Рішення № 79871667, 06.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6114/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача - Пилипця Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській про визнання протиправною та скасування постанови № ЛВ2992/1403/НД/АВ/ФС від 18.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання позивачем законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЛВ2992/1403/НД/АВ від 16.11.2018. На підставі зазначеного акта інспекційного відвідування за порушення ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу. Втім, позивач не погоджується із виявленими порушеннями та вважає, що висновок відповідача про допуск позивачем до роботи працівників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу є помилковим. Зокрема, позивач зазначила, що не порушував ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, оскільки виявлена за місцем здійснення господарської діяльності особа, зокрема ОСОБА_3 є другом її чоловіка, який не є працівником ресторану, а лише допомагає з рестораном поки позивач відновлюється після перенесеної операції. Щодо виявленого працівника ОСОБА_4, то позивач вказав, що така 13.11.2018 була направлена для працевлаштування у позивача згідно направлення №13111811120001001 Трускавецької міської філії Львівського обласного центру зайнятості. 15.11.2018 ОСОБА_4 прибула до ресторану, з нею було укладено відповідний трудовий договір, головний бухгалтер напередодні склала і надіслала повідомлення до ДФС про прийняття на роботу працівника, того ж дня було видано відповідний наказ про прийняття її на роботу, відтак порушень законодавства про працю не вчинялось. Крім цього, позивач зазначив, що при проведенні інспекційного відвідування відповідачем допускались порушення вимог законодавства. Зокрема, інспектори праці розпочали інспекційне відвідування без наявних на це повноважень, не пред'явили службових посвідчень, розпочали інспекційне відвідування за відсутності позивача, не надали копію відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), не ознайомили з підставами проведення перевірки, склали акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень, що містить суттєві недоліки, не склали та не надіслали акт про відмову від підпису. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що порушень законодавства про працю допущено не було, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Вважає, що дії інспекторів праці при проведенні інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відповідають вимогам законодавства і тому, накладаючи штрафи на суб'єкта господарювання, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб чітко визначений Кодексом законів про працю України та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами інспекційного відвідування було складено акт де зафіксовано порушення законодавства про працю, в результаті чого внесено припис та прийнято оскаржувану постанову. Зокрема, головними державними інспекторами 15.11.2018 здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності, а саме: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, буд. 10 (ресторан «Тандир»). Під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано за виконанням трудової функції офіціанта, яка полягала у сервіруванні столу, одержанні замовлення від відвідувачів, подачі страв відвідувачам, особу, яка представилася ОСОБА_3. Вищевказана особа пояснила, що працює в даному закладі два місяці та заміняє офіціанта. Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували використання позивачем найманої праці ОСОБА_3 інспекторам під час інспекційного відвідування надано не було. Крім цього, за виконанням трудової функції, яка полягала у митті посуду, зафіксовано ОСОБА_4. Вказана особа повідомила про те, що її роботодавець ОСОБА_2, працює перший день на посаді посудомийки, станом на день проведення інспекційного відвідування жодних договорів із роботодавцем не укладала. При цьому, позивачем в ході інспекційного відвідування було надано письмові пояснення, де вказано що станом на 15.11.2018 трудового договору із працівником ОСОБА_4, яка стажується згідно направлення із центру зайнятості, не було підписано. 16.11.2018 позивачем надано копії трудового договору від 15.11.2018, копію наказу про прийняття ОСОБА_4 на роботу, копію повідомлення ДФС про прийняття на роботу працівника та квитанцій №1 та №2, проте, як вбачається з наданих квитанцій, таке повідомлення було подане до органу ДФС 15.11.2018 року о 20:39:39 год., тобто в ході проведення інспекційного відвідування. Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджують факт вчинення позивачем порушення ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015. Стосовно порушень процедури проведення заходу державного нагляду (контролю), відповідач зазначив, що такі не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на уникнення позивача від передбаченої законом відповідальності. Таким чином, відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання такої протиправною та скасування.

21 грудня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 05.02.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи позивача та представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

16.10.2018 на Урядову гарячу лінію надійшло звернення (№ реєстр. АФ-8631244).

Дане звернення стало підставою для прийняття Головним управлінням Держпраці у Львівській області наказу № 2711-П від 14.11.2018 про проведення відповідно до п.п.1 п.5 Порядку №295 інспекційного відвідування в термін з 15.11.2018 по 16.11.2018 на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_2.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області 14.11.2018 було видано направлення для проведення інспекційного відвідування №2515.

15.11.2018 року інспектором праці Гумен В.І. складено Акт про неможливість інспекційного відвідування №ЛВ2992/1403/НД з підстав відсутності документів, ведення яких передбачене законодавством про працю та Вимогу про надання документів №№ЛВ2992/1403/НД/ПД.

Один примірник Вимоги вручено ФОП ОСОБА_2, що підтверджується її підписом, а від підпису та отримання примірнику Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування позивач відмовилась.

За результатами контрольного заходу складено акт від 16.11.2018 за №ЛВ2992/1403/НД/АВ та припис про усунення порушень від 16.11.2018 №ЛВ2992/1403/АВ/П.

Згідно з актом перевірки встановлено порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП та ПКМУ №413 - фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з відмовою позивача від підпису два примірника акта інспекційного відвідування та припису про усунення на усунення виявлених порушень були надіслані позивачу рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення.

Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛВ 2992/1403/НД/АВ/ТД, за результатом розгляду акту інспекційного відвідування від 16.11.2018 № ЛВ 2992/1403/НД/АВ, було прийняте 26.11.2018, яким розгляд справи призначено 06.12.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був повідомлений про даний розгляд листом від 27.11.2018 №706/2/11-39.

Також, на підставі акта інспекційного відвідування ЛВ 2992/1403/НД/АВ Головним управлінням Держпраці у Львівській області 06.12.2018 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЛВ 2992/1403/АВ/ФС, згідно якої за вказане порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413 на позивача накладено штраф у розмірі 223 380 грн.

Не погодившись із вказаною постановою ФОП ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року №295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Повноваження, права та обов'язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 8 вересня 2004 року № 1985-IV та «;Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 8 вересня 2004 року № 1986-IV.

Названі конвенції мають пріоритетне значення, враховуючи те, що статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Згідно статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від квітня 2017 року (далі - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі-об'єкт відвідування).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п.8 Порядку №295).

Згідно з пунктом 9 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 14 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку № 295).

Окрім цього, проведення відповідачем перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов'язань України в частині забезпечення системи інспекції праці. Так, Законом України № 1985-VІ від 08.09.2004 р. ратифіковано Конвенцію міжнародної організації праці № 81 (1947 року) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Конвенція є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом «а» ч.1 статті 12 Конвенції передбачено, що інспектори праці забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекційній перевірці.

На виконання приписів частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев'ятої статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановою № 509 від 17 липня 2013 року затвердив «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду(пункти 6,7 Поряду № 509).

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» передбачено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма

особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При прийнятті рішення, суд керується такими міркуваннями та мотивами.

Судом встановлено та позивачем не заперечується, що 15.11.2018 за місцем здійснення господарської діяльності позивача інспекторами праці за виконанням трудової функції виявлено особу, яка представилась ОСОБА_3. Документів, що підтверджують належне оформлення трудових відносин із вказаним працівником ні в ході здійснення заходу державного контролю, ні під час судового розгляду позивачем не представлено.

При цьому, суд критично сприймає посилання позивача на те, що ОСОБА_3 є другом її чоловіка, який не є працівником ресторану, а лише допомагає доки позивач відновлюється після перенесеної операції, як на обставини, що позбавляють позивача обов'язку виконання вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413.

Крім того, суд бере до уваги пояснення самого працівника, які зафіксовані засобами відео-фіксації, що застосовувались під час інспекційного відвідування, згідно яких ОСОБА_3 вказав, що працює в даному закладі два місяці та заміняє офіціанта, а також пояснення позивача, де остання підтвердила факт неоформлених трудових відносин із вказаним працівником. Матеріали відео-фіксації долучені відповідачем до матеріалів справи на диску для лазерних систем зчитування та досліджено судом.

За даних обставин, суд вважає цілком обґрунтованим твердження відповідача про те, що позивач не належно оформив трудові відносини з працівником ОСОБА_3, що є грубим порушенням положень ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.

Стосовно встановленого порушення позивачем положень ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України № 413 відносно працівника ОСОБА_4, суд зазначає, що належним оформленням працівника на роботу є укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу, тоді як позивач відповідних дій належним чином не зробив.

Оскільки, незважаючи на наявність направлення на працевлаштування №13111811120001001, факт допуску працівника до роботи всупереч положень ч.3 ст.24 КЗпП України підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями позивача, які були надані в ході інспекційного відвідування, а також квитанціями, які підтверджують дату повідомлення органу ДФС України про прийняття працівника на роботу, а саме 15.11.2018 року о 20:39:39 год, тобто після фактичного допуску до роботи.

Дані дії позивача суперечать Постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 року, якою передбачено подачу такого повідомлення до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Таким чином, повідомлення може бути подано у день прийняття працівника на роботу, однак за умови, що до роботи працівник ще не приступив.

Враховуючи дані обставини, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що станом на 15.11.2018 року трудові відносини з працівником ОСОБА_4 були оформлені належним чином.

З приводу твердження представника позивача, що відповідач порушив порядок проведення інспекційного відвідування суд встановив.

Згідно наказу №2711-П від 14.11.2018 року, тривалість заходу державного контрою встановлено з 15.11.2018 року по 16.11.2018 року.

В матеріалах справи наявна копія направлення на проведення інспекційного відвідування, де міститься інформація про посадових осіб уповноважених на проведення заходу державного контролю, підстави заходу державного контролю та підпис позивача про отримання нею 15.11.2018 року копії даного направлення.

Також, як вбачається із наявної у матеріалах справи вимоги про надання документів №ЛВ2992/1403/НД/ПД, в ній містяться відомості про посадову особу яка її склала та номер її службового посвідчення, 15.11.2018 року дана вимога була вручена позивачу, що підтверджується її підписом.

Таким чином, судом встановлено, що посилання позивача на непред'явлення позивачу службових посвідчень, ненадання копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), неознайомлення з підставами проведення перевірки суперечать фактичним обставинам справи, а відтак підлягають критично оцінюються судом.

Стосовно початку інспекційного відвідування за відсутності позивача, то суд вважає цілком обґрунтованими аргументи відповідача з приводу того, що завчасне повідомлення про проведення такого заходу завдало б шкоду інспекційному відвідуванню, оскільки в такому випадку існувала б велика ймовірність вжиття з сторони позивача заходів по приховуванню фактів порушення ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413, так як вказане випливає із предмету здійснення заходу.

Крім того, 15.11.2018 року посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення інспекційного відвідування у позивача, яке хоч і було розпочате без попереднього повідомлення позивача, однак в подальшому проводилось з її відома та в її присутності.

Отже, суд дійшов висновку, що об'єкт відвідування, який вважає порушеним порядок інспекційного відвідування щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування, при цьому, якщо ж допуск до проведення інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Саме на етапі допуску до інспекційного відвідування об'єкт відвідування може поставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення такого контролю щодо себе, водночас, допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні інспекційного відвідування.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 17.04.2018 року в справі за №826/12612/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятої ним оскаржуваної постанови з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства, а тому позовна вимога про скасування постанови про накладення штрафу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом цього позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - фізична особа підприємець ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, адреса для листування: АДРЕСА_3, код РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2019.

Суддя Р.М. Брильовський