Рішення № 79874991, 12.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 лютого 2019 р. справа № 643/14933/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Коваленко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області № 04/01-1384-16 від 19.09.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення направлено за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, позивачем вказано, що до кримінальної відповідальності він не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, а тому, на думку позивача, відсутні будь-які підстави для скасування дозволу на імміграцію. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без отримання будь-яких відомостей щодо запрошення його до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та надання ним пояснень, у зв'язку з чим відповідачем порушено право позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього. При постановленні відповідачем оскаржуваного рішення позивача позбавлено права на юридичний захист.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов та додаткові пояснення, в яких вказано, що оскаржуване рішення винесено ним з підстав, у порядку та у спосіб, визначені законом, на виконання владної управлінської функції. Підставою винесення такого рішення відповідач зазначає подання Департаменту карного розшуку Національної поліції України щодо скасування дозволу на імміграцію. Для надання пояснень ОСОБА_3 не запрошувався.

Процесуальним правом надати відповідь на відзив позивач не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що не заперечувалось представниками сторін, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Ленкорань, Р. Азербайджан, прибув в Україну у 2015 році у приватних справах.

07.10.2016 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 звернувся з заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію", як особа, яка має повно рідного брата - громадянина України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Ленкорань, Р. Азербайджан, який набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України", що підтверджено довідкою № 9909 про реєстрацію особи громадянином України, виданою 27.10.2011 ВГІРФО УМВС України в Луганській області.

14.12.2016 рішенням ГУ ДМС України в Харківській області громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2, терміном дії - безстроково.

Згідно інформації, зазначеної у поданні Департаменту карного розшуку Національної поліції України від 07.08.2018 № 14/01/10-5897 щодо скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3, фігурант на території України вчиняє дії, які можуть становити загрозу національній безпеці та громадському порядку в Україні, створює загрозу життю, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, ОСОБА_3 являється шеном транснаціонального організованого злочинного угрупування з міжрегіональними зв'язками, яке діє на території східної України.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.09.2018 № 04/1-1384-16 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю м. Ленкорань, Р. Азербайджан НОМЕР_1 про те, що на підставі пунктів 3,4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 01.12.2014. Видана підставі цього рішення посвідка про постійне проживання серії НОМЕР_2 від 15.12.2016 скасована на підставі вимог п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.04.2018 № 321.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Статтею 12 цього закону передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання (ст.13 Закону України "Про імміграцію").

Відповідно до пунктів 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (у редакції з 12.04.2017 року) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти (пункт 23 Порядку).

Як вже встановлено судом, подання органу Нацполіції про скасування дозволу на імміграцію надійшло до відповідача 07.08.2018, про що безпосередньо у відзиві на адміністративний позов зазначено представником ГУ ДМС України у Харківській області.

Оскаржуване рішення прийнято відповідачем 19.09.2018 на підставі висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3, датованого 19.09.2018, тобто, відповідачем порушено місячний термін вивчення подання щодо скасування дозволу на імміграцію.

Окрім того, учасниками справи не заперечувалось, що для надання пояснень за процедурою, регламентованою п.23 Порядку, позивач не запрошувався.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку передбаченому Законом.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ефективність засобу юридичного захисту у значенні статті 13 ЄКПЛ не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Крім того, "орган", що згадується в цій статті, не обов'язково має бути судовим. Однак при визначенні того, чи є звернення до нього ефективним засобом юридичного захисту мають ураховуватися його повноваження і процесуальні гарантії, які він забезпечує (див. рішення у справі Klass та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, п. 67).

Під визначенням терміну "процесуальні гарантії" суд вважає, зокрема, право бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.

Комісар Ради Європи з прав людини видав рекомендацію стосовно прав іноземців, які бажають в'їхати на територію держав-членів Ради Європи, та виконання рішень про видворення (CommDH(2001)19). Зазначена рекомендація, датована 19 вересня 2001 року, містить такий пункт:

" 11. У випадках, коли особа стверджує, що компетентні органи порушили право, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ), або що існує можливість порушення ними цього права, необхідно забезпечити, щоб право на засіб юридичного захисту у значенні статті 13 ЄКПЛ гарантувалося не лише законом, але також на практиці."

Суд зазначає, що конвенційний механізм захисту прав передбачає, зокрема те, що основоположні права, гарантовані ЄКПЛ повинні виконуватися безпосередньо на державному рівні, зокрема, державними органами.

Так, право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме п.23 Порядку №1983.

Суд зазначає, що громадянин країни, якого стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинен мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

У рішенні у справі "Ukrainian Media Group v. Ukraine" від 29.03.2005 Європейський Суд нагадує, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість розумною, залежно від обставин, мірою передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (рішення у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990).

Невиправдане відхилення від процедури, яка передбачена національним законодавством, може суперечити принципу правової визначеності.

У рішеннях у справах Amann v. Switzerland та Rotaru v. Romania Суд вказує на те, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією.

Суд зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Зокрема, прийняття рішень у спосіб, визначений законом, означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У межах спірних правовідносин відповідачем порушено принципи гласності та своєчасного прийняття рішення, а саме порушено право позивача брати участь у процедурі винесення рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень, а також не дотримано часові рамки, що визначені у нормативно-правових актах, не обґрунтовано невиправдане для конкретної ситуації зволікання.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Враховуючи встановлені судом порушення відповідачем процедури винесення рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/01-1384-16 від 19.09.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3, суд приходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог щодо його скасування.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на зазначене правова позиція відповідача на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного рішення стосовно вручення такого рішення позивачу після його винесення є неприйнятною.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом. Доказів протилежного відповідачем як суб'єктом владних повноважень до суду не надано.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/01-1384-16 від 19.09.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) судовий збір у сумі704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 18 лютого 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов