Ухвала суду № 79878058, 15.02.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

707/327/19

2/707/559/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Тептюк Є.П., розглянувши матеріали за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради та державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури (місце знаходження органу прокуратури: вул. Б.Хмельницького,60, м. Черкаси) звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району (місце знаходження органу місцевого самоврядування: вул. Шевченка,177, с. Свидівок), ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (мешканця АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (мешканця АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (мешканця АДРЕСА_4) про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради та дерЯк вбачається з позовної заяви, прокуратура області звернулася до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, оскільки право держави на землі водного фонду порушено та порушення залишається не усунутим, так як землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень.

Всі ці докази в своїй сукупності є підставами для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Разом з тим, їх відсутність в силу статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виключає таке представництво.

Разом з тим до матеріалів позовної заяви заступником керівника Черкаської місцевої прокуратури не додані докази, які належним чином підтверджують повноваження позивача на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

За змістом розділу II ЦК України особи поділяються на фізичні та юридичні. Саме по собі набуття статусу юридичної особи, є набуттям і такого права як звернення до суду, що закріплено в статтях 91,92 ЦК України, статтях 46,47 ЦПК України та статті 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод.

Таким чином вказане право не може визначатись одною юридичною особою іншій.

Згідно частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Згідно положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №393 Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Прокурор має право представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширення тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді законом не передбачено та не відповідає положенням ст. 19 Конституції України, у відповідності до якої орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд зобов'язаний вирішити наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Регулювання відносин власності закріплено в Конституції України, яка визначила коло об'єктів і суб'єктів права власності (ст.ст. 13,41,142, 143), рівність усіх суб'єктів права власності (ст. 13), гарантії права власності й обов'язки власників (ст. 13, 41) та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України (п. 7 ч.І ст.92).

Із змісту наведених положень вбачається, що на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи.

Положеннями ст.7 Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Виходячи із вищевказаних норм, між державою, в особі органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і територіальними громадами, в особі органів місцевого самоврядування, існує певна різниця. Останні не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення. Відповідно, інтереси територіальної громади, в принципі, можуть не співпадати з інтересами держави. Таким чином, не можна ототожнювати поняття «держава» та «територіальна громада».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Також Конституційний Суд України в рішенні № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, дав визначення поняття "охоронюваного законом інтересу", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року) та інших законах України. В даному випадку мова йдеться про користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, яке обумовлене загальним змістом об'єктивного та прямо не опосередкованого в суб'єктивному праві простого легітимного дозволу і є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Посилання прокурора на порушення відповідачем певних норм чинного законодавства самі по собі не можуть бути доказом порушення інтересів держави та підставою для представництва. Прокурор зобов'язаний зазначити, в чому саме полягає не абстрактний, а конкретний матеріальний або нематеріальний інтерес держави.

Конституцією України гарантується право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення. Аналогічна позиція міститься у ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відповідно до ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурор не оспорює віднесення спірної земельної ділянки до власності територіальної громади с. Свидівок та наявність у Свидівоцької сільської ради повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки вона розташована в межах населеного пункту.

Оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району, то позовна заява не може бути заявлена в інтересах держави, а тільки в інтересах громади в особі Свидівоцької сільської ради як власника земель комунальної власності.

Заступником керівника Черкаської місцевої прокуратури помилково визначено відсутність державного органу, на який покладено обов'язок контролю за використанням земель державного фонду. Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №393 Державне агентство водних ресурсів України (Держводагенство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів, і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Отже на час звернення заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до суду існує орган до повноважень якого відноситься державний нагляд в частині дотримання земельного та водного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

До того ж прокурором не повідомлено суб'єкта владних повноважень про представництво його інтересів в суді.

За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо предявлення позову не дотримано.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України, заява повертається у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутись до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору у зв'язку з поверненням позовної заяви.

Враховуючи викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

Позовну заяву заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради та державної реєстрації права власності на земельні ділянки - повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Розяснити позивачу передбачене п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» право на звернення до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Ознайомитись з повним текстом судової ухвали, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області або безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Є. П. Тептюк