Постанова № 79861933, 15.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1173/19

Провадження №: 1-кс/752/1023/19

У Х В А Л А

15.02.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва внесене в кримінальному провадженні № 12019100010000052 слідчим СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Жушманом М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Шапулою Є.О., клопотання про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

в провадженні СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2019 року за № 12019100010000052, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

18.01.2019 року слідчий СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Жушман М.В. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на банківський рахунок - НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, відкритий у Філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106, (код ЄДРПОУ 09334702), розташованої за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська, 54.

В судове засідання ніхто не з»явився, подане клопотання ніхто не підтримав, дослідивши матеріали клопотання слідчого, суд вважає, що клопотання про арешт майна, подане слідчим, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з п. 7 ч. 2 та ч. 1 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, загальні правила застосування будь-якого із заходів забезпечення кримінального провадження встановлені статтею 132 КПК України.

Разом з цим, частиною 2 статті 171 КПК України встановлено, що в клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Положенням ч. 3 ст. 170 КПК України дозволяється накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів лише на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому слідчий в своєму клопотанняі, як на правову підставу накладення арешту на майно, посилається на ч.2 ст. 170 КПК КУкраїни в редакції, яка з 11.12.2015 року втратила чинність відповідно до закону України № 769-VІІІ від 10.11.2015 року, а саме в клопотанні фактично йдеться про те, що відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Отже, слідчим у клопотанні не визначена мета і правова підстава наклалдення арешту на майно, яка відповідає нормам діючого законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

За таких обставин, клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, а відтак підлягає поверненню прокурору за правилом ч.3 ст. 172 КПК України для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Жушмана М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Жушманом М.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 Шапулою Є.О., клопотання про арешт майна - повернути в порядку ч.3 ст. 172 КПК України для усунення недоліків.

Встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Слідчий суддя :