Рішення № 79874555, 14.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2019 року № 640/21806/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) до третя особаВідділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА (01010, м.Київ, вулиця М.Омеляновича-Павленка,15) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 10 грудня 2018 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1;

- зобов'язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної державної адміністрації у м. Києві здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації місця проживання від 10 грудня 2018 року не містить найменування органу реєстрації, посади, прізвища та ініціалів особи, що прийняла вказане рішення, що суперечить вимогам абзацу 2 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.

Представник позивача стверджує, що остання при зверненні до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання надала необхідний перелік документів, які належно оформлені та дійсні, що засвідчено підписом адміністратора ЦНАП у відповідності до пункту 27 вказаних вище Правил.

Крім того, на думку представника позивача, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушено строки розгляду заяви, визначені абзацом 5 пункту 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 24 грудня 2018 року отримав 04 січня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на адміністративний позов представник Печерської районної в місті Києві державної адміністрації повідомив, що 10 грудня 2018 року в ході розгляду заяви позивача та перевірки доданих до неї документів, які є підставою для реєстрації місця проживання встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься інформація про заборону на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 08 травня 2008 року №1147. На переконання відповідача, реєстрація місця проживання позивача у вказаній квартирі неможлива без згоди іпотекодержателя.

Додатково представник відповідача зазначив, що строк прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання не порушений, адже позивач звернулась із відповідним пакетом документів до Центру надання адміністративних послуг Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 08 грудня 2018 року - в суботу, тобто в офіційний вихідний, у зв'язку з чим пакет документів був переданий на розгляд у перший робочий день після вихідних - 10 грудня 2018 року (понеділок).

Третя особа у письмових поясненнях на адміністративний позов зазначив, що повністю підтримує заявлені позовні вимоги та надає згоду на реєстрацію місця проживання позивача у належній йому на праві власності квартирі.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

До вказаної заяви додано: квитанцію про сплату адміністративного збору.

З наявної в матеріалах справи копії вказаної заяви вбачається, що у графі «право на проживання в житлі» зазначено договір купівлі-продажу №2030 від 06 травня 2005 року, запис БТІ 3275 від 04 жовтня 2005 року, власник - ОСОБА_3, а в графі «згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі» наявна згода власника -ОСОБА_3 на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1

10 грудня 2018 року відповідачем у реєстрації місця проживання відмовлено на підставі абзацу 2 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.

Незгода позивача із вказаною відмовою зумовила її звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулює відповідно до Конституції України Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV).

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1382-IV дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 2 Закону №1382-IV передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з статтею 5 Закону №1382-IV законними підставами перебування на території України є: для громадян України - належність до громадянства України; для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні є посвідка на постійне проживання.

Як вбачається з вкладного талону до паспортного документу серії 4510 №136795 громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 останній Подільським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві видано посвідку на постійне проживання №055017 від 24 липня 2014 року, тобто позивач на законних підставах перебуває в Україні та на неї поширюється дія Закону №1382-IV.

Згідно статті 3 Закону №1382-IV місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону №1382-IV для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів (частина 8 статті 6 Закону №1382-IV).

Статтею 10 Закону №1382-IV визначено, що правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 10 Закону №1382-IV постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила здійснення реєстрації місця проживання (далі - Правила №207).

Пунктом 8 Правил №207 передбачено, що документи для здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Пунктом 11 Правил №207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що орган реєстрації відмовляє у реєстрації місця проживання, якщо особа не подасть необхідних документів або інформації.

При цьому, як зазначалось вище, для реєстрації особа подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації.

Пунктом 18 Правил №207 передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Тобто, перелік документів, які особа подає органу є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас, вимогами статті 6 Закону №1382-IV та пункту 18 Правил №207 забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Судом встановлено, що позивачем подано перелік всіх необхідних документів, які передбачені вимогами статті 6 Закону №1382-IV.

Частиною 2 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено яких саме необхідних документів не надано позивачем. При цьому, у відзиві на адміністративний позов представник Печерської районної в місті Києві державної адміністрації стверджує, що реєстрація місця проживання позивача неможлива без згоди іпотекодержателя, адже у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься інформація про заборону на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 08 травня 2008 року №1147. В той же час, на підтвердження вказаних обставин до суду не надано документальних доказів.

Нормами чинного законодавства, зокрема, статтею 6 Закону №1382-IV не передбачено надання заявником згоди іпотекодержателя, а відтак, на думку суду, посилання органом реєстрації на статтю 9 Закону України «Про іпотеку» є безпідставним.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 3 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідачем безпідставно ототожнено наслідки передачі предмета іпотеки в користування та реєстрації місця проживання, адже передача предмета іпотеки здійснюється власником майна та підлягає нотаріальному посвідченню, а реєстрація місця проживання особи здійснюється органом реєстрації на підставі відповідної заяви та, у разі необхідності, наявності згоди власника на реєстрацію місця проживання заявника.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної відмови та наявність підстав для її скасування в судовому порядку.

В частині доводів представника позивача стосовно того, що оскаржуване рішення прийняте не в день подання заявником заяви про реєстрацію місця проживання та необхідних документів, суд зазначає.

Відповідно до пункту 23 Правил №207 працівник органу реєстрації в день звернення особи або її представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи.

Факт подання позивачем документів до Центру надання адміністративних послуг підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується позивачем.

При цьому, представник відповідача зазначив, що поданий позивачем пакет документів надійшов до відповідача 10 грудня 2018 року, а тому саме в цей день прийнято оскаржуване рішення.

Відтак суд приходить до висновку про безпідставність доводів представника позивача у цій частині.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у реєстрації місця проживання позивача.

У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» N 30985/96).

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про реєстрацію місця проживання позивача не наведено передбачених законом підстав для відмови у такій реєстрації, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяву позивача від 08 грудня 2018 року та наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення від 10 грудня 2018 року.

При цьому, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не наведено документального та нормативного обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 10 грудня 2018 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1.

3. Зобов'язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної державної адміністрації у м. Києві здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ 37401206).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук