Вирок № 79878358, 29.01.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/22643/18

провадження №: 1-кс/752/368/19

У Х В А Л А

про накладення арешту на майно

29.01.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. за участю секретаря Воробйова І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого СУ ГУНП у місті Києві Єсаяна Г.А., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Дрогомирецьким В.І. у кримінальному провадженні №12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018100000000500, відомості щодо якого внесені 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в ході якого встановлено, що деякі посадові особи органів державної влади у м. Києві на яких покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, в тому числі у сфері містобудівної діяльності, не виконали свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, що призвело до будівництва житлового будинку на земельних ділянках у невідповідності до їх цільового призначення, без відповідних дозвільних документів які дають право виконувати будівельні роботи на земельних ділянках у АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило, що вище вказані земельні ділянки мають цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, та належить на праві власності ОСОБА_3

Здійсненим виїздом на об'єкт будівництва житлового будинку по вказаній вище адресі та підчас усної розмови з охоронцем об'єкту будівництва, встановлено, що генпідрядником будівництва на вказаних земельних ділянках є ТОВ «ГРАДОБУД-К».

Замовником будівництва являється ОСОБА_3, яка є власником земельних ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 та у АДРЕСА_4.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що договір із ТОВ «ГРАДОБУД-К» на виконання робіт підписувала ОСОБА_3. Всі будівельні роботи ТОВ «ГРАДОБУД-К» почав проводити з весни 2017 року по весну 2018 року, після чого свою співпрацю вони припинили.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради повідомив, що замовнику будівництва ОСОБА_3 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №1419/16/012/009-16 від 14.11.2016 на вул. Лук'янівській, АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 та по провулку Лук'янівському, 2-а у Шевченківському районі міста Києва (кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4).

Крім того, Департамент з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 зареєстрував ОСОБА_3 декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 АДРЕСА_4» № НОМЕР_5 від 30.11.2016.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради надіслав лист до замовника будівництва, генерального підрядника та проектувальника, щодо прибуття та надання документації необхідної для проведення подальшої перевірки. Однак, у зазначений час уповноважені особи замовника будівництва, генерального підрядника та проектанта до Департаменту не з'явились документи не надали.

Згідно з інформації Міністерства культури України встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, розташовані в межах історичного ареалу міста Києва, в зоні охоронюваного ландшафту (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979), на території пам'ятки історії та ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10).

Також, земельні ділянки розташовані в межах пам'ятки археології національного значення - «Культурний шар городища IX-XIII століття» на горі Щекавиця (постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охоронний №260058-Н).

Водночас, Міністерство культури України повідомило, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу встановлено, що станом на момент підготовки даного листа погоджень історико-містобудівних обґрунтувань, проектів будівництва, реконструкцій, дозволів на виконання земельних робіт за вказаними адресами Міністерством культури України не надавалось.

На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2018 була проведена слідча дія - огляд місця події за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), м. Київ, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), м. Київ, АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), м. Київ, АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4) та на недобудованому об'єкті нерухомості, розміщеного на них.

В ході огляду були присутні спеціалісти Департаменту з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління Держпраці у Київській області.

Під час проведення слідчої дії на земельних ділянках за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1),

АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4) було виявлено недобудований об'єкт нерухомості «Г» - подібної форми, що складається з двох корпусів чотирьох та п'яти поверхів відповідно, з підземним паркінгом.

За результатами проведеного огляду місця події представники Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) надали інформацію про те, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 зареєстровано ОСОБА_3 декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 АДРЕСА_4» № НОМЕР_5 від 30.11.2016. Проектувальник - ТОВ «Центр інженерного проектування», головний архітектор проекту - ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_6).

Згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 1419/16/012/009-16 від 14.11.2016 виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - МУО) з'ясовано, що відповідно до п. 5 МУО вказана земельна ділянка знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні охоронюваного ландшафту, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1998 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979. Пунктом 12 МУО передбачено вимоги щодо охорони культурної спадщини, зокрема необхідно виконати вимоги Законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини», тощо.

З огляду на викладене вище встановлено, що проектна документація на об'єкт: «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 АДРЕСА_4» не погоджувалась Міністерством Культури України, чим порушено ч. 15 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Замовником будівництва ОСОБА_3 затверджено вищезазначену проектну документацію, яка суперечить законодавству, містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, чим порушено ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльності».

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже у відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України зазначений вище об'єкт є об'єктом самочинного будівництва.

У зв'язку з виявленням недостовірних даних, Департамент наказом від 10.08.2017 № 267 скасував право на виконання будівельних робіт, яке набуте на підставі реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № НОМЕР_5 від 30.11.2016.

Посадовою особою Департаменту спільно з представниками Слідчого управління ГУ НП у місті Києві проведено огляд місця події та з'ясовано, що на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 АДРЕСА_4, які огородженій парканом, побудовано заповнений пустотілою керамічною цеглою залізобетонний каркас будівлі з підземним паркінгом, який має у різних частинах поверховість: чотири поверхи вздовж вул. Лук'янівської, п'ять поверхів вздовж АДРЕСА_4.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_3 не обґрунтувала у власних показах відомості, щодо законності проведення будівництва на належних їй земельних ділянках.

11.12.2018 року постановою слідчого земельні ділянки у м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4) та недобудований об'єкт нерухомості, розміщений на них визнано речовим доказом у кримінальному провадженні внесеного 06.06.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100000000500 за ст. 367 ч.2 КК України.

Слідчий вказав на те, що метою накладення арешту на вищевказане майно є забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні та забезпечення речових доказів, які в подальшому можуть бути використані під час судового розгляду. Для унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту, в зв'язку з цим слідчий просить подане клопотання задовольнити.

В судове засідання слідчий не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, просив розглянути клопотання за його відсутність.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Таким чином, слідчий суддя визнав за можливо розглянути клопотання за відсутності слідчого та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Крім того, слідчий суддя визнав за можливе провести розгляд даного клопотання без виклику особи у володінні якої перебуває вказане майно з метою недопущення його знищення, пошкодження тощо.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, вважає за необхідне задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема: збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні копій матеріалів доданих до клопотання встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, а також міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тобто клопотання містить належні правові підстави для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення.

Тож, слідчий суддя погоджується, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів клопотання, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення їх знищення, пошкодження тощо.

У відповідності до частини 4 статті 173 КК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Керуючись ст.ст. 173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого СУ ГУНП у місті Києві Єсаяна Г.А. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме на: земельні ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), м. Київ, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), м. Київ, АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), м. Київ, АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4), які належать на праві власності ОСОБА_3 та на недобудований об'єкт нерухомості, розміщений на них.

Заборонити власнику, будь-яким іншим особам, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають земельні ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), м. Київ, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), м. Київ, АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), м. Київ, АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4) та недобудований об'єкт нерухомості, розміщений на них, державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям, розпоряджатися ними будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов'язані з видачею чи реєстрацію документів, виділом, поділом, реєстрацією та перереєстрацією прав власності на земельні ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), м. Київ, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), м. Київ, АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), м. Київ, АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4) та недобудований об'єкт нерухомості, розміщений на них.

Заборонити власнику, будь-яким іншим особам проведення будь-яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на земельних ділянках за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), м. Київ, АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_3), м. Київ, АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), м. Київ, АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4) та на недобудованому об'єкті нерухомості, розміщеного на них.

Ухвала виконується негайно слідчим та/або прокурором.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя Ю.Ю. Мазур