Постанова № 79861664, 14.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/153/19Головуючий по 1 інстанції - Фролов О.Л. Категорія: 310020000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі

суддівВініченка Б.Б., Новікова О.М., Храпка В.Д. за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_7 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 13 січня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2018 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15.12.2017 року і до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму в місяць на дитину відповідного віку.

Вказує, що починаючи з 15 грудня 2017 року позивач регулярно сплачував аліменти, оскільки дбав про належне матеріальне забезпечення синів. Проте, на даний час, матеріальне становище позивача значно погіршилося, оскільки погіршився стан його здоров'я в зв'язку з чим збільшилися витрати на власне лікування, що унеможливлює сплату позивачем аліментів в повному обсязі.

Зазначає, що 10 жовтня 2017 року йому в зв'язку з погіршенням стану здоров'я було встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново та протипоказано важку фізичну працю, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №871676 від 12 жовтня 2017 року.

У жовтні 2017 року позивача було звільнено з роботи та по теперішній час він ніде не працює, не отримував та не отримує доходів і заробітку, оскільки немає можливості влаштуватися на роботу за своєю спеціальністю із заробітком необхідним та достатнім для утримання не лише себе, але й своїх синів. На теперішній час його дохід складає лише пенсія по інвалідності у розмірі 1452 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_7 просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються з нього за рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2019 року, стягнувши з нього аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі по 450 грн на кожну дитину, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, визначених та стягнутих за рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2018 року по цивільній справі №704/1568/17 згідно якого з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, встановивши аліменти в розмірі 600 грн на кожну дитину окремо, та відповідно стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 600 грн та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 600 грн, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до повноліття дітей.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09.02.2018 року (справа № 704/1568/17) відізвано.

Рішення суду мотивовано тим, що після ухвалення рішення суду від 09.02.2018 року матеріальне становище позивача значно погіршилося, оскільки останній не працевлаштований, його дохід носить мінливий характер, він є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію в розмірі 1452 грн. Крім того, у відповідності до довідки Тальнівського РВ ДВС від 11.09.2018 року за № 5/25, заборгованість позивача по аліментам станом на 01.10.2018 року становить 14 292 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує, що при ухваленні рішення судом було неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги доводи позивача щодо втрати роботи, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці він звільнився з роботи за угодою сторін 10.06.2016 року, а не втратив роботу у зв'язку із встановленням інвалідності.

На думку скаржника, судом безпідставно відхилено як доказ та не надано оцінки фінансовому стану позивача, а саме наявності нерухомого житла, двокімнатної квартири придбаної за договором купівлі-продажу від 13.07.2018 року. Вважає, що розмір аліментів повинен бути приведений до розміру визначеного чинним законодавством.

Відзив на подану апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, 13 січня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис №1, НОМЕР_1 (а.с. 6).

Від шлюбу сторони мають синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 7, 8).

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2018 року шлюб, зареєстрований 13.01.2006 року у відділ реєстрації актів цивільного стану Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, за актовим записом №01, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15.12.2017 року і до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму в місяць на дитину відповідного віку.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено проживати біля матері.

Станом на 01.10.2018 року заборгованість ОСОБА_7 по сплаті аліментів становить 14 292 грн, що підтверджується Довідкою-розрахунком від 11.09.2018 року №5125 виданою Тальнівським районним відділом ДВС ГТУЮ в Черкаській області.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_7 вказував на погіршення стану його здоров'я, про що свідчить встановлення йому ІІ групи інвалідності, та внаслідок чого у жовтні 2017 року його було звільнено з роботи та по теперішній час він ніде не працює, оскільки не може влаштуватися на роботу за спеціальністю.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААА №871676, ОСОБА_7 з 10.10.2017 року встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, та надано висновок про умови та характер праці, а саме рекомендовано працепристосування, протипоказана важка фізична праця (а.с. 10).

Згідно Довідки №110 виданої КЗ «Тальнівський районний ЦПМСД» від 17 травня 2018 року ОСОБА_7 спостерігається у даному закладі з приводу хронічного захворювання (а.с. 11).

Відповідно до Довідки ГУ ПФУ в Черкаській області від 04 квітня 2018 року, ОСОБА_7 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання у розмірі 1452 грн (а.с. 12).

Колегія суддів, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження змін у матеріальному становищі його як платника аліментів та погіршення стану його здоров'я, приходить до наступних висновків.

Як видно із наданої позивачем довідки МСЕК Серії 12 ААА №871676, ІІ групу інвалідності встановлено позивачу з 10 жовтня 2017 року, тобто на час ухвалення рішення суду від 09.02.2018 року про стягнення з останнього аліментів на утримання дітей, вказана обставина вже існувала та при цьому як видно із даного рішення ОСОБА_7 було подано заяву в якій він позов визнав повністю, тобто погодився із розміром аліментів, хоча у нього вже були наявні, як хронічні захворювання, так і встановлено відповідну групу інвалідності.

Таким чином обставини на які посилається позивач вже існували на час ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх синів, а тому не являються в силу статті 192 СК України підставами для зменшення розміру аліментів.

В позовній заяві, ОСОБА_7 зазначає, що внаслідок встановлення йому інвалідності його було звільнено з роботи та на даний час він не може знайти її за своєю спеціальністю.

Разом з тим, у відповідності до Трудової книжки НОМЕР_4, 10.06.2016 року з ОСОБА_12 були припинені трудові відносини за угодою сторін, тобто твердження позивача, що саме внаслідок інвалідності його звільнено з роботи, спростовуються наявними записами у трудовій книжці та крім того, на час ухвалення судового рішення вказана обставина також існувала та не являється зміною у матеріальному стані платника. Колегія суддів звертає увагу, що припинення останніх трудових відносин позивача відбулося за рік до встановлення інвалідності, а тому жодним чином з захворюванням не пов'язано.

Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З аналізу даної норми вбачається, що зміна способу сплати аліментів із частки від заробітку (доходу) платника аліментів на стягнення у твердій грошовій сумі може здійснюватися лише за заявою одержувача аліментів, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, змінивши спосіб стягнення аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та неповного з'ясування обставин у справі, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення у справі.

Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплачений нею судовий збір в розмірі 1057, 20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: