Ухвала суду № 79861382, 12.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/291/19 Справа № 697/1500/18 Категорія: ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, пенсіонера, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, раніше не судимого,

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_9 1 109,76 грн. матеріальної та 3 000 грн. моральної шкоди, а всього 4 109, 76 грн.,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком ОСОБА_7 05.06.2018 року близько 10 год. 00 хв., перебуваючи біля дачної ділянки № 583 в садовому кооперативі «Мічурінець» в м. Канів Черкаської області, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_9 один удар металевим полотном лопати в обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани обличчя справа, яка згідно з висновком судово-медичної експертизи № 02-01/744 від 10.07.2018 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2018 року в частині часткового задоволення цивільного позову шляхом стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Не оскаржуючи встановлені фактичні обставини справи щодо вчиненого кримінального правопорушення, а також покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_7, апелянт вважає, що вирок місцевого суду в частині часткового вирішення цивільного позову є незаконним.

Указує, що відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вважає, що обвинувачений ОСОБА_7, вчинивши неправомірні дії відносно нього, а саме завдавши тілесні ушкодження держаком лопати в грудну клітину, в праве плече, й металевим полотном лопати в обличчя справа в нижню щелепу, спричинив йому значну моральну шкоду. Адже потерпілим були перенесені душевні хвилювання.

Вказує, що хвилювання було спричинено самими неправомірними діями відповідача й виражалось в сильних фізичних стражданнях внаслідок отриманих травм, нервовому стресі та порушенні сну внаслідок цього; загальній слабкості організму; неможливості повноцінного спілкування із близькими, друзями в період стаціонарного лікування та подальшого реабілітаційного періоду, під час якого продовжувався головний біль, загальна слабкість, порушення сну й тривала неможливість повноцінно рухати нижньою щелепою.

Вказує, що діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 10 000 грн., але суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини й задовольнив позов в частині морального відшкодування лише частково.

На апеляційну скаргу потерпілого обвинувачений ОСОБА_7 подав заперечення, в яких просить вирок Канівського міськрайонного суду від 06.12.2018 року відносно нього залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вказує, що не погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілого. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілого й стягнення з обвинуваченого на його користь шкоди.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 підтримав подану потерпілим апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені. Вказав, що потребує додаткового лікування і реабілітації після отриманих з вини обвинуваченого травм.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечили проти апеляційної скарги потерпілого, просили її відхилити.

Прокурор просив залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Аспекти обставин вчиненого обвинуваченим діяння, його доведеності, кваліфікація, визнання особи винуватим, призначення покарання, його вид та розмір в поданій апеляційній скарзі потерпілого не оскаржуються. Апеляційні вимоги потерпілого зводяться до оскарження вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого, а саме в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції достатньої обґрунтовано визначив належну до відшкодування суму морального відшкодування взявши до уваги особу обвинуваченого, його матеріальне становище, реальність відшкодування такої шкоди та аспекти поведінки самого потерпілого.

Колегія суддів вбачає, що визначена судом першої інстанції сума морального відшкодування в розмірі 3 000 грн. є цілком розумною, співмірною і справедливою; відповідає характеру вчиненого злочину і враховує в достатньому обсязі зміст та глибину спричинених потерпілому моральних страждань за цих конкретних обставин провадження.

За змістом пояснень, які надав в апеляційному суді потерпілий, стає зрозумілим, що обґрунтування ним необхідності збільшення суми морального відшкодування фактично зводиться до недостатності отриманої ним суми матеріального відшкодування, якої йому не вистачає на повноцінне лікування і реабілітацію. У зв’язку з цим, йому було роз’яснено його право звернутися до обвинуваченого з іншим додатковим позовом про відшкодування матеріальної шкоди за наявності інших підтверджених витрат на лікування, пов’язаних з наслідками травми, отриманої за описаних в обвинуваченні обставин.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку з мотивів, указаних в апеляційній скарзі потерпілого.

Тому, керуючись ст. ст. 370, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 грудня 2018 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :