Ухвала суду № 79862662, 14.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13829/18-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі - Капішон В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката Поддимая Андрія Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Поддимай А.Б. звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12016100000000504.

В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві перебувало кримінальне провадження №12016100000000504.

15.08.2016 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на кошти, зокрема, що знаходяться на банківських рахунках, а саме: НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_2, НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3, НОМЕР_3, відкритий на ім'я ОСОБА_4 у ПАТ «Радикал Банк» (ЄДРПОУ 36964568, МФО 319111).

В обґрунтування відсутності підстав для подальшого існування арешту на рахунки зазначає, що у липні 2015 року між заявниками та ПАТ «Радикал Банк» були укладені договори банківського вкладу, на виконання якого ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесли на депозитні рахунки кошти. В подальшому, після виведення неплатоспроможності зазначеного вище банку, заявникам було відмовлено у проведенні виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через визнання правочинів заявників із банком нікчемними. Зазначені дії були оскаржені заявниками в судовому порядку, наслідком чого спростовані доводи щодо наявності порушень при укладенні договорів банківського вкладу та при здійсненні банківських операцій. Разом з тим, наявність арешту на рахунках заявників позбавляє Фонд можливості відшкодувати кошти, розміщені на зазначених вище рахунках, що в цілому обумовлює необхідність скасування арешту майна.

Окрім того, з моменту накладення арешту на рахунки заявників жодних слідчих дій не проводилось та у даному кримінальному провадженні зазначеним вище особам не пред'явлено підозру.

В судове засіданні особа, що подала клопотання - адвокат Поддимай А.Б. не з'явився, разом з тим від адвоката Петрової О.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надано клопотання, в якому остання просила проводити розгляд справи за її відсутності, підтримала вимоги клопотання про скасування арешту майна з викладених в ньому підстав, просила його задовольнити.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду клопотання, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду клопотання за його відсутності не надав. Разом із цим, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У судовому засіданні встановлено, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12016100000000504, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 березня 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у справі № 761/23777/16-к клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві капітана поліції Сиченка В.М. задоволено та накладено арешт на грошові кошти, які в тому числі знаходяться на рахунках НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_2, НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3, НОМЕР_3, відкритий на ім'я ОСОБА_4 у ПАТ «Радикал Банк» ( ЄДРПОУ 36964568, МФО 319111).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказані грошові кошти є наявність розумних підозр вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема є об'єктом кримінально протиправних дій.

Так, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 25.03.2016 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власники арештованих грошових коштів не набули жодного процесуального статусу.

Окрім того, постановами Харківського окружного адміністративного суду (справи №820/1849/15, № 820/11851/15, №820/11851/15), які в подальшому залишені без змін Харківським апеляційним судом м. Києва, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, спростовано доводи відповідачів щодо наявності порушень при укладенні договорів між ПАТ «Радикал Банк» та заявниками банківського вкладу та при здійсненні банківських операцій, визнано протиправною бездіяльність щодо не включення останніх до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів. Так, наявність арешту на грошові кошти на рахунках зазначених вище осіб перешкоджає виконанню зазначених судових рішень, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження та істотно порушує безумовне право власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на таке майно.

В тому числі, із листа, що надійшов на адресу суду за підписом начальника другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Арсентьєва Д. вбачється, що кримінальне провадження №12016100000000504 об'єднано з кримінальним провадженням №12015100000001207, яке у свою чергу було приєднано до матеріалів кримінального провадження №12015100000000621, яке в подальшому об'єднано в кримінальним провадженням № 12013110000000134 та у якому на цей час проводиться досудове розслідування прокуратурою м. Києва. Разом з тим, представник органу яким на даний час здійснюється досудове розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні, незважаючи на неодноразові запити слідчого судді, направлені на ім'я керівництва органу досудового розслідування, не з'явився до суду для спростування доводів заявника та не довів необхідності збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових коштів, розміщених на рахунках фізичних осіб, що відкриті у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 36964568).

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунках: НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_2, НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3, НОМЕР_3, відкритий на ім'я ОСОБА_4, у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 36964568), відпала потреба, у зв'язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2016 року на зазначені грошові кошти, підлягає скасуванню, а клопотання адвоката Поддимая А.Б. - задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Поддимая Андрія Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунках НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_2, НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3, НОМЕР_3, відкритий на ім'я ОСОБА_4, у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 36964568), накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2016 року у кримінальному провадженні № 12016100000000504, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.І.Смик