Постанова № 79861727, 15.02.2019, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/232/19

Провадження № 3/723/666/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м.Сторожинець

Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Дедик Н.П., за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, працюючого водієм, ідентифікаційний номер невідомий, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст.130 КУпАП, -

встановив:

15.01.2019 р. ОСОБА_2 керував автомобілем марки Land Rover номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп»яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, та був зупинений працівниками поліції о 20-40 год. Від проходження огляду на стан сп»яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_2 до суду на розгляд справи не з»явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Захисник не заперечував проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_2, інтереси якого представляє.

Захисник ОСОБА_1 при розгляді справи пояснив, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, але не відмовлявся від проходження огляду на стан сп»яніння, йому не пропонували пройти такий огляд ні поліцейські, ні лікар.

Дослідженими матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.01.2019 р. ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп»яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп»яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4. В протоколі наявний запис про відмову особи водія від надання пояснень по суті порушення, протокол підписаний особою, що притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп»яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_2 відмовився від огляду, при цьому його підпис в акті відсутній, також відсутні записи щодо свідків.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп»янінняСторожинецької ЦРЛ №15 від 15.01.2019 р., складеному о 21-30 год. ОСОБА_2 від проходження медичного освідчення відмовився.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_3 в їх присутності в лікарні ОСОБА_2 відмовився проходити тест на алкогольне сп»яніння.

З переглянутого в суді відеозапису подій, вбачається, що поліцейські повідомили водію ОСОБА_2 про підозру перебування останнього у стані сп»яніння, запропонували пройти огляд на стан сп»яніння або на місці із застосування технічного засобу «Драгер», або в лікарні. ОСОБА_2 погодився пройти огляд на стан сп»яніння в лікарні. В подальшому, в приміщенні Сторожинецької ЦРЛ ОСОБА_2 відмовився проходити огляд, при цьому були двоє свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Поліцейським було роз»яснено, що за відмову від проходження огляду на стан сп»яніння буде складено протокол про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_2 відповів, що він про це знає, однак підтвердив відмову від проходження медичного огляду.

Захисником було заявлено клопотання про виклик до суду свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення - ОСОБА_3, ОСОБА_4, обгрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 заперечував присутність свідків. Судом в задоволенні клопотання було відмовлено, так як із відеозапису подій вбачається присутність осіб, які зазначені свідками в протоколі про адмінправопорушення, під час відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп»яніння в медичному закладі.

В подальшому захисником подано суду клопотання про закриття провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення ОСОБА_2 поліцейським причин застосування такого превентивного заходу, як відеозапис, та про нормативно-правові акти, на підставі яких застосовується такий захід, як це передбачено ст..31 Закону України «Про Національну поліцію», тому наявний в справі відеозапис є недопустимим доказом. Вказує також на те, що відеозапис не є безперервним, поліцейським здійснено монтаж та редагування відеофайлів. Також захисник зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським не зазначено, за якою частиною статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за правопорушення, суть якого викладена в протоколі, чим порушено право на захист ОСОБА_2, а Кодексом України про адміністративні правопорушення суд не наділений правом самостійно змінювати формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, захисник вказує, що пред»явлене ОСОБА_2 обвинувачення не підтверджується, так як згідно протоколу про адміністративне правопорушення останній керував транспортним засобом 15.01.2019 р. о 21-00 год., що спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_2 вже о 20-41 год. спілкується з поліцейським, отже підзахисний не є суб»єктом правопорушень за ст..130 КУпАП. Також захисник зазначає, що наявний в справі акт огляду на стан алкогольного сп»яніння не підписаний ні ОСОБА_2, ні свідками. Крім того, вказує, що згідно відеозапису лікар не пропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп»яніння, у висновку, виданого лікарем, мова йде про відмову від проходження медичного освідчення, що взагалі не утворює склад правопорушення, оскільки стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп»яніння, а не за відмову від проходження медичного освідчення. Також захисник зазначає про недійсність документів, складених за участю залучених свідків, через сумніви в їх неупередженості, так як свідками були працівники охоронної фірми «Тигр», діяльність якої підлягає ліцензуванню, а органом ліцензування є Міністерство внутрішніх справ, яке в свою чергу забезпечує формування державної політики у сфері надання поліцейських послуг.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, доводи захисника, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що доводиться вищезазначеними доказами в їх сукупності, а тому клопотання про закриття провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Згідно статті 40 вищезазначеного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання

нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції

та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції (п.1.1).

Пунктом 1.4 вказаної Інструкції визначено, що метою використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є: підвищення відповідальності працівників патрульної поліції під час виконання службових обов'язків; підвищення рівня довіри суспільства до працівників патрульної поліції; підвищення рівня захисту прав та свобод людини і громадянина; попередження випадків невиправданого застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї працівниками патрульної поліції та/або щодо працівників патрульної поліції; забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів; підвищення відкритості патрульної поліції; забезпечення об'єктивного розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність працівників патрульної поліції, зменшення кількості безпідставних скарг; запобігання конфліктним ситуаціям.

Згідно п.3.1 Інструкції використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції здійснюється на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п.3.3, п.3.5 Інструкції нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при арешті або затриманні особи; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

Відповідно до наведених нормативних положень, суд вважає, що твердження захисника про те, що наявний у справі відеозапис є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, передбаченого ч.2 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» є безпідставним, так як ні зазначеним законом, ні Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, не передбачено фіксування в будь-якій формі факту повідомлення особі про причини застосування до неї превентивних заходів, та доведення до її відома нормативно-правових актів, на підставі яких застосовуються такі заходи, як і створення будь-яких доказів на підтвердження виконання вимог ч.2 ст.31 закону. Також, суд не погоджується з твердженням захисника щодо того, що відеозапис не є безперервним і складається з семи файлів, що не дозволяє встановити повну та об»єктивну картину подій, оскільки події, зафіксовані відеозаписом, відповідають суті правопорушення, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення, який був також підписаний особою, що притягується до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу, що захисник суперечить сам собі, оскільки вказує на те, що відеозапис є неналежним доказом, разом з тим, посилається на даний відеозапис як на доказ в обгрунтування інших доводів клопотання про закриття провадження по справі.

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання наявного в матеріалах справи відеозапису неналежним доказом.

Дослідженими в суді доказами, які суд вважає належними, встановлено, що водій ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп»яніння, тим самим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Та обставина, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена частина статті 130, суд вважає помилкою, яка може бути усунена судом, так як це не призводить до зміни формулювання та обсягу правопорушення, оскільки саме частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння. Окрім того, дана норма закону є найменш суворою в порівнянні з відповідальністю водіїв транспортних засобів, що встановлена частинами 2-4 ст.130 КУпАП, таким чином право особи на захист не порушується.

Та обставина, що в протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначено час керування ОСОБА_2 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп»яніння, не дає підстав визнати, що останній не є суб»єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, про що стверджує захисник, так як з відеозапису вбачається, що о 20-41 год. поліцейський веде розмову з ОСОБА_2, який знаходиться за кермом автомобіля з працюючим двигуном, зі змісту розмови є очевидним, що ОСОБА_2 був зупинений поліцейськими під час керування автомобілем, з чого можна зробити висновок, що має місце незначна різниця в часі керування транспортним засобом між тим, що вказаний в протоколі, та коли був зупинений поліцейськими під час керування транспортним засобом.

Щодо посилань захисника на те, що наявний в справі акт огляду на стан алкогольного сп»яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду, останнім не підписаний, як і свідками, суд зазначає, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 пропонувалася можливість пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу «Драгер» або в медичному закладі і останній виявив бажання пройти огляд в лікарні.

Відмова ОСОБА_2 від проходження в медичному закладі огляду на стан сп»яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом подій, а тому запис лікаря у висновку №15 від 15.01.2019 р. про відмову особи від проходження медичного освідчення не дає підстав вважати відсутність складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_2, на що вказує захисник. Окрім того, висновок лікаря відповідає формі, визначеній чинною Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є поліцейськими, а та обставина, що вказані особи є працівниками охоронної фірми «Тигр», діяльність якої підлягає ліцензуванню МВС України, не доводить їх неупередженості, а тому доводи захисника і в цій частині є безпідставними.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, в зв»язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.33, ч.1 ст.130, ст.ст.283,284 КУпАП, суд, -

постановив:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн. (десять тисяч двісті грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягувач: Сторожинецький ВП ГУНП у Чернівецької області (м.Сторожинець, вул.Гвардійська, 3).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 384,20 грн., перерахувавши вказану суму стягувачу Державній судовій адміністрації (01601, м.Київ, вул. Липська, 18/5), код ЄДРПОУ 37993783.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд Чернівецької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ: