Ухвала суду № 79871980, 11.02.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/493/19

Провадження № 1-кп/496/197/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Дигуляр А.С.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка, питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КЕ 257311, виданий 23.07.1996 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

13 лютого 2019 року спливає двомісячний термін тримання ОСОБА_1 під вартою.

Прокурором до суду подано клопотання про продовження щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, посилаючись на наявність достатньої кількості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на цей час не відпали, що виключає застосування більш м’якого запобіжного заходу обвинуваченому.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив усне клопотання в якому просив застосувати більш м’який запобіжний захід обвинуваченому у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.

Заслухавши думки прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали що додані до клопотання, суд дійшов до наступного:

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину.

Приймаючи рішення про можливість продовження строку тримання під вартою суд приймає до уваги, що відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

ризик, що особа, якій пред’явлено обвинувачення не з’явиться на суді /дело Stogmuller против Austria/;

ризик, що особа, якій пред’явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /дело Stogmuller против Austria/;

ризик, що особа, якій пред’явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /дело Matznetter против Austria/;

ризик, що особа порушить громадський порядок /дело Letellier против France/.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /дело W. против Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 13.02.2019 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, зник з місця ДТП, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків та потерпілого.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючи данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину проти життя особи, враховуючі інші зібрані досудовим слідством матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає необхідним продовжити ізоляцію ОСОБА_1 від суспільства, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.

Суд звертає увагу, що обставини які можуть вважатись судом як істотні для зміни запобіжного заходу на більш м’який на час прийняття рішення суду не надані, і судовим розглядом не встановлені, тому суд приходить до висновку залишити без задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м’який.

Суд вважає, що заслуговують на увагу доводи прокурора, про існування ризиків того, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду.

Інших доводів, які мають бути враховані судом, і які об’єктивно вказують на зміну тих обставин, що були підставою для обрання та подальшого продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту чи обвинуваченими не надано.

Приймаючи до уваги викладені обставини та встановлені в судовому засіданні ризики, враховуючи те, що 13 лютого 2019 року спливає термін раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому продовження раніше обраного під час досудового розслідування запобіжного заходу зазначеним особам, у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДПтСУ в Одеській області, є виправданим а клопотання захисника не підлягає задоволенню.

З огляду на вищезазначене керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 395 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме з 11 лютого 2019 року по 11 квітня 2019 року, включно.

Утримання обвинуваченого проводити в ОСІ.

Повний текст ухвали складено 18.02.2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Буран В.М.

11 лютого 2019 року