Ухвала суду № 79862134, 07.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1257/19

Провадження №: 6/752/220/19

У Х В А Л А

іменем України

07.02.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подання головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Задорожної Тетяни Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -

в с т а н о в и в:

у січні 2019 року головний державний виконавець Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Задорожна Т.А. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання останньою своїх зобов'язань за рішенням Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 солідарно на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу в розмірі 1 061 248,38 грн., обґрунтоване ухиленням ОСОБА_2 від виконання останнього, а також безрезультатністю вжитих заходів виконавчого провадження.

Головний державний виконавець для розгляду подання не з'явився.

Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що вказане подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів подання, на виконанні у головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Задорожної Т.А. перебуває виконавче провадження № 53872248 щодо примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 757/15954/14-ц від 10.04.2017 року про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 солідарно на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу в розмірі 1 061 248,38 грн.

04.05.2017 року, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53872248 та направлена сторонам до відома. Так, даною постановою було зобов'язано боржника подати державному виконавцю декларацію про доходи та майно.

В рамках виконавчого провадження здійснено такі виконавчі дії:

05.09.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Відповідний запис внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності нерухоме майно не належить.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України боржник офіційно не працює, на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві у боржника відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Згідно відповіді ВРЕР з обслуговування Голосіївського району у боржника відсутні зареєстровані транспортні засоби.

27.04.2018 року та 05.09.2018 року на адресу боржника направлено виклики державного виконавця.

Дані виклики були вручені за довіреністю.

Згідно відповіді Головного управління ДМС України в м. Києві ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 13.11.2015 року, орган, що видав, - 8089.

14.05.2018 року та 17.09.2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця проживання боржника: АДРЕСА_1 для опису майна, але останні були безрезультатні, оскільки двері ніхто не відчинив.

Отже, з матеріалів подання вбачається, що ОСОБА_2, будучи обізнаною як про ухвалення судового рішення, так і про наявність відкритого виконавчого провадження, з часу відкриття провадження жодної суми в рахунок погашення боргу не сплатила і не сплачує.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України

У своєму Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної силі утверджує авторитет держави як правової.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантовані статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними і нести шкоду стороні у провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 1-4 ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Отже, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 441 ЦПК України. Враховуючи наведені норми, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З матеріалів справи вбачається факт умисного ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання власних боргових зобов'язань.

Оскільки боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, про що об'єктивно свідчать наявні матеріали подання, суд вважає, що останнє підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

подання головного державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Задорожної Тетяни Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - задовольнити.

Встановити тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до моменту виконання нею своїх зобов'язань у ВП № 53872248 щодо примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 757/15954/14-ц від 10.04.2017 року про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 солідарно на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу в розмірі 1 061 248,38 грн.

Виконання ухвали покласти на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя В.С. Хоменко