності у позивача. Так позивачем не додано документів що підтверджували б її доводи, щодо добросовісного набуття нею права на цей будинок, добросовісного відкритого володіння цим майном. Натомість з матеріалів справи та пояснень позивача слідує, що вона почала проживати в цьому будинку після досягнення з ОСОБА_4 угоди щодо купівлі-продажу цього майна, що свідчить про виникнення між позивачем та власником будинку правовідносин, які регулюється нормами ЦК України, відмінними від тих, з приводу яких подано позов, що спростовує доводи позивача щодо добросовісності набуття права на житловий будинок.

Враховуючи зміст вимог ст.. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З наданих позивачем документів, зокрема акту №568 перевірки факту проживання в житловому приміщенні від 31.05.2018 року вбачається, що комісією у складі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 здійснено перевірку факту проживання в будинку АДРЕСА_1 в ході якої встановлено, що ОСОБА_1 за свідченням квартиронаймачів сусідніх кімнат проживає в будинку з 2007 року, хоча фактично в ньому не зареєстрована.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу набуття нею права власності за набувальною давністю посилалася на те, що вона добросовісно заволоділа вказаним вище нерухомим майном, відкрито та безперервно користується ним, підтверджуючи зазначену обставину наявністю у неї документів про оплату комунальних послуг, при цьому жодних договорів про надання/отримання комунальних послуг позивачем не надано.

Посилання позивача на оплату нею комунальних послуг, проведення поточних ремонтів, підтримання майна в належному стані не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів доведеності підстав для набуття права власності, оскільки вони жодним чином не підтверджують факт володіння нерухомим майном.

Вказані обставини, як окремо так і у своїй сукупності свідчать про відсутність добросовісності заволодіння майном, що суперечить положенням ст.. 344 ЦК України.

Суд вважає, що саме по собі користування спірним будинком з 2006 року не дає підстави для задоволення позовних вимог про набуття права власності на майно на підставі ст.. 344 ЦК України.

За правилами ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач в судовому засіданні не довела тих обставин, на які посилалися, як на підставу своїх вимог, не надала докази в обґрунтування своїх вимог, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 12 ЦПК України. При цьому судом створено всі умови для змагального процесу, роз'яснено сторонам їх права та обов'язки, вказано на необхідність подання додаткових доказів, залучено до участі у справі інших осіб, з'ясовано коло спадкоємців ОСОБА_5, ОСОБА_4.

Відповідно до правової позиції Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висвітленої у постанові №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирiшеннi спорiв, пов'язаних iз набуттям права власностi за набувальною давнiстю, суди повиннi враховувати, зокрема, таке: володiння є добросовiсним, якщо особа при заволодiннi чужим майном не знала i не могла знати про вiдсутнiсть у неї пiдстав для набуття права власностi; володiння визнається вiдкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володiннi. Вжиття звичайних заходiв щодо забезпечення охорони майна не свiдчить про приховування цього майна; володiння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давностi.

З огляду на викладене суду вважає, що позивачем не доведено добросовісності заволодіння житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, розташованим за адресою АДРЕСА_1, а проживання позивачем у спірному будинку не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних правових підстав, які б давали можливість захистити право позивача, ним не наведено. Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.. 77-79 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до суду Херсонського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко