Рішення № 79862994, 11.01.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4913/18

пр. № 2/759/1087/19

11 січня 2019 року уддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 року ОСОБА_4, який здійснює представництво інтересів позивача, звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом, вимогами якого є поділ спільного сумісного майна подружжя, що складається з транспортного засобу марки «Skoda superb» 2009 року випуску зі стягненням з відповідача грошової компенсації вартості частки майна у розмірі 134770,35 грн. та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та з початку лютого 2018 р. проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, у зв'язку з чим позивачем 01.03.2018 р. подано позов до суду про розірвання шлюбу. У шлюбі сторонами було придбано автомобіль марки «Skoda superb» 2009 року випуску. На даний час за відповідачем жодного транспортного засобу не числиться. Враховуючи, що спірне майно придбано позивачем та відповідачем за час перебування у шлюбі, однак питання щодо його поділ не вирішено, позивач звернулась до суду зданим позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду від 18.05.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано від Головного сервісного центру МВС України (04071, м. Київ, вул Лук»янівська, 62) відомостей стосовно транспортних засобів з обов»язковим зазначенням номеру шасі (кузова, рами), які належали та/або належать ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, за період з 03.08.2012 року по 03.04.2018 року.

Відповідачу було направлено ухвалу суду та встановлено строки для подання відзиву на позов.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке відповідач отримав 30.07.2018 року.

Станом на день ухвалення рішення відповідач відзиву на позовну заяву не надав та закінчились строки для подання відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.08.2013 року між сторонами було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження видане відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції м. Києва актовий запис № 1155 (а.с.9).

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач у позовній заві зазначає, що нею 01.03.2018 р. подано позовну заяву про розірвання шлюбу. На день ухвалення рішення доказів того, що шлюб між сторонами розірвано - не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч.3 с. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Позивач вказує, що транспортний засіб марки «Skoda superb» 2009 року випуску був придбаний під час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти сторін, отже є об'єктом спільної сумісної власності сторін у справі як подружжя.

Однак, з листа Головного сервісного центру МВС України від 24.10.2018 року вбачається, що транспортний засіб марки «Skoda superb 1798», номер двигуна НОМЕР_2, № куз. НОМЕР_3 з 15.02.2018 р. вибув 15.02.2018 р. із власності ОСОБА_3 та наразі перебуває у власності ОСОБА_5 (а.с. 24-25).

Позивач зазначає, що даний автомобіль, який було ними придбано за спільні кошти, був відчужений відповідачем без згоди позивача.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Оскільки відповідач порушив майнові права, які підлягають захисту, позивачка мала право, в силу ст.65 СК, або пред'явити позов про визнання спірного договору відчуження автомобіля недійсним, або, на свій вибір, вимагати стягнення на свою користь з відчужувача належної їй частки від вартості цього автомобіля, чим вона і скористалась.

Із цього слідує, що в разі незаконного відчуження одним із подружжя спільного майна, не обов'язково визнавати за позовом другого з подружжя цього договору недійсним, оскільки захист майнових прав другого з подружжя може бути вчинене шляхом компенсації йому вартості відчуженої частки майна.

Оскільки автомобіль є неподільною річчю, та повинен бути поділеним між сторонами в рівних частках, але зважаючи на те, що відповідач продав зазначений автомобіль без згоди позивача та позивач не вимагає визнання недійсним договору відчуження автомобіля третій особі, суд вважає, що позивач має право на грошову компенсацію її частки у цьому майні.

Зважаючи на час звернення позивача до суду з позовними заявами про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, практично одночасно, а також зважаючи на повідомлення позивача про факт не проживання з відповідачем з лютого 2018 р., суд вважає відчуження майна відповідачем дією, спрямованою на ухилення від поділу майна. Отже майно, яке було відчужене, однак, без згоди іншого подружжя не може бути поділене між подружжям, однак із особи яка отримала грошові кошти за спільну сумісну власність підлягає стягнення компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на право отримання позивачем компенсації, суд повинен отримати належні, допустимі та достатні докази вартості транспортного засобу на момент його продажу.

Позивач надає лише фотокопію витягу з сайту «auto.ria на tv», де зазначена ціна іншого транспортного засобу марки «Skoda superb» 2009 року випуску в розмірі 10350 дол. США (а.с. 12), проте даний доказ не може вважатись належним, допустимим та достатнім доказом у визначенні вартості майна на дату продажу автомобіля - 15.02.2018 р. для визначення розміру компенсації.

Зважаючи на вищезазначене, суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 5, 6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19, 77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Ю. Миколаєць