Ухвала суду № 79872032, 14.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/817/19

Провадження № 1-кс/520/1822/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Сницереві А.С., за участю прокурора Русу А.Л., захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Балицького С.П., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000866 від 26.12.2018 року відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ході досудового розслідування встановлено, що 25.12.2018 року, приблизно о 23:50 год., у темний час доби, водій ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, тобто в порушення вимог п. 2.9. (а) «Правил дорожнього руху» України, яким передбачено: п.2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», керуючи технічно справним легковим автомобілем «ВМW 320D», реєстраційний номер РL 70137 (реєстрація ОСОБА_6), здійснював рух по проїзній частині автодороги Т-72 сполученням «Білгород-Дністровський- КПП Старокозаче», з боку с. Малога в напрямку с. Південне, в Білгород-Дністровському районі Одеської області.

Під час руху по вказаній автодорозі водій ОСОБА_5 не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами і стан свого здоров’я, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого, на ділянці зазначеної автодороги Т-72 сполученням «Білгород-Дністровський-КПП Старокозаче», розташованій біля залізобетонної опори ліній електромереж №103 в Білгород-Дністровському районі Одеської області, діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. (б), 12.1. «Правил дорожнього руху України», які наказують:

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявляючи злочинну самовпевненість, не впорався з керуванням свого автомобіля «ВМW 320D», р.н. PL 70137, втратив контроль над його керуванням і допустив його виїзд в некерованому стані, тобто у стані бічного заносу (бічного ковзання), за межі проїзної частини на праве узбіччя, де відбулося перекидання цього автомобіля, в результаті чого пасажирам даного автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть на місці події.

Допущенні водієм ОСОБА_5 порушення вимог п. 12.1. «Правил дорожнього руху» України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Так, 26.12.2018 року о 09:30 год., у порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Письмове повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286 КК України складено, оголошено та вручено підозрюваному 27.12.2018 року.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, винним себе не визнав та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання свідчень.

Однак, оголошена ОСОБА_5 підозра повністю обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 26.12.2018 року, схемою до нього та фототаблицею; результатом токсикологічного дослідження № 4100 від 28.12.2018 року біологічного матеріалу (крові) ОСОБА_5, відповідно до якого, останній перебував у стані алкогольного сп’яніння; протоколом огляду транспортного засобу від 22.01.2019 року та фототаблицею до нього; протоколом відібрання біологічних зразків для проведення судової експертизи від 30.01.2019 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5, під час якого, останній відмовився від надання свідчень в порядку ст. 63 Конституції України; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які повідомили, що обставини ДТП їм не відомі, відомо лише про те, що автомобіль «ВМW 320D», перебував у володінні ОСОБА_5 та речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме: автомобілем «ВМW 320D», р.н. РL 70137; подушками безпеки з керма, з торпеди навпроти переднього пасажирського сидіння та внутрішньою частини правої передньої двері автомобіля «ВМW 320D»; двома волосинами, виявленими на панелі приладів за рульовим колесом в салоні автомобіля «ВMW 320D»; вирізкою тканини з нашаруванням речовини бурого кольору з водійського сидіння автомобіля «ВМW 320D»; вирізкою тканини з нашаруванням речовини бурого кольору зі спинки заднього сидіння автомобіля «ВМW 320D»; сонцезахисним козирком, розташованим над водійським сидінням, автомобіля «ВМW 320D»; сонцезахисним козирком, розташованим над переднім пасажирським сидінням, автомобіля «ВМW 320W»; стерильними марлями, на які зроблено змиви з рульового колеса, з важеля перемикання передач коробки передач, з важеля стоянкового гальма, з важеля увімкнення світла фар і з ручки внутрішньої сторони водійських дверей автомобіля «ВМW 320D»;

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали обчислюється з 09:30 год. та припиняє свою дію о 09:30 год. 24.02.2019 року.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з метою запобігання ризикам у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків в рамках даного кримінального провадження, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, пояснивши, що ризики на які посилається слідчий в своєму клопотанні відсутні, а саме: свідків в рамках кримінального провадження не має, а потерпілі надали заяви про те, що вони до підозрюваного ОСОБА_5 претензій не мають. Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_5 має дружину та трьох дітей, що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків, а злочин, у вчиненні якого підозрюється його підзахисний є необережним, та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов’язаний з позбавленням волі.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також документи, надані в судовому засіданні захисником, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов’язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, письмове повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України складено, оголошено та вручено підозрюваному 27.12.2018 року.

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 26.12.2018 року, схемою до нього та фото-таблицею; результатом токсикологічного дослідження № 4100 від 28.12.2018 року біологічного матеріалу (крові) ОСОБА_5, відповідно до якого, останній перебував у стані алкогольного сп’яніння; протоколом огляду транспортного засобу від 22.01.2019 року та фото-таблицею до нього; протоколом відібрання біологічних зразків для проведення судової експертизи від 30.01.2019 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5, під час якого, останній відмовився від надання свідчень в порядку ст.63 Конституції України; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які повідомили, що обставини ДТП їм не відомі, відомо лише про те, що автомобіль «ВМW 320D», перебував у володінні ОСОБА_5 та речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме: автомобілем «ВМW 320D», р.н. РL 70137; подушками безпеки з керма, з торпеди навпроти переднього пасажирського сидіння та внутрішньою частини правої передньої двері автомобіля «ВМW 320D»; двома волосинами, виявленими на панелі приладів за рульовим колесом в салоні автомобіля «ВMW 320D»; вирізкою тканини з нашаруванням речовини бурого кольору з водійського сидіння автомобіля «ВМW 320D»; вирізкою тканини з нашаруванням речовини бурого кольору зі спинки заднього сидіння автомобіля «ВМW 320D»; сонцезахисним козирком, розташованим над водійським сидінням, автомобіля «ВМW 320D»; сонцезахисним козирком, розташованим над переднім пасажирським сидінням, автомобіля «ВМW 320W»; стерильними марлями, на які зроблено змиви з рульового колеса, з важеля перемикання передач коробки передач, з важеля стоянкового гальма, з важеля увімкнення світла фар і з ручки внутрішньої сторони водійських дверей автомобіля «ВМW 320D», а також іншими матеріалами, долученими до клопотання.

З огляду на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, за який законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, враховуючи наслідки вчинення такого кримінального правопорушення у вигляді смерті двох осіб, життя та здоров’я яких є найвищою соціальною цінністю, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в частині зазначеного стороною обвинувачення ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваного на потерпілих та свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість такого ризику з огляду на формальність його викладення та відсутність будь-якого обґрунтування. Так, стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовується, на яких конкретно свідків може впливати підозрюваний, а також в зв’язку з існуванням яких обставин, сторона обвинувачення прийшла до переконання про можливість такого впливу. Не наведено слідчому судді й обставин, які б могли свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих в рамках даного кримінального провадження. Крім того, слідчий суддя враховує, що з моменту ДТП, відомостей про те, що підозрюваний якимось чином впливав на будь-яких осіб в рамках кримінального провадження, слідчому судді також надано не було. Крім того, стороною захисту надано суду заяви осіб, які визнані потерпілими про те, що вони жодних претензій до підозрюваного не мають.

На підставі викладеного, попри наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не доведено, що вказаному ризику не можливо запобігти шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Так, згідно п.46 рішення ЄСПЛ у справі «Letellier v. France», можливість того, що обвинувачений переховуватиметься від правосуддя, не є достатнім виправданням тримання під вартою, якщо можна отримати гарантії його явки до суду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання та реєстрації, в якому проживає разом зі своєю сім’єю, що в сукупності, свідчить про можливість забезпечення явки підозрюваного та запобігання ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.

Так, слідчий суддя вважає, що вказаний запобіжний захід, на час проведення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, з огляду на відсутність у підозрюваного офіційного місця роботи, та з огляду на наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, в повній мірі забезпечить досягнення цілей кримінального провадження.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що на даній стадії досудового розслідування можливо змінити застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, що в повній мірі є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, та здатний запобігти встановленому слідчим суддею в ході розгляду клопотання сторони обвинувачення ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області Балицького С.П., яке погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, – відмовити.

Змінити застосований до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов’язки: знаходитися за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та реєстрації; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду.

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України визначити строк дії ухвали судді про тримання особи під домашнім арештом два місяця, тобто до 14.04.2017 року.

Негайно звільнити з під варти в залі суду ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Копію ухвали направити для забезпечення виконання до СУ ГУ НП в Одеській області.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов’язків покласти на прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.