Рішення № 79871323, 18.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року Справа № 804/4160/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служба України з питань праці, у якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача, суб'єкта владних повноважень, з не розгляду звернення позивача протиправною та його зобов'язати вчинити дії з розгляду звернення позивача про порушення засад своєчасності та об'єктивності при проведенні третього розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 28.06.2015 року на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

14 серпня 2018 року на виконання ухвали від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої пункт 2 позовних вимог змінено та викладена у такій редакції: «визнати бездіяльність відповідача, суб'єкта владних повноважень, з не розгляду мого звернення від 31.03.18 протиправною та його зобов'язати вчинити дії з розгляду мого звернення про порушення засад своєчасності та об'єктивності при проведенні третього розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 28.06.2015 року на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- державним органом суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду звернення позивача;

- стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк;

- за визначенням, наведеним у частини четвертій статті 3 Закону України «Про звернення громадян», скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб;

- стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань);

- відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки;

- відповідь на звернення позивача підписав не керівник відповідача, а його заступник;

- рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. У відповіді на звернення позивача, відповідач відмову у розгляді звернення мотивує ст.124 Конституції, а тому можна дійти висновку, що існування цього суб'єкта владних повноважень, не відповідає покладеним на нього завданням. По суті відповідач власні завдання покладає на позивача та суд;

- згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб;

- статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлюється, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливі керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термі вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорок п'яти днів. Відповідь на звернення про відмову у його розгляді надано через 26 днів, після спливу п'ятнадцяти днів, відповідач не повідомляв позивача про те, що керівник встановив, вірніше продовжив термії розгляду;

- тому, позивач приходить до висновку про допущення державним органом суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності щодо не розгляду звернення. Посилання у відповіді на звернення, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу відкрито позовні провадження у справі № 210/84/16-ц про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і тому Держпраці, розгляне питання, щодо нещасного випадку, що стався зі мною, після завершення судового розгляду є незаконним, оскільки право на звернення є конституційним, не обмеженим судовим розглядом;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі.

Відповідач позов не визнав, 11.09.2018 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне:

- частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян», регламентовано, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення;

- частиною другою статті 8 наведеного закону передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними;

- дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження";

- частиною першою статті 16 Закону 393/96-вр регламентовано, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду;

- відповідно до частини першої статті 17 Закону 393/96-вр, скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються;

- 05.04.2018 до Держпраці за вх. № А- 1385/ДП надійшла скарга позивача від 30.03.2018. Згодом, 02.04.2018 позивачем на адресу Держпраці надіслані доповнення до скарги від 30.03.2018 за вх. № А- 1385/1/ДП від 11.04.2018. Також, 03.04.2018 за вх. № А-1328/ДП Держпраці зареєстровано скаргу позивача віл 31.03.2018;

- в своїх скаргах позивач продублював свої вимоги, які є ідентичними по суті;

- на виконання норм Закону 393/96-вр, Держпраці розглянула по суті скарги позивача від 30.03.2018, 02.04.2018, 31.03.2018;

- листом Держпраці від 25.04.2018 за вих. №2074/3/9.1-Зв-18 надана відповідь позивачу, шляхом поштового відправлення на вказану адресу у скаргах;

- позивач підтверджує отримання ним письмової відповіді від Держпраці на раніше подані скарги від 30.03.2018, 31.03.2018, 02.04.2018;

- таким чином, Держпраці діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа заперечила проти позовних вимог, 18.09.2018 року надавши до суду пояснення, у яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне:

- розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, 28.06.2015 здійснювалося 24.07.2015, 16.11.2015 та 23.02.2018;

- комісією, що утворена наказом від 30.06.2015 №726 по підприємству у період з 30.062015 по 24.07.2015 проведено розслідування даного нещасного випадку. За результатами вказаного розслідування складено акт від 24.07.2015 за формою Н-5;

- комісією, що утворена наказом від 14.09.2015 за № 1099 по підприємству, на виконання винесеного припису Держгірпромнагляду від 07.09.2015 № 2-09/1 у період з 14.09.2015 по 16.11.2015 проведено повторне розслідування нещасного випадку, за результатами повторного розслідування складено акт від 16.11.2015 за формою Н-5. Комісією, що утворена наказом від 30.01.2018 №129 по підприємству, на виконання винесеного припису Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області від 16.08.2017 № 2/1.1 у період з 30.01.2018 по 23.02.2018 проведено повторне розслідування нещасного випадку, за результатами повторного розслідування складено акт від 23.02.2018 за формою Н-5;

- таким чином, відповідач своєчасно реагував на скарги позивача, виносивши відповідні приписи щодо необхідності проведення повторного розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

31.03.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Держаної служби з питань праці зі скаргою, в якій просив:

- невідкладно вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити, усунути причини та умови, які сприяли порушенням;

- видати роботодавцю Припис за формою Н-9, яким зобов'язати визнати нещасний випадок, що стався зі мною при виконанні трудових обов'язків 28.06.2015 року о 13 годині 40 хвилин на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», пов'язаним з виробництвом, скласти та затвердити акт за формою Я-1;

- притягти до відповідальності працівників, які безпосередньо здійснюють державний контроль за охороною праці на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;

- забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з скаргою рішень;

- відповідно до Закону України « Про звернення громадян» забезпечити можливість: особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги, знайомитися з матеріалами перевірки, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу, бути присутнім при розгляді скарги, одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги.

Зазначену скаргу відповідач отримав 03.04.2018 року за вх.№А-1328/ДП.

25.04.2018 Державна служба України з питань праці надала позивачеві відповідь за №207/3/9.1-3в-18, в якій було зазначено наступне:

«Державна служба України з питань праці розглянула Вашу скаргу від 30.03.2018 та доповнення до неї від 02.04.2018 щодо розслідування нещасного випадку, який стався з Вами 28.06.2015, та повідомляє.

Розслідування зазначеного нещасного випадку було проведено комісією з розслідування, утвореною наказом по ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» від 30.06.2015 №726, за результатами роботи якої складено та затверджено акт за формою Н-5 від 24.07.2015.

Проте, у зв'язку з надходженням від Вас скарги. Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Держгірпромнагляду було видано припис за формою Н-9 від 07.09.2015 № 2-09/1, на виконання якого комісією, утвореною наказом по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 14.09.2015 №1099, було проведено повторне розслідування нещасного випадку, який стався з Вами 28.06.2015. За результатами розслідування було складено та затверджено акт за формою Н-5 від 16.11.2015.

Після отримання від Вас чергової скарги щодо незгоди з висновками комісії з розслідування вказаного вище нещасного випадку, за дорученням Держпраці Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області було видано припис за формою Н-9 від 16.08.2017 № 2/1.1, на виконання якого комісією, утвореною наказом по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 30.01.2018 № 129, було проведено повторне розслідування вищезазначеного нещасного випадку. За результатами розслідування було складено та затверджено акт за формою Н-5 від 23.02.2018.

На даний час ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області за Вашою заявою відкрито позовне провадження у справі №210/84/16-ц про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом.

Питання, порушенні у Вашій скарзі, є предметом розгляду вищезазначеного суду.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Враховуючи викладене, Держпраці розгляне питання щодо нещасного випадку, який стався з Вами, після завершення судового розгляду вказаної вище справи.».

Не погодившись із відсутністю розгляду звернення від 31.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правовідносини щодо розгляду звернень скарг громадян в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції чинній на час звернення) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 7 даного Закону №393/96-ВР визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно зі статтею 8 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Частиною першою статті 16 наведеного Закону встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 19 Закону №393 Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Згідно з частинами першою, другою статті даного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Таким чином, на Відповідача покладено обов'язок зокрема щодо об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки скарги; запрошення скаржника на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечення поновлення порушених прав, реального виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмового повідомлення громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснення порядку оскарження прийнятого за нею рішення, тощо.

Надісланий відповідачем позивачу лист №207/3/9.1-3в-18 від 25.04.2018 року не містить жодного посилання на скаргу ОСОБА_1 від 31.03.2018 року, яка отримана Державою службою України з питань праці 03.04.2018 року за вх.№А-1328/ДП.

Посилання відповідача на те, що в своїх скаргах позивач продублював свої вимоги, які є ідентичними по суті, і тому скарга від 31.03.2018 року є такою, що розглянута по суті разом зі скаргою від 30.03.2018р., доповненням до неї від 02.04.2018р., суд вважає безпідставними, оскільки лист №207/3/9.1-3в-18 від 25.04.2018 містить інформацію про те що питання, порушенні позивачем у скарзі від 30.03.2018р. будуть розглянуті після відповідного судового розгляду.

Суд зазначає, що наявності будь-якою іншої відповіді саме на скаргу позивача від 31.03.2018 року Відповідачем не доведено, відповідних доказів не надано.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 01.06.2018 року №16380392 у розмірі 704,80 грн., підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Державної служба України з питань праці (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 14; код ЄДРПОУ 39472148), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (місцезнаходження: 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе (Криворіжсталі), буд.1; код ЄДРПОУ 24432974) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Державної служба України з питань праці з не розгляду звернення ОСОБА_1 від 31.03.2018 року протиправною.

Зобов'язати Державну службу України розглянути звернення ОСОБА_1 від 31.03.2018 року про порушення засад своєчасності та об'єктивності при проведенні третього розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 28.06.2015 року на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно